Найбільш поширеним засобом штучного добору в злакових культур залишається сортування насіння за масою і об’ємом. Такий добір був основним у створенні місцевих сортів культурних рослин. У розвитку селекції, як науки, велике значення одержали роботи Ч. Дарвіна, який на основі ретельного аналізу діяльності селекціонерів створив науку про штучний добір. Він показав, що головною рушійною силою селекції – є добір кращих форм, а селекція викликає зрушення тих ознак рослин, які стали предметом добору.
Особливо широкого розповсюдження одержав методичний добір за крупністю насіння злакових культур з розвитком товарного виробництва зерна. Переваги крупного насіння у жита доводили Ф. Габерландт (1880), v. Lochow (1901), А. Семполовський (1897), K. Rumker (1896), Feldman (1897), Дмитрієв (1897). Але Лохов не рекомендував брати на посів дуже крупне насіння у жита, оскільки, на його думку, крупні зерна розвиваються у колосках з череззерницею. Таким чином, добираючи крупні зерна можна опосередковано збільшити небажану череззерницю колоса. Причину того, чого крупні зерна розміщувалися в колосках безпосередньо межуючи з пустими квітками, знаходили в тому, що ці зерна мають більш вигідні умови живлення.
Експериментальний матеріал про вплив добору на крупність зерна озимого жита опублікував А.А. Краснюк (1942). У цих дослідах посіяне крупним добре виповненим зерном жито забезпечило на 0,2 – 0,3 т/га більший урожай, ніж звичайним насінням. Автор спростовує ствердження, що нібито добір на крупність зерна збільшує череззерницю колоса. Після цього багато дослідників практично доводили необхідність створення крупнозерних сортів озимого жита. Було доведено, що крупне насіння проростає більшою кількістю первинних зародкових корінців і має при цьому переваги на початку онтогенезу.
Найбільш поширеним методом створення крупнозерних сортів озимого жита є масовий добір. Масовий добір ефективний, коли існує великий запас мінливості і ознака має високе успадкування. Але масовий добір може призвести до погіршення популяції, якщо вона настільки невелика, що стає можливим генетичний дрейф або інбридинг. Послаблення тиску добору часто дає можливість популяції повертатися до вихідного стану. Зниженням, припиненням тиску добору або недотриманням умов ізоляції пояснюється невдача багатьох дослідників, що намагалися збільшити крупність зерна в озимого жита.
Основним критерієм при доборі материнських рослин озимого жита є оцінка їх за фенотипом. Ефективність такого добору буде високою, якщо фенотипічна різноманітність обумовлена генотипом рослин. На жаль, у селекційному покращенні жита мало використовувалися генетико-статистичні параметри ознак, зокрема крупнисті зерна.
T. Roemer (1939), W. Laube et al., (1969) аналізуючи результати багатьох дослідників, вказували на істотне успадкування крупнисті зерна у озимого жита. T. Wolski et al., (1968) встановили істотну кореляцію мати-нащадок у сортів і гібридів жита за масою 1000 зерен (rop = 0,273 – 0,559). При високій інтенсивності штучного добору ефективність за крупністю зерна була високою.
Високі коефіцієнти успадкування за масою 1000 зерен встановлено у пшениці, ячменю, гороху, гречки та багатьох інших культур. Більшість дослідників вважають можливим істотно збільшувати масу 1000 зерен тому, що ця ознака є генетично надійним компонентом урожаю. Більш крупні зерна мають більші за розміром зародки, а більші зародки знаходяться в позитивній кореляції з числом продуктивних стебел, як це встановили Н.М. Austenson et al., (1972).