Добір з місцевих і селекційних зразків. Величезне популяційне різноманіття місцевих форм ярої вики в Україні надовго визначило цей метод як основний при селекції нових сортів. Більше 60% загальної чисельності сортів створено добором з місцевих сортів-популяцій. Це такі сорти, як Льговська 31-292, Білоцерківська 874/31, Льговська 34, Камалінська 611, Харківська 134, Гедряй, Білонасінева, Молдавська 317 і т.д. Більшість з них використовуються як джерела господарсько корисних ознак.
Гібридизація. Індивідуальний добір з місцевих сортів-популяцій до цього часу не втратив свого значення, але він уже не здатний забезпечити створення сортів, що відповідають вимогам прогресиивних технологій вирощування.
Переважаючим методом створення вихідного матеріалу для селекції нових сортів вики застовується внутрішньовидова гібридизація. Однак можливості даного метода використвуються ще не повністю. Основна причина цього – недостатня опрацьованість теоретичних основ його і перш за все науково обгрунтованого підходу до підбору пар для гібридизації. Підбір пар для схрещувань носить в основному емпіричний характер в залежності від цілей селекції.
Основне завдання селекції вики ярої і головне утруднення її полягає в створенні форм, що вдало сполучають високу продуктивність (урожай зеленої маси і насіння) з скоростиглістю. В зв’язку з цим часто за один з компонентів схрещування беруть пізньостиглий сорт з високою продуктивністю зеленої маси, а за інший – скоростиглий з високою насіневою продуктивністю. При цьому необхідно враховувати походження скоростиглого зразка – північне чи південне. Вивчення гібридів, одержаних від схрещування врожайного пізньостиглого сорту з скоростиглим сибірським і скоростиглим південним показало, що в першому випадку більш помітно знижувалася потреба гібридів у теплі і сильніше скорочувався період від фази зелених бобів до дозрівання, ніж у другому. Цю особливість необхідно враховувати при підборі пар для схрещування з метою підсилення в рослин здатності до швидкого дозрівання насіння при понижених теипературах повітря. Схрещування попердньо підібраних компонентів проводять у різних варіантах – від простих парних до складних. Коли необхідно ввести в високоврожайний сорт гени стійкості до хвороб або гени окремих амінокислот, широко використовують метод насичуючих схрещувань.
Об’єм схрещувань по кожній комбінації залежить від конкретних завдань, але, враховуючи відносно низький відсоток утворення гібридного насіння, в середньому запилюють 50 – 100 квіток. Це забезпечує одержання в F2 біля 10000 насінин.
Гібридне насіння F1 висівають по комбінаціях розріджено з метою забезпечення великого коефіцієнта розмноження.. Поруч розміщують батьківські форми, щоб при порівнянні з ними рослин F1 видаляти негібридні рослини. Для зручності проведення окомірних оцінок в F1 рекомендують вирощувати гібриди на шпалерах, особливо в умовах надмірного зволоження.
При роботі з гібридними популяціями застосовують два способа: педігрі і пересіву з деякими модифікаціями. Вибір метода залежить від селекціонера, а також визначається конкретними завданнями і умовами роботи.
Міжвидова гібридизація. Такі роботи розпочаті ще в 30-ті роки минулого століття І.Н. Свєшніковою. Вона проводила схрещування вики ярої з близькими видами роду Viciа з метою вивчення транслокації хромосом. Були створені гібриди між V.sativa i V. angustifolia, що мали щільний, прямостоячий, невилягаючий кущ з ніжними листками і стеблом, великою вегетативною масою. На жаль, ці дослідження не одержали наступного розвитку.
Індукований мутагенез. В селекції вики даний метод одержання вихідного матеріалу для селекції досить широко використовують на Полтавській дослідній станції і інших наукових установах. Однак поки немає переконливих практичних результатів, і тому мутагенез необхідно розглядати перш за все як один з допоміжних прийомів одержання вихідного матеріалу для селекції. Як мутагенні чинники часто використовують такі хімічні речовини, як НЕМ, НММ, ДМС, ЕІ і інші, а також гамма опромінення. Обробляють насіння, паростки, вегетуючі рослини і пилок. Концентрація хімічних мутагенів залежить від сортових особливостей і чинників середовища. Узагальнюючи рекомендації, можна вважати, що дози ДМС і НЕМ становлять 0,02 – 0,05%, НММ – 0,006 – 0,01%, експозиція 10 – 12 год (інколи до 18), температура 18 – 200С. Фізичний мутаген застосовують гамма-опромінення (60Со) дозою 50 – 100 Гр.
За наявними даними, застосування мутагенезу для створення вихідного матеріалу в селекції вики ярої може бути ефективним з метою одержання форм скоростиглих, високобілкових, з підвищеною насіневою продуктивністю
Поліплоїдія. Для створення вихідного матеріалу в селекції вики ярої даний прийом використовується мало, що, на думку багатьох селекціонерів, пов’язано з труднощами одержання поліплоїдів у цієї культури. Суть одержання поліплоїдів полягає в обробці пророслих насінин розчином колхіцина при концентрації 0,005 – 0,01%, з експозицією від 8 до 24 год. Поки що не одержано значимих для селекційної практики позитивних результатів.
Методи добору. В селекції вики ярої застосовують в основному індивідуальний добір, інколи масовий. Причому індивідуальний добір може бути одно-, дво- і багаторазовим. Селекціонери проводять добір в F2 – F3, або в більш пізніх поколіннях (F5 – F6). Це питання вирішує селекціонер. Часто практикують розділення гібридного насіння вики ранніх поколінь (F1 – F2) в умовах лабораторії на фракції за забарвленням і малюнком і інтенсивностю флоуресценції поверхні сім’ядолей. Рослини, що виросли з різних по флоуресценції фракцій насіння, в межах однієї комбінації можуть істотно різнитися за багатьома господарсько цінними ознаками і особливостями, що дає можливість бракувати в лабораторії малоцінну частину популяції і більш детально опрацьовувати кращу її частину.
Добір проводять частіш за все в розсаднику добору (розсадник створення вихідного матеріалу), який сіють спеціально для цієї цілі. В деяких установах добирають елітні рослини в посівах, наближених до виробничих. Це сприяє жорсткому вибраковуванню матеріалу за висотою рослин, скоростиглістю, толерантністю до вівса (або іншої культури), дозріванню і т.д. В інших установах проводять добір в чистих посівах з з площею живлення рослин, де можна оцінити потенційні можливості кожної рослини. Обидва згаданих метода посіву мають свої переваги і недоліки. В цілому можна сказати, що добір проводять за комплексом ознак, до яких відносяться тривалість вегетаційного періода, дозрівання, продуктивності зеленої маси і насіневої, гілкування, облисвленність, парність бобів, стійкість до хвороб і шкідників.
Добір рекомендується проводити в три етапи. Перший – окомірна оцінка до початку бутонізації, приблизно через місяць після сходів. Це сприяє виділенню крупних швидкоростучих рослин. Другий, основний, етап добору проводять у період цвітіння, коли добре помітні морфологічні ознаки рослин, їх потенційна продуктивність, ступінь скоростиглості, стійкості до хвороб і шкідників. Третій, заключний, проводять на початку дозрівання: враховують дружність дозрівання, кількість фертильних бобів, а також стійкість до хвороб і шкідників.