Вихідний матеріал

Використання сучасного потенціала культурних форм. Історія селекції цукрового буряка нараховує біля 200 років. Зразки багаторосткового буряка, особливо перших дослідно-селекційних станцій – Уладово-Люлинецької, Іванівської, Вехняцької, що були організовані на початку минулого століття, пройшли тривалий селекційний добір і пристосувалися до відповідних зон. Решта всіх станцій переважно використовували вихідний матеріал перших станцій. Багаторосткові форми займають провідне положення в селекційному генофонді, і їх зберігають до теперішнього часу. З багаторосткового буряка були виділені одноросткові форми, на основі яких почався новий етап селекції – створення одноросткових сортів і гібридів цукрового буряка, і вже на базі цього вихідного матеріалу почала розвиватися селекція одноросткових сортів і гібридів кормового буряка. Найбільш розповсюджені в світі одноросткові матеріали, одержані в Україні і США. Насичуючі схрещування цих джерел з багаторостковими матеріалами дали змогу створити генофонд одноросткового буряка в багатьох країнах, який постійно розширюється.

Дикі види. Цінний вихідний матеріал для селекції представляють B. maritime (холодостійкість, зимостійкість, посухостійкість, стійкість до церкоспорозу), B. patellaris, B. webiana, B. procumbens (стійкість до нематод і церкоспорозу), B. lomalogona, B. nana, B. webbiana, B. procumbens (одноростковість), B. macrorrhiza (слабкий розвиток механічної тканини в корнеплодах), B. corolliflora (cтійкість до віруса кучерявості), B.lomatogona (4x) i B. trigyna (схильність до апоміксису).

Всі види і форми секції Beta добре схрещуються між собою і дають плодовитих нащадків, процес переносу генів у межах цієї секції легко проводиться.

Види секції Corollinae схрещуються з культурними формами буряка важко. Практично не схрещується з ними види секції Patellares.

Сучасні методи біотехнології, пов’язані з культурою зародків і тканин, роблять реальним залучення диких родичів для покращення культурних сортів буряка.