Селекцію ріпаку проводять по трьох основних напрямках: створення високоолійних сортів харчового використання, технічного використання, на зелений корм. Низка ознак, за якими проводять добір, загальні для всіх напрямків: високий урожай високоолійного і високобілкового зерна, скоростиглість, стійкість до розлущення стручків, осипання і вилягання, несприятливих умов вирощування, пошкодження хворобами і шкідниками. Сорти повинні мати високу стабільність урожаю по роках, а озимий ріпак – високу зимостійкість і морозостійкість
До 60-х років минулого століття селекцію ріпаку проводили з метою створення сортів, які містили в зернах тенічну олію. Головну увагу приділяли підвищеному вмісту ерукової і ейкозенової кислот. В останні роки селекція розвивається в напрямку створенн сортів з оптимальним вмістом харчової олії. Для вживання в їжу ріпакова олія з високим вмістом ерукової кислоти непридатна, її піддають складній рафінації. Сорти харчового спрямування повинні мати високий вміст олеїнової (до 70%) і лінолевої (до 25%) кислот. Бажана повна відсутність ерукової, а також лінолевої кислоти, яка при тривалому зберіганні надає гіркий смак олії (табл. 11). Для безпечного згодовування тваринам відходів маслобойної промисловості обох напрямків не повинні містити глікозинолатів і мати підвищений вміст білка (до 37%).
11. Вміст основних кислот в олії і глікозинолатів у зерні ріпаку, %
| Назва речовини | Технічні сорти | Харчові сорти | |
| сучасні бажаний вміст | |||
| Кислоти: | |||
| ерукова | 45 - 52 | 0 - 5 | |
| ліноленова | 10 - 13 | 8 - 10 | |
| лінолева | 10 - 15 | 8 - 23 | |
| (вітамін F) | |||
| олеїнова | 12 – 16 | 56 - 65 | |
| пальмітинова | 3 – 3,5 | 3 - 4 | |
| стеарінова | 1 – 1,5 | 1 - 2 | |
| Глікозинолати | 3 – 8 | 1 - 3 |
Велику увагу в селекції сортів харчового спрямування звертають на забарвлення насіння. Бажані жовтонасіневі сорти ріпаку і суріпиці, оскільки вони мають підвищений вміст білка і олії, низький – клітковини (лушпиння). Завдання селекії – створення сорта типу 000, тобто які сполучають безеруковість, низькоглікозинолтність і жовтонасіневість.
В умовах Центральної Європи опрацьований ідеатип озимого ріпаку, який підходить для багатьох районіввиробництва цієї культури в Україні: висота 130 см, число гілок першого порядку 6, число стручків на рослині 80, число стручків на 1 м2 2400, маса 1000 насінини 6 г, урожай зерна 3,5 – 3,6 т/га, олійність 48 – 50%. Сорти не повинні мати ерукову кислоту, повинні мати низький вміст глікозинолатів у зерні і зеленій масі, бути стійкими до несправжньої борошнистої роси, сирої плісняви і кили. При цьому в селекційній роботі необхідно враховувати грунтово-кліматичні умови зон ирощування.
В багатьох країнах успішно проводиться селекція не лише на підвищення білковості шрота, але і на зміні амінокислотного складу білка. В Польщі був створений сорт озимого ріпаку Віполь, в якому містилося лізину на 30% більше, ніж у вихідних форм. В багатьох країнах приділяють багато уваги створенню сортів, які були б стійкими до гербіцидів з групи тріазинових, що дасть можливість використовувати ці препарати в посівах ріпаку для знищення важковідокремлюваних бур’янів – ярутки польової, гірчиці дикої і ін.
При селекції сортів ріпаку на зелений корм звертають увагу на високий урожай зеленої маси, облиствленність, інтенсивність росту (особливо на початкових періодах), інтенсивність відростання після скошування, позитивну реакцію на внесення добрив, вміст протеїну, каротину, мінеральних речовин і сухої речовини в зеленій масі, наявність глікозинолатів (з’являються в зеленій масі в фазі цвітіння), стійкість до вилягання, несприятливим умовам вирощування (особливо до тривалої дії низьких температур) і хворобам.