Гібридизація. В Україні з 1936-37 рр. для створення вихідного матеріалу почали широко застосовувати міжсортову гібридизацію. Для цього використовують сорти переважно різного еколого-географічного походження з найбільшою сумою позитивних ознак. У цукрового буряка спостерігаються менш значні генетичні відмінності, ніж у інших культур (кукурудза, пшениця, ячмінь картопля і ін.), тому для розширення генетичної основи за вихідний матеріал необхідно використовувати її близьких культурних родичів, а також дикі види.
Як відмічали М.І. Вавілов і ін., селекція цукрового і селекція кормового буряка завжди йшли самостійними шляхами, тому гібридизація тої чи іншої культури на різних рівнях плоїдності пердставляє істотний інтерес. Так, при схрещуванні цукрового буряка з листовим у третьому, четвертому поколіннях гібридів вищіплюються біотипи, які перевершують за цукристістю цукровий буряк. Використання в селекції гібридів між культурними формами господарського спрямування дає змогу вирішувати одне з найбільш важливих завдань – досягнути значної генетичної дивергенції між компонентами схрещування.
Генні і хромосомні мутації. Методи хімічного і фізичного мутагенезу знаходять все більше застосування в селекції при створенні генетично нових вихідних матеріалів одноросткового цукрового і кормового буряка, а також при виділенні форм, які стійкі до хвороб. Французські дослідники повідомляють про використання культури клітин в індукуванні мутацій з допомогою хмічних мутагенів і опромінювань з досить високою частотою їх прояву.
Геномні мутації. Найбільш розповсюджений метод одержання тетраплоїдних рослин – дія слабким водним розчином колхіцину при концентрації 0,1 – 0,2% на точки росту молодих рослин протягом 10 – 15 днів. При більш сильних концентраціях колхіцину (0,5 – 1%) скорочується період обробітку і цим полегшується процес одержання тетраплоїдів.
Протягом декількох поколінь шляхом цитологічного контролю проводять добір за комплексом ознак (продуктивність, розмір і вирівняність пилку, посівні якості насіння і ін.). Враховуючи, що добір на тетраплоїдному рівні утруднений через більш складний характер спадкування, ефективним прийомом є попередня селекція диплоїдів, підбір з них цінного вихідного матеріалу для одержання поліплоїдів.
Експериментально одержані поліплоїди характеризуються пониженими посівними якостями, пониженою фертильністю пилку і меншою її конкурентноспроможністю З позитивних особливостей тетраплоїдів слід відмітити гарну форму кореня, високу стійкість до цвітушності, зменшення частки зольних речовин, підвищення стійкості до церкоспорозу і ін.
З метою усунення недоліків, які притаманні тетраплоїдному буряку при дії колхіцину, рекомендується використовувати мейотичні поліплоїди з нередукованих гамет. Найбільш ефективний спосіб одержання мейотичних тетраплоїдів на фертильній основі – схрещуання триплоїдних рослин між собою і триплоїдів з тетраплоїдами. При цьому кількість тетраплоїдів становить 16 – 45,9%. Мейотичні тетраплоїди вже в першому поколінні мають високу продуктивність, високу якість насіння і порівняно швидко піддаються селекційному покращенню.