В залежностиі від виду трав, району вирощування і напрямку використання завдання селекції можуть бути різними. Але існують і загальні, до числа яких входять урожайність і більш рівномірний розподіл урожаю протягом вегетації, кормова цінність, довговічність, здатність до відростання і стійкість до повторного відчуження зеленої маси, сумісність у травосумішках, стійкість до несприятливих чинників зовнішнього середовища (в залежності від зони вирощування – зимо-, морозо- і холодостійкість, посухостійкість, стійкість до затоплення, соле- і кислотовитривалість і ін.), висока позитивна реакція на добрива і зрошення, стійкість до хвороб і шідників, стійка і досить висока насінева продуктивність.
Таким чином, існує досить велике число ознак і особливостей, які необхідно враховувати в процесі селекції, але при роботі з відповідним видом і в відповідному напрямку слід конкретизувати декілька основних завдань, найбільш важливих і які можна вирішити на даному етапі, і, враховуючи взаємозв’язок селектованих ознак з іншими, підвищувати і покращувати їх, не погіршуючи рештуи ознак.
Урожайність кормових злакових трав визначається багатьома чинниками, такими, як гетерозис в популяціях, стійкість до різноманітних несприятливих чинників середовища, характер росту. В селекції на врожайність першочергове значення має не просто одержання зеленої маси або сухої речовини, а збір перетравних поживних речовин з 1 га і розподіл урожаю протягом вегетації.
Встановлено, що добір за ознакою врожайності на основі кращих фенотипів з розсадників з індивідуальним розміщенням багаторічних кормових рослин у більшості випадків неефективний. Урожайність при суцільних посівах пов’язана з висотою травостою в період сінокісної або пасовищної зрілостиі, густотою стояння рослин, густотою стеблостою і щільністю травостою, а ці показники, в свою чергу, значно змінюються під впливом умов росту.
Оскільки виділено три основних типа використання кормових злакових трав - сінокосний, пасовищний і сінокосно-пасовищний, то вся селекційна робота повинна будуватися з урахуванням вимог, які пред’являються до сорту того чи іншого призначення.
Популяції сортів і екотипів кормових злаків значно різняться за висотою, формою куща, кущистості, облиствленості і числу прикореневих листків, швидкості відростання і т.д. Пасовищні сорти повинні мати достатню кількість прикореневих листків, здатність до швидкого накопичення запасів поживних речовин, вегетативне відновлення і інші особливості, які забезпечують витривалість до витоптування і частому відчуженню маси.
Види кормових злакових трав різняться за поживністю, що обумовлено хімічним складом листків і стебел, відсотком облиствленості, стійкістю до хвороб.
Основним показником при оцінці хімічного складу злакових трав використовується співвідношення вмісту протеїну і водорозчинних вуглеводів, оптимальним вважається співвідношення 1 : 1 на початку колосіння. Найбільш наближений до нього показник у райграса пасовищного, у тимофіївки вміст протеїну 12 – 13%, а водорозчинних вуглеводів – 8 – 9%.
Поживна цінність рослин у низці випадків може бути покращена за рахунок підвищення облиствленності рослин. Більш високий відсоток листків мають рослини з короткими міжвузолами, з більш крупними і широкими листками в верхній частині стебла.
Кормові позитивні якості сортів оцінюють не лише за хімічним складом, але за поїданням худобою, яке залежить від смакових якостей трави, доступності і кількості її в травосумішці і від виду тварин. Деякі види трав (вівсяниця, райграс і ін.) містять речовини, що надають гіркуватого присмаку, що погіршує поїдання. В зв’язку з цим необхідно проводити селекцію на зниження кількості таких речовин.
Поїдання в занчній мірі визначається соковитістю корму, яке, в свою чергу, залежить як від часу згодовування, так і від особливостей рослин. Види з жорсткими опушеними листками поїдаються гірше. Встановлено найбільш високе поїдання злаків з низьким вмістом клітковини і відносно високим вмістом сирого жиру, водорозчинної золи, магнію і вітаміну А.
Важливий показник якості корму – його перетравність. Селекція на підвищення перетравності більш успішно проводиться в зв’язку з опрацюванням методів оцінки перетравності in vitro. Швидке впровадження нових сортів у значній мірі залежить від їх насіневої продуктивності, підвищити яку, не знижуючи коромої продуктивності, досить важко, оскільки ці показники часто пов’язані негативною кореляцією.
Підвищення насіневої продуктивності повинно проводитися за рахунок збільшення відсотку зав’язуваності, зниження осипання насіння, скорочення періоду спокою насіння деяких видів, підвищення стійкості насіневих посівів до вилягання.
В останні роки зросли вимоги до сортів кормових злакових трав по стійкості їх до хвороб. У селекційному процесі обов’язкова оцінка на інфекційному фоні. Найбільш розповсюджені і шкодочинні хвороби злакових трав – фузаріоз (снігова пліснява), склеротиноз, тифульоз, плямистості (гельмінтоспоріоз і ін.), борошниста роса, що вражають переважно листові пластинки і піхви і значно знижують урожайність і кормову цінність. На насіневих посівах найбільш шкодочинні різноманітні види іржі і сажки, ріжки і чохловидна хвороба.
Стоїть завдання створення сортів тимофіївки лучної, вівсяниці лучної, райграсу пасовищного з урожайністю сухої маси 9 – 12 т/га при вмісту протеїну в фазі колосіння 14 – 16% і такому ж рівні водорозчинних вуглеводів, збільшення обливленності до 50 – 70% і в залежності від виду і врожаї насіння 0,5 – 0,8 т/га.