Специфіка оцінки селекційного матеріалу і сортів багаторічних трав порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами полягає в тому, що вона проводиться при двох способах посіву: при індивідуальному розміщенні рослин і в суцільних чистих або сумішкових травостоях, які наближені до виробничих або природніх умов ценозу.
Для оцінки селекційного матеріалу використовують прямі, непрямі і аналізуючі методи. Прямі методи (польові, лабораторно-польові і лабораторні) застосовують при визначенні врожаю кормової маси і насіння, хімічного складу і перетравності, стійкості до хвороб і шкідників. Непрямі методи використовують при вивченні морфологічних, фізіологічних, біохімічних і інших показників, які пов’язані генетичною кореляцією з селективними ознаками і особливостями. Наприклад, зимостійкість можна оцінювати по накопиченню і витрачанню цукрів у кореневій шийці і коренях, по зміні приросту стебел і т.ін. При оцінці пристосованості до відповідних умов виробництва і використання травостою застосовують аналізуючі провокаційні методи, для чого створюють штучні умови або підсилюють відповідний фон.
У селекційних розсадниках (добору, гібридних, клонових, поліплоїдних, і в розсадниках вихідного матеріалу), які закладають з індивідуальним розміщенням рослин, застосовують зазвичай окомірну оцінку за п’ятибальною шкалою. Враховуючи потужність рослин, характер і рівень облиствленості, висоту, кущистість, стійкість до хвороб і шкідників, пристосованість до умов вирощування і реакцію на провокаційні фони. По найбільш перспективних і цінних зразках або рослинах проводять пряму оцінку продуктивності шляхом вимірювань, зважувань і розрахунків. Безумовно, слід пам’ятати, що оцінка продуктивності при індивідуальному розміщенні рослин не завжди співпажддає з визначенням прямої урожайності при суцільному посіві багаторічних трав.
Перспективні зразки оцінюють у контрольному розсаднику і в порівняльних сортовипробуваннях (попередньому, конкурсному виробничому, державному) при посіві їх суцільним способом або в травосумішках у залежності від напрямку селекції і використання сортів (сінокос, пасовище і т.п.).
На першому етапі селекційного процесу (розсадники вихідного матеріалу, селекційні клонові і ін.) застосовують гніздовий спосіб посіву за схемою розміщення гнізд в залежності від вида трав 45 х 25, 45 х 45, 60 х 45, 90 х 45, 90 х 90. 120 х 120. В одне гніздо висівають 5 – 8 насінин або висаджують одну-дві рослини; остаточно залишають у гнізді одну кращу рослину. Можна висівти на ділянку розрідженим посівом окремо гібридне насіння F1 або F2, а після перезимівлі проводити добори найбільш цінних рослин, і пересаджувати їх навесні в розсадники з індивідуальним розміщенням на ізольованій ділянці.
У контрольному розсаднику при суцільному способі посіву полоща ділянки становить 3 – 5 м2 (повторюваність трьохразова), у попередньому сортовипробуванні – 10 м2 (повторюваність чотирьох-шестиразова), конкурсному сортовипробуванні – 25 м2 (повторюваність чотирьох-шестиразова). Кращою формою ділянок вважається прямокутна видовжена з співвідношенням ширини до довжини від 1 : 5 до 1 : 10. Ширина ділянок повинна бути кратною до ширини захвата використовуваних машин.
Конкурсне випробування слід проводити в трьохразовому повторенні в часі (протягом трьох років), а також у просторі (в різних екологічних і ґрунтових зонах вирощування, на різних попередниках, при різних сполученнях травосумішок і т.ін.), що дасть змогу об’єктивно і всебічно оцінювати вивчаємий матеріал і створювати сорти, синтетики та гібриди з високою пристосованістю до мінливих умов середовища.
Між розсадниками різних видів трав обов’язково залишають захисну смугу шириною 1 – 3 м, оскільки високоролі рослини (костриця безоста, вівсяниці тротиновидна і ін.) можуть спотворювати результати дослідів на суміжніх ділянках інших культур. Ширина доріжок між варіантами становить 50 – 100 см, в залежності від виду трав.
При вивченні і оцінці селекційного матеріалу багаторічних трав проводять фенологічні спостереження, враховують характер відростання, врожай зеленої маси, сіна і насіння, вивчають структуру врожаю, ботанічний склад, оцінюють зимостійкість, посухостійкість, стійкість до хвороб і шкідників і інші показники у відповідності з існуючими методиками.
Опрацьовані методи селекції на рівні культури клітин і тканин дають змогу прискорювати оцінку і добір генотипів, стійких до деяких чинників. В селекції конюшини лучної на стійкість до конюшинового раку застосовують вирощування і добір культури клітин в середовищах з додаванням суспензії спор і уредоспор збудника відповідної хвороби. При селекції солевитривалих форм люцерни добір клітинних культур проводять в середовищах з відповідною концентрацією солей.