Морфологічні ознаки. Вика яра – однорічна трав’яниста рослина з тонким, в різній мірі полеглим стеблом. Висота його змінюється від 60 – 70 до 150 – 200 см в залежності від сортових особливостей і умов вирощування.
Корінь стрижневий, достатньо добре розвинений. На ньому селяться бульбашкові бактерії, які засвоюють азот з повітря.
Листки складні, парноперисті (4 – 9 пар листочків), закінчуються вусиком. Листочки різної крупності, широкоеліптичні, зворотньояйцеподібні, овальні.
Квітка має типову для всіх представників підсімейства метеликових будову. Квітки знаходяться в пазухах листа, переважно по дві (рідше одній – три).
Боби двостулкуваті, різної форми, величини і забарвлення. В бобі в середньому 7 – 9 насінин (інколи до 12). Розлусність бобів слабка, середня, сильна.
Насінини округлі, інколи легко зплющені, різняться за забарвленням і малюнком. Маса 1000 зерен 45 – 60 г (див. табл 10).
Біологічні особливості. Вика яра – культура вологолюбива, однак при вирощуванні на корм і зерно потреба в зволоженні різна. Високі врожаї зеленої маси дає при гарному забезпеченні вологою. Насінева продуктивність вики ярої залежить головним чином від режиму вологозабезпеченості в період цвітіння – дозрівання. Для одержання високих урожаїв насіння надлишкове зволоження після початку цвітіння вкрай небажане, оскільки викликає стовбуріння рослин, затримує дозрівання насіння і погіршує їх якість.
Великий вплив на плодоутворення вики виявляє температурний режим у фазі цвітіння. Високі температури в цей період негативно впливають на насіневу продкутивність. Вика яра - порівняно холодостійка культура. У фазі сходів витримує заморозки до 6 – 70С.
Вика рослина довгого дня, тому часто при посіві в другій половині літа, коли дні істотно скорочуються, вона взагалі не вступає в репродуктивний період. Це свідчить про сильну реакцію вики на зміни довжини дня, особливо в період сходи – цвітіння. В фази наливу - дозрівання довжина дня не має істотного значення.
Вика яра порівняно з іншими культурами менш вимоглива до грунтів, але високі врожаї утворює на родючих грунтах з реакцією грунтового розчину, наближеною до нейтральної (рН 6,0 – 6,5).
Особливості росту і розвитку. При проростанні вика не виносить сім’ядолі на поверхню, а сходить одним паростком з двома-трьома недорозвинутими листочками. Потім утворюється справжній лист, який на відміну від інших має лише одну пару листочків (див. мал. 48,В).С. 433. Потім головне стебло відмирає і починається гілкування, ступінь якого залежить від особливостей сорта і агротехніки.
Дванадцять етапів органогенеза, які вика проходить в онтогенезі, для зручності об’єднують у три основних періода: 1) формування і ріст вегетативних органів; 2) диференціація генеративних органів; 3) формування і дозрівання насіння.
В онтогенезі у вики розрізняють наступні фази: сходів, двох справжніх листків, гілкування, бутонізація, цвітіння і дозрівання.
Біологія цвітіння і запилення. Більшість дослідників відносять вику яру до самозапильників, однак ступінь її самофертильності остаточно не встановлена. Те що під ізоляторами утворюється всього 40 – 60% бобів, а квітки активно відвідуються комахами для збору нектару і пилку, переконливо доводить можливість перехресного запилення. За деякими даними, воно становить 15 – 19%.
Цвітіння вики в залежності від особливостей сорта і погодних умов починанається на 30 – 60-й день після сходів. Перші квітки з’являються на пагонах першого порядку на 9 – 11-му міжвузолі. В розріджених посівах кожна рослина цвіте в середньому 10 – 15 днів, у загущених посівах, особливо в суміші з іншою культурою, цвітіння не тривале. Квітка розкривається в другій половині дня і закривається з початком потемніння. Наступного дня знову відкривається о 11 – 12 год, інколи пізніше.
Боби утворюються приблизно на 7 – 10-й день після запліднення квітки. Зазвичай на одній рослині в період масового цвітіння можна побачити зелені і зформовані боби, квітки і навіть недозрілі бутони, що значно ускладнює процес збирання.