Основне завдання селекції цукрового буряка – створення одноросткових сортів і гібридів, які забезпечують найбільший вихід цукру з одиниці площі при високій якості сировини і найменших витратах праці і коштів.
У зв’язку з різноманітністю грунтово-кліматичних особливостей кожної зони бурякосіяння сорти і гібриди поряд з підвищеною продуктивністю і цукристістю повинні задовольняти відповідним вимогам.
Створення більш урожайних сортів і гібридів з підвищеною цукристістю. Збір цукру визначається вмістом його в коренях і врожайністю коренів. Між цими двома ознаками спостерігається негативна кореляція (в диплоїдів rP = - 0.25, у тетраплоїдів rp = - 0.40). Зміна кореляції між цукристістю і врожаєм коренів – надзвичайно важливе завдання селекції.
Збір цукру і врожай коренів знаходяться в тісній взаємозалежності (rP = 0.9), тому одержання цукру з одиниці площі на 80 – 90% забезпечується врожаєм коренів.
У селекції цукрового буряка існують три напрямки: врожайний, цукристий і врожайно-цукристий (сумісний). Сорти врожайного типу характеризуються найбільш високою масою кореня і найнижчим вмістом цукру, а сорти цукристого типу – навпаки. В українській селекції переважає напрямок, який забезпечує збір найбільшої кількості цукру з одиниці площі і максимальне одержання його з одиниці маси сировини при переробці продукції на заводі. Краще всього це завдання вирішується при вирощуванні сортів і гібридів врожайно-цукрового типу, які займають практично всю площу фабричних посівів цукрового буряка.
Для підвищення врожайності корнеплодів і цукристості вжливо створювати сорти і гібриди не лише з більш високою продуктивністю фотосинтезу, але і з підвищеною інтенсивністю його, що забезпечить значний приріст корнеплодів порівняно з надземною масою. При цьому максимальна продуктивність фотосинтеза повинна досягати до фази п’яти-семи листків, після чого розвиток бадилля передбачається мінімальним. Оптимальна облиствленість повинна супроводжуватися більшою довговічністю листків середнього яруса, що в підсумку призводить до формування посухостійкості, яка сприяє в багатьох зонах збільшенню збору цукру. Таким чином, досягнення можливостей ідеального генотипа повинно забазпечуватися покращенням використання асимілятів рослинами буряку.
Створення сортів і гібридів одноросткового буряка. Наявність гена одноростковості в буряка відкрило нові перспективи його вирощування, тому при селекції за цією ознакою важливо досягнути рівня врожайності багаторосткових сортів і гібридів. Можна проводити прямий добір по крупності плодів і масі насіння, оскільки існує прямий зв’язок між величиною насінини, потужністю паростка і продуктивністю рослини (rР = 0.9). Велике значення має покращення якості насіння одноросткових форм: форми, енергії проростання і польової схожості.
Створення сортів і гібридів з високими технологічними якостями. Вихід цукру на заводі визначається не лише цукристістю але і технологічними якостями сировини. Сорти і форми, що не різняться за вмістом цукрози в перерахунку на одиницю сировини, можуть дати різний вихід цукру при переробці і значно відрізнятися по виходу меляси.
Основна ціль селекції на якість – поряд з забезпеченням високої цукристості звести по можливості до мінімуму втрати цукру в мелясі шляхом планомірної дії на хімічний склад буряка.
Створення сортів, що пристосовані до механізованого збирання. Цей напрямок селекції заслуговує великої уваги, особливо при поточному способі збирання, оскільки у буряка переважно спостерігаються неоднаковість розвитку бадилля і кореня, нерівномірне занурення голівки кореня в грунт, різне положення розетки, різна глибина кореневої борозенки.
Створення сортів, стійких до хвороб. Втрати врожаю коренів і насіння цукрового буряка від хвороб інколи досягає 15 – 20%. Особливо великих втрат завдає цукровому буряку церкоспороз, пероноспороз (несправжня борошниста роса), борошниста роса (ерізіфоз), кагатна гниль, коренеїд, і вірусна жовтуха. Селекціонерами створені сорти і гібриди, що стійкі до окремих хвороб. В перспективі стоїть завдання створення сортів з комплексною стійкістю до хвороб.