Пшениця відіграє провідну роль у світовому землеробстві, вона займає перше місце за площами посіву і валових зборах зерна. Пшеницю вирощують головним чином для виробництва муки, з якої виготовляють хлібобулочні, кондитерські або макаронні вироби. Крім того, з зерна пшениці виробляють різноманітні крупи. Спеціальні сорти пшениці використовують для виготовлення кормів для худоби. На корм використовується також і солома.
Пшениця – основна хлібна культура для більшості країн світу – широко поширена від північних полярних регіонів до південних меж п’яти континентів. У північній півкулі пшениця – головна зернова культура, зокрема в степових і лісостепових районах з помірним кліматом. Пшениця найбільш поширена культура за посівними площами і валовим збором зерна в Україні, яка становить майже половину врожаю зернових культур. Щорічно тут вирощують пшеницю на площі від 6 до 8 млн. гектарів, а валовий збір зерна коливається від 18 до 36 млн. тон. У закордонних країнах найбільші площі під пшеницею зайняті в Російській Федерації, США, Індії, Канаді, Туреччині, Австралії, Аргентині, Франції, Італії, Сербії, Угорщині.
Наступне збільшення виробництва зерна пшениці буде відбуватися за рахунок підвищення її врожайності, головним чином освоєнням у виробництві нових сортів з стабільною врожайністю в різні за метеорологічними умовами роки, та застосуванням новітніх високо індустріальних технологій вирощування.
Відомо, що теоретичні основи селекції пшениці обґрунтував М.І. Вавилов. Але ще треба дуже багато і наполегливо працювати над удосконаленням загальної теорії селекції пшениці. Серед фундаментальних проблем найбільш вивчені генетичні основи селекції пшениці. Вміння керувати механізмами мутагенезу, закономірностями формування окремих бажаних ознак в гібридних популяціях, створювати нові типи рослин на основі клітинної і генної інженерії, які поступово стають провідними методами створення вихідного матеріалу для селекції. Знання цих нових методів і процесів створення вихідного матеріалу необхідні для успішного впровадження в селекційну практику новітніх досягнень генетики. Важливим досягненням сучасної генетики стала поява генної інженерії. Цілеспрямована свідома перебудова генетичного апарату, конструювання нової генетичної системи – сучасний етап у розвитку наукової селекції. Якщо виходити з можливого оптимального рівня життєзабезпечення рослин у польових умовах, пшениця здатна утворювати 20-30 т зерна з гектара. Селекціонери вже тепер створили сорти, які дають до 15 т з га. Порівняно з цією врожайністю середньосвітова врожайність пшениці - 2,5 т з га – надзвичайно мала. Наявність негативного зв’язку високої врожайності з якістю зерна утруднює селекцію на одночасне підвищення цих показників. Але високоякісні сорти пшениці виключно важливі для виробництва смачного і поживного хліба. Зусиллями селекціонерів світу вже багато років долається цей негативний взаємозв’язок. Ефективно вирішити це завдання повинні допомогти методи створення вихідного матеріалу експерименти з генної інженерії. Однак використання принципово нових прийомів створення вихідного матеріалу з залученням досягнень молекулярної, біохімічної генетики, геномної і генної інженерії не означає відмову від традиційних класичних прийомів селекції. Свідомий синтез новітніх методів створення вихідного матеріалу з класичними – запорука успіху сучасної і майбутньої селекції.
Світова і українська селекція створили багато цінних сортів пшениці. До кращих з них належать сорти, які мають визначальне значення в рослинництві, зокрема м’яка пшениця - Українка, Одеська 3, Одеська 16, Одеська 51, Білоцерківська 198, Миронівська 808, Миронівська ювілейна, Поліська 70, Поліська 90, Ахтирчанка, Дніпровська 521, Запорізька остиста, Харківська 63; російські сорти Безоста 4, Безоста 1, Ульянівка, Альбідум 114, Ростовчанка, Донська остиста, Донська напівкарликова, Сіверодонська. Ярі сорти м’якої пшениці – Еритроспермум 841, Саратовська 29, Саратовська 36, Цезіум 111, Акмолінка 1, Мільтурум 553, Лютесценс 758, Безенчукська 98, Скала, Альбідум 43, Новосибірська 67, Омська 9 і ін.; яра тверда – Гордеіформе 10, Мелянопус 69, Харківська 46, Краснокутка 6, Безенчукська 139 і ін.
На початку минулого століття основним методом був добір з місцевих сортів-популяцій, які вирощувалися в селянських господарствах. З місцевого сортименту були створені десятки сортів пшениці – Цезіум 111, Ерітроспермум 841, Ерітроспермум 341, Українка, Гостіанум 237, Лютесценс 329, Ерітроспермум 917, Лісостепка 74, Народна, Мелянопус 69 і інші, які набули виключного значення у підвищенні врожайності і збільшенні виробництва зерна пшениці.
Починаючи з 20-х років минулого століття поступово збільшувалася питома вага сортів гібридного походження. Селекціонери поступово вдосконалювали методику гібридизації, визначали принципи підбору пар для схрещування, оцінки гібридів у поколіннях, що розщеплюються, різноманітні прийоми добору і т.д. Зокрема, А.П. Шехурдін опрацював так звану ступінчасту гібридизацію, при якій повторно схрещуються ранішні покоління гібриду з іншими гібридами або сортами, в результаті чого створюються складні гібридні популяції з поєднанням різноманітних бажаних для селекціонера ознак, у яких можна більш ефективно проводити спрямований добір. П.П. Лук’яненко, використовуючи принцип підбору географічно і екологічно (тобто генетично) віддалених пар для схрещування, створив один з кращих за врожайністю сорт озимої м’якої пшениці Безоста 1, який поєднує комплекс господарських ознак, а також інші сорти інтенсивного типу – Аврора, Кавказ, Безоста 2, Рання 12. Краснодарська 39.
Видатних успіхів в селекції озимої пшениці досягнув В.М. Ремесло. Ним створені кращі по зимостійкості і якості зерна інтенсивні сорти – Миронівська 808, Миронівська ювілейна, а також Іллічівка, Миронівська 10 і ін. Сорт Миронівська 808 дав змогу поширити озиму пшеницю приблизно на 1000 км північної широти. І.Г. Калиненко створив сорти сильної пшениці – Ростовчанка, Донська остиста , Донська напівкарликова, Сіверодонська і ін. Істотним успіхом було створення Д.О. Долгушиним сорту Одеська 51.
Великим успіхом у селекції пшениці вважається застосування віддаленої гібридизації (міжвидової і міжродової). В результаті міжвидових схрещувань пшениці створено велике число сортів – Саррубра, Саратовська 29, Саратовська 36, Альбідум 24, Харківська 46, Ракета, Мелянопус 7 і ін. Віддалена гібридизація тісно пов’язана з експериментальною поліплоїдією – кратним збільшенням чисельності хромосом. Особливо слід відмітити успіхи Ф.Г. Кириченка, який методом міжвидової гібридизації отримав сорти озимої твердої пшениці Мічурінка, Новомічурінка, Одеська ювілейна і ін.
До сортів світової селекції, які в відповідний час відіграли видатну роль, відносяться: озима м’яка пшениця – Cama (Бельгія), Русалка (Болгарія), Maris Huntsman (Англія), Martonvasari (Угорщина), Autonomia, Mara, Fortunato (Італія), Malva (Польща), Scout, Blueboy, Winalta, Rita, Arthur (США), Vakka, Hohjola (Фінляндія), Hardi, Clement, Aida (Франція), Diplomat, Caribo (ФРН), Starke, Diana (Швеція), Sava, Партизанка (Сербія) і ін.; яра м’яка пшениця - Timstein, Gabo, Spica, Robin (Австралія), Diamant (Швеція), San Pastore (Італія), Rusa 4, Rusa 12, Kalyan Sona, Sharbati Sonora, P.V.18 (Індія), Prelude, Preston, Revard, Garnet, Manitou, Thetcer, Selkirk, Marguis, Pembina (Канада), Lerma Rojo, Sonora 64, Nadadores 62 (Мексіка), Olimpia (Фінляндія), Janos, Kolibri (ФРН), Norin 10 (Японія) і ін.; яра тверда - Tito, Valnorka, Creso (Італія), Wakooma (Канада), Cocorit 71, Mexicale 75, Fricata S, Yavaros S (Мексика), Ward, Rugby, Cando (США) і ін.
Завдяки успіхам селекції досягнутиий значний приріст урожайності пшениці. Скрізь у світі селекція переходить на якісно новий етап розвитку – покращена комплексність у створенні нових сортів, підвищується методичний рівень досліджень, застосовуються новітні методи одержання вихідного матеріалу – експериментальна поліплоїдія, індукований мутагенез, віддалена гібридизація, культура клітин і тканин, генна інженерія і ін., знаходять розвиток питання генетики, констиціонального фітоімунітету, опрацьовуються теоретичні основи селекції на посухостійкість і зимостійкість
У вирішенні завдань селекції значна роль належить вихідному матеріалу, який зосереджений у світовій колекції Генетичного центра рослинних ресурсів (ГЦРР, м. Харків, Московський проспект 142), Всеросійському інституті рослинництва (ВІР, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, Центр, вул. Герцена 44, ВИР), а також в International Board for Plant Genetic Resources (IBPGR), Rome (Італія, Рим) та в Centro International de Mejoramento de Maiz y Trigo (CIMMYT, Mexico (Мексика, м. Мехіко).
Значення вихідного матеріалу визначається перш за все завданнями сучасної селекції. У теперішній час для сільськогосподарського виробництва необхідні сорти пшениці інтенсивного типу, які сполучають комплекс господарсько цінних ознак і біологічних особливостей. Для України особливого значення набуває постійна і надійна стійкість до несприятливих чинників середовища. В зв’язку з цим українські сорти пшениці повинні бути морозостійкими, посухостійкими, жаростійкими, стійкими до вимокання, випрівання, льодяної кірки, до весняних повернень холодів, проростанню на пні і коротким вегетаційним періодом.
У класичній праці М.І. Вавилова „Научные основы селекции пшеницы” (1935) поставлено завдання практичного використання ознаки карликовості пшениць. У 60-ті роки це стратегічне завдання в мікроеволюції роду Triticum L., було успішно вирішено видатним селекціонером Н.Е. Борлаугом. Створені ним високоврожайні напівкарликові сорти пшениці пов’язані з „зеленою революцією” – збільшенням врожаю пшениці за рахунок селекції. Н.Е. Борлауг одержав групу короткостеблих сортів Lermа Rojo 64, Pitic 62, Sonora 64 і ін., з використанням японського сорту пшениці Norin 10. Ці сорти підвищили врожайність пшениці в Мексиці з 0,7 до 3-4 т з га, що дало можливість повністю забезпечити країну власним зерном.
В Індії і Пакистані на основі мексиканських пшениць були створені високоврожайні сорти Safed Lerma, Sonalika, Sharbati Sonora і Kalyan Sona, які займали тут більше 75% посівів пшениці на зрошенні.
У теперішній час для успішної селекції створюються моделі майбутніх сортів, контури яких були передбачені ще М.І. Вавиловим.
Україна завжди вважалася зоною стійкого вирощування озимої пшениці. Селекційна робота по пшениці в Україні вперше була розпочата на Харківській селекційній станції (тепер Інститут рослинництва Української академії аграрних наук – УААН). У 1910 р. тут були закладені досліди для оцінки місцевих сортів пшениці. Найбільш перспективними з них виявилися Червона безоста і Червона остиста. Високою зимостійкістю характеризувалися сорти Мільтурум 120, Сандомирка, Тейська і ін. На тому етапі основою селекції був індивідуальний добір. Індивідуальним добором були створені перші селекційні сорти пшениці в Україні – Лютесценс 11-8 (з Білої безостої), Альбідум 0676 (інакше Юр’ївка з Сандомирки), Ерітроспермум 12-22 (з Кримки) і Ерітроспермум 917 (з Високолитовки). В 1923 р. вказані сорти передані в Держсортомережу України і районовані Ерітроспермум 917 і Альбідум 0676.
При вирощуванні сортів озимої пшениці в Україні особливої уваги надавалося зимостійкості. В 1931 р. провідний селекціонер Харківської селекційної станції В.Я. Юр’єв запропонував застосовувати штучне проморожування гібридного матеріалу. Вивчалися також інші проблеми – стійкість до хвороб і шкідників, осипання зерна, до вилягання і ін. З 1925 р. на станції почала застосовуватися гібридизація, як спрямований метод одержання вихідного матеріалу для селекції. Колективом станції були опрацьовані методи оцінки сортів за посухостійкістю, стійкістю до грибкових захворювань. Найбільш зимостійкими сортами на той період були - Мільтурум 120 і Ферругінеум 1239.
В.І. Дідусь одним з перших обґрунтував внутрішньо сортовий покращуючий добір, який ґрунтується на мутаціях і природному схрещуванні в полі. Тут же опрацьований оригінальний метод селекції на зимостійкість – тривале проморожування проростків з наступним добором, створення провокаційних фонів, метод оголення вузла кущення у рослин перед зимівлею.
Високозимостійкий місцевий сорт Мільтурум 120 біля 20 років знаходився в виробництві в більшості областей України Сорт Ерітроспермум 917 також займав великі посівні площі в Україні. Цей сорт добре переносив тривалі зими з глибоким сніговим покровом, давав стабільні врожаї по роках, був стійким до вилягання і осипання, мав короткий період післязбирального дозрівання насіння, що має істотні переваги для східних районів при посіві свіжозібраним насінням. Сорт Ферругінеум 1239, крім високої зимостійкості, має високі мукомельно-хлібопекарські властивості, стійкий до осипання зерна. Районований у 1952 р. сорт Зенітка також характеризувався високою зимостійкістю і посухостійкістю Потенційна врожайність його становила 5,07 т з га. Внутрішньосортовим добором з сорту Піменка був створений сорт Харківська 10 – високоврожайний, скоростиглий, з високим коефіцієнтом продуктивної кущистості, посухостійкий.
Після війни селекціонерами Українського інституту рослинництва, селекції і генетики ім. В.Я. Юр’єва створено низку перспективних сортів. Серед них Харківська 159. З залученням до схрещувань сортів інтенсивного типу (Безоста 4, Безоста 1 і ін.) створено серію короткостеблих сортів озимої пшениці. Першим з них був сорт Харківська 63, створений з використанням реципрокного схрещування сортів Безоста 1 і Миронівська 808.
Сорт характеризується підвищеною зимостійкістю, високими технологічними властивостями зерна, стійкістю до стеблової іржі. Найвища врожайність сорту Харківська 63 на богарі становила 7,2 т, а на поливі – 9,6 т з га. Тут також були створені короткостеблі і зимостійкі сорти - Харківська 38, Напівкарлик, Харківська 63-1-3, Крупноколоса. Останній при вирощуванні на зрошенні на Пржевальській сортодільниці дав урожайність 10,4 т з га. В цьому інституті створені також сорти Напівкарлик 3, Харківська 75, Харківська 33, Харківська 11.
Плідну селекційну роботу по створенню сортів озимої пшениці проводить Синельніківська селекційно-дослідна станція Інституту зернового господарства. При створенні вихідного матеріалу до гібридизації широко залучений сорт Безоста 1. З його участю створені цінні по зимостійкості сорти – Дніпровська 510, Дніпровська 440, Політ, Орбіта (при участі Українки, Безостої 1 і американського сорту Канред-Фулькастер) і Дніпровської 521. Останній створений з участю генів від елімуса. Материнською формою при гібридизації використано віддалений гібрид озимої пшениці Українки з елімусом, а батьківською – Безоста 1.
Високоврожайний сорт Орбіта районований у 1974 р. Пристосований до жорстких умов степової зони України, рослини мають високе виживання у весняно-літній період вегетації, колос добре озернений, зернівка крупна. Стійкий до вилягання, слабо вражається борошнистою росою. Мукомельні і хлібопекарські якості хороші.
Сорт Дніпровська 41 [(Веселоподолянська 499 х Лютесценс 230) х (Безоста 1 х Веселоподолянська 485)] – середньоранній, слабо вражається грибковими захворюваннями; може використовуватися як покращувач при випіканні хліба. Великої уваги заслуговують районовані в різний час високозимостійкі сорти сильних і цінних пшениць Дніпровська 846 і Дніпровська 775, створені при участі Безостої 1.
Великого розповсюдження в Україні і деяких суміжних областях Російської Федерації набули сорти гібридного походження селекції Весело-Подолянської, Верхняцької, Вінницької, Іванівської, Носівської селекційно-дослідних станцій.
На Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків були створені і освоєні у виробництві сорти Еритроспермум 15, Лютесценс 17, які виявилися недостатньо стійкими до умов перезимівлі, а також Верхняцька 16 – зимостійкий, високоякісний і Верхняцька 20 (з залученням Безостої 1).
Особливо істотного значення у збільшенні валового виробництва зерна набули сорти озимої пшениці селекції Білоцерківської селекційної дослідної станції Інституту цукрових буряків. Робота по створенню сортів озимої пшениці тут розпочата в 1922 р. Аналітичною селекцією тут створено сорт Лісостепка 74, районований у 1938 р. Першим сортом синтетичної селекції тут був сорт Лісостепка 75 (Лісостепка 74 х Українка) – більш зимостійкий, стійкий до бурої іржі; в виробництві з 1945 р. В наступному був районований сорт Білоцерківська 37 (Велютинум 37).
Новим етапом селекційної роботи на Білоцерківській селекційній дослідній станції виявилося застосування складних схрещувань для отримання вихідного матеріалу і створення зимостійких і стійких до шкодо чинних хвороб сортів озимої пшениці. Для вирішення цього завдання використовувалися батьківські форми Еритроспермум 15 і американський сорт Ковейл. В результаті створений і в 1955 р. районований високоврожайний сорт Білоцерківська 198 (автор А.А. Горлач) – стійкий до багатьох хвороб, гессенської мухи, з високою якістю зерна; відноситься до сильних пшениць, широко залучений до схрещувань. На цій станції створені посухостійкі сорти – Білоцерківська 29, Білоцерківська 23, Білоцерківська 21.
На Весело-Подолянській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків для створення вихідного матеріалу озимої пшениці з 1947 р. використовують спрямовану гібридизацію і внутрішньо сортовий добір. Тут створені сорти Веселоподолянська 10, Веселоподолянська 499, Веселоподолянська 485. У 70-ті роки тут створені сорти Веселоподолянська 94, Веселоподолянська 21, Веселоподолянська 48.
У 80-ті роки створений різноманітний вихідний матеріал з більш високою врожайністю і якістю зерна. Заслуговують на увагу сорти Веселоподолянська 17 і Веселоподолянська 14 – високо зимостійкі і посухостійкі; Веселоподолянська 80 – високоврожайний і посухостійкий, Подолянська – високозимостійкий. Сорт озимої пшениці Веселоподолянська 78 відноситься до лісостепового екотипу, з генетичним потенціалом урожайності 7,0 – 8,0 т з га. Районований у 1983 р. Стійкий до вилягання, має відмінні мукомельні і хлібопекарські якості, високо пластичний, посухостійкий.
Відповідного значення набули в минулому сорти, що створені на Вінницькій селекційній дослідній станції – Тріумф Подолії, Ювілейна (суміш ліній з Банатки), Схрещена 1 (з гібридів Рімпау).
Селекція озимої пшениці на Іванівській дослідно-селекційній станції розпочата в 1909 р. У 1919 р. добором з місцевого сорту Пахомівська банатка створений зимостійкий сорт Дюрабль, який сприяв просуванню озимої пшениці у північні області Російської Федерації. З появою більш урожайного сорту Українка зимостійкий сорт Дюрабль поступово витіснявся. У 20-ті роки на цій станції добором створений сорт під назвою Голуба дама (20/430); він був рекомендований для вирощування в Харківській, Сумській, Полтавській і Чернігівській областях.
З 1924 р. на Іванівській дослідно-селекційній станції почали використовувати вихідний матеріал шляхом гібридизації, в результаті чого був створений сорт Іванівська (Еритроспермум 211/29). У повоєнний період одержано низку ліній, які були цінними за комплексом ознак (зокрема зимостійких), але з невисокими хлібопекарськими якостями - Еритроспермум 80-16, Ферругінеум 80-30, Лютесценс 317; пізніше був створений високоврожайний і зимостійкий сорт Іванівська 13, більш стійкий до вилягання, ніж Миронівська 808.
З 1961 р. в селекційній роботі перевагу надавали схрещуванням за екологічною (тобто генетичною) віддаленістю вихідних форм; також широко залучалися до схрещувань сорти Безоста 1, Миронівська 264, Миронівська 808. Одержані лінії мали підвищену зимостійкість і гарні хлібопекарські якості зерна. Районовані високоякісні сорти Іванівська 12 і Іванівська 60.
Наприкінці 80-х років в Україні основні площі під озимою пшеницею займали сорти Миронівська 808, Безоста 1, Одеська 51, Дніпровська 846, Іванівська 12, Поліська 70, Одеська напівкарликова, Обрій, Харківська 81.
Слід підкреслити особливу роль сортів пшениць України як сортоутворюючих, зокрема після районування сорту Миронівська 808, що сприяло просуванню пшениці як культури приблизно на 1000 км на північ. Щорічно цей сорт займав більше 9 млн. га у різних країнах Європи.
Плідна селекційна робота проводиться з озимою пшеницею в Миронівському інституті пшениці, який було організовано на базі Миронівської дослідної станції. Наукова селекція на станції розпочата в 1915 р. В перші роки організації станції у виробництві вирощувалися місцеві низьковрожайні сорти. Завезена з Угорщини Банатка виявилася найбільш урожайною, вона була використана для створення знаменитого сорту Українка (автори Єремєєв І.М., Желткевич В.Є., Ковалевський Л.І.). Цей сорт вирощувався у виробництві понад 40 років і здобув світове визнання. Довоєнні площі під цим сортом становили 7 млн. га. Українка і тепер залучається до схрещувань. З її участю створені районовані в минулому сорти – Лісостепка 75, Лютесценс 17, Ерітроспермум 15, Лютесценс 266, Дніпровська 521, Орбіта, Таврична, Безоста і ін.
З 1949 р. під керівництвом В.М. Ремесло на Миронівській селекційній станції започатковані роботи з використанням прийому трансформації ярих сортів пшениці в озимі. З застосуванням такого прийому були створені зимостійкі сорти озимої пшениці – Миронівська 264, Миронівська 808, Київська 893. Миронівська 264 була створена груповим добором з вихідного матеріалу, який був отриманий осіннім посівом ярої пшениці Народна. Районований у 1960 р. Високоякісний сорт, слабо вражається бурою іржею і борошнистою росою. Київська 893 створена індивідуальним добором з вихідного матеріалу від осіннього посіву ярого сорту Українка. Сорт відрізняється високою посухостійкістю і жаростійкістю; зерно крупне, хлібопекарські якості відмінні.
Видатним досягненням світової селекції вважається створення сорту озимої пшениці Миронівська 808. Вихідним матеріалом для його створення використано ярий сорт Артемівка, який було посіяно під зиму. Завдяки високій зимостійкості, відмінним хлібопекарським якостям, високій урожайності Миронівська 808 одержала широке поширення і світове визнання. Вперше сорт районований у 1963 р., а в 1968 р. займав більше 7 млн. га; і був районований у 70 областях від Казахстану до Прибалтики. Сорт вирощувався в Угорщині, Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Швеції, Данії, Туреччині, Пакистані і інших країнах.
Однією з головних переваг сорту Миронівська 808 є підвищена зимостійкість. У раннішньовесняний період спостерігається інтенсивне кущення і листоутворення. Сорт має великий запас „сплячих” конусів наростання. У випадку загибелі надземної маси і головного конуса наростання при перезимівлі вони здатні швидко відростати весною. Миронівська 808 має також помітну „снігостійкість” – при сніжному покрові навіть 70 см конус наростання знаходиьться в стадії спокою, не росте.
Важливою особливістю Миронівської 808 є стабільність основних ознак – висоти рослин, розміри колоса і зернівки, вміст білку, клейковини, якості хліба, витривалість до перемінних умов середовища, стійкість до хвороб, при посіві в різних географічних зонах і при різній агротехніці.
Для створення сортів з більш коротким і міцним стеблом у Миронівскому Інституті пшениці з 1958 р. широко застосовують гібридизацію з залученням короткостеблих сортів і зразків.
Від схрещування окремих сімей, ярої пшениці Артемівка, які перезимували при осінньому посіві, з сортом Безоста 4 одержано короткостеблий сорт озимої пшениці Миронівська ювілейна. Сорт стійкий до вилягання, не поступається по зимостійкості Миронівській 808, має підвищену врожайність.
У Селекційно-генетичному інституті (СГІ) проводиться плідна селекційна робота по створенню сортів озимої пшениці інтенсивного типу, які б були пристосованими до степових умов України, де майже черз кожні 3 роки трапляються грунтово-повітряні посухи, через кожні 5 – 6 років спостерігаються суворі безсніжні зими з непередбачуваними умовами для перезимівлі рослин. Враховуючи специфіку кліматичних умов цієї зони, селекціонери намагаються сворювати сорти, які характеризуються посухостійкістю, зимостійкістю, високою стійкістю до хвороб і за іншими ознаками. Основним методом для створення вихідного матеріалу застосовується внутрішньовидова гібридизація з використанням генетично віддалених зразків. У СГІ створені широко відомі сорти озимої пшениці – Одеська 3, Одеська 12, посухостійкі і морозостійкі, з гарними хлібопекарськими якостями, підвищеною стійкістю до твердої сажки. Вихідний матеріал для створення сорту Одеська 3 одержано шляхом схрещування Кооператорки (посухостійкий сорт) з високозимостійким сортом Гостіанум 237. Цей сорт вирощувався більше 20 років в різноманітних кліматичних зонах і займав площі більше 5 мл. га. Сорт Одеська 12 був використаний при створенні більш популярного сорту Одеська 16, який відрізнявся високою зимостійкістю. З впровадженням у виробництво високоврожайних сортів лісостепової екологічної групи Миронівська 808 і Безоста 1 площі посіву під Одеською 16 значно скоротилися. Однак у суворі зими і в роки з недостатнім зволоженням останній сорт в умовах степу України давав істотно вищі врожаї, тому в деяких областях його знову повертали.
Селекціонерам СГІ вдалося створити також цінні сорти інтенсивного типу, що характеризуються високою врожайністю, підвищеною зимостійкістю і посухостійкістю. До них відносяться Чорноморська (Безоста 4 х Одеська 16), Новостепнячка (Безоста 1 х Одеська 29), Южноукраїнка (Безоста х суміш пилку сортів Одеська 16 і Одеська 22), Южанка [(Одеська 16 х Білоцерківська 198) х Безоста 1]. В роки з суворими зимами і посухою вони перевищували по врожайності районовані сорти (Кириченко Ф.Г., Барданов М.І., 1973).
Серед сортів інтенсивного типу селекції СГІ слід назвати Прибой (Безоста 1 х Одеська 16), який районований у 1973 р. Він характеризується високою врожайністю, гарними хлібопекарськими якостями і краще інших сортів переносить різкі коливання температури, що характерні для степових умов у раннішньовесняний період. Характерна особливість сорту – добре розвинена коренева система, яка глибоко проникає в грунт.
У 1969 р. районований сорт озимої пшениці інтенсивного типу Одеська 51 (Безоста 4 х Одеська 16). Сорт по зимостійкості – вище, ніж Безоста 1, а також дає високі врожаї зерна, особливо по чистому пару, і хліб відмінної якості. Одеська 51 вирощувалася в багатьох районах України.
Великого значення як вихідний матеріал для наступної селекції набули форми, створені шляхом спрямованої гібридизації сортів степового і лісостепового екотипів – Чайка (Прибой х Южноукраїнка), Маяк (Прибой х Дніпровська), Надія (Южноукраїнка х Волна), Аркадія (Прибой х Дніпровська 521). Ці сорти, крім високої врожайності, мають гарну зимостійкість і посухостійкість.
Селекційна робота з озимою пшеницею в СГІ проводиться за декількома програмами, кожна з яких обумовлює строго відповідний тип сортів:
1. Селекція сортів озимої пшениці напівінтенсивного типу з високою зимостійкістю, посухостійкістю і півищеною стійкістю до інших несприятливих чинників зовнішнього середовища для вирощування по типових попередниках в зонах недостатнього зволоження і суворих зим.
2. Створення сортів озимої пшениці з високими технологічними якостями зерна, стійких до вилягання і комплексною стійкістю до грибкових захворювань стебла і листя для вирощування за інтенсивною технологією по кращих попередниках в умовах зрошення.
3. Селекція сортів ярої пшениці для посіву в невеликих об’ємах у зоні діяльності СГІ і в інших зонах, де ця культура має поширення.
4. За об’ємом досліджень два перших напрямка вважаються основними. На півдні України структура сортів приблизно повинна бути наступною – 25 – 30% сортів інтенсивного типу і 70 – 75% сортів напівінтенсивного типу. У СГІ створена низка сортів інтенсивного типу - Одеська напівкарликова (Карлик 1 х Одеська 51), районований у 1980 р.; Обрій (Red River 68 х Одеська 51), районований у 1983 р.; Одеська 66 (Одеська 51 х Кавказ), Одеська 75 (Карлик 1 х Одеська 51), районований у 1982 р.; Зірка (Одеська 16 х Schoti Lerma), районований у 1984 р.; Южная Заря [Прибой х (Capelle х Безоста 1)], районований у 1983 р.; Прогрес (Краснодарський карлик 1 х Одеська 26) і ін. Їх урожайність набагато вища, ніж у кращих районованих сортів; вони здатні формувати врожайність більше 10 т/га. За даними Ф.Г. Кириченка (1983 р.), сорт Прогрес на сортодільниці в Джамбульській області у 1981 р. дав урожайність 9,3 – 9,5 т/га, сорт Бригантина (Одеська 51 х Zlata Dolina) у 1982 р. на сортодільниці Кримської області по чорному пару дав урожай 10,22 т/га, районований у 1986 р.
На думку С.П. Лифенка, М.І. Єриняка, В.П. Федченка і ін., не всі сорти інтенсивного типу (наприклад, Южна заря) реагують на гірші попередники, тому необхідні сорти такого типу, які б мали широку екологічну пластичність і при посіві по менш забезпечених вологою і мінеральнм живленням попередниках не поступалися б по всіх показниках напівінтенсивному типу.
В створенні високоякісних сортів істотну допомогу надають опрацьовані в СГІ методи оцінки технологічних якостей на основі методів біохімічної генетики за результатами електрофорезу гліадину; крім гліадину, електрофорезу піддаються і глютеніни, що дає змогу розширити можливість оцінки селекційного матеріалу за білковим поліморфізмом. Опрацьовані методи широко використовуються не лише в селекції, але і в первинному насінництві. При створенні сортів великої уваги надається селекції на морозо- і зимостійкість. Сорти напівкарликового типу – Одеська 75, Прогрес, Одеська напівкарликова – по морозостійкості значно переважають Безосту 1, а по зимостійкості нарівні Одеської 51. Помічено, що деякі сорти з невисокою морозостійкістю здатні утворювати вузол кущення в грунті глибше інших під впливом скорочення епікотиля (першого кореневидного міжвузола), що сприяє високій зимостійкості.
У СГІ опрацьований спосіб селекції сортів напівкарликового типу, морозостійких, а також толерантних до гербіцидів типу ростових речовин. Створена напівкарликова форма Ерітроспермум 2100/81, яка перевищує за морозостійкістю Одеську 51 і наближається до Одеської 16. Сорти напівінтенсивного типу Одеська 83 (Одеська 66 х 419) і Залив (Одеська 66 х Прибой) мають цілком достатню морозостійкість.
У зоні діяльності СГІ селекція на посухостійкість – одна з найбільш важливих напрямків. Ця проблема вирішується шляхом залучення до схрещування сортів місцевої селекції, які несуть у собі особливості посухостійких генотипів, які формувалися в жаркій посушливій зоні. На основі Schoti Lerma, який має високу жаростійкість і посухостійкість, створений посухостійкий сорт Зірка. Сорти Обрій і Ольвія були одержані з участю сорта Red River, що відрізняється високою жаро- і посухостійкістю.
Селекція на імунітет до шкодочинних захворювань проводиться в двох напрямках – на основі використання різноманітних донорів і джерел расоспецифічної стійкості шляхом складних схрещувань і поєднання найбільш ефективних генів расоспецифічної стійкості з полігенною расоспецифічною стійкістю. При цьому в схрещуваннях використовуються сорти Lerma Rojo, Ферругінеум 407/74, ТР/65А, ТР 309, ИР 301, Olsens Dwarf і ін. (расоспецифічна стійкість); Лан, Степняк, Чайка, Одеська 76 (нерасоспецифічна стійкість).
Cтворення сортів напівінтенсивного типу в СГІ визначається як одне з найбільш важливих напрямків селекції озимої пшениці. В результаті отримані сорти – Степняк (добір з Прибою) сорт з високою посухостійкістю і зимостійкістю, польовою стійкістю до бурої іржі і сажки, добрими хлібопекарськими якостями, а також Чайка (Прибой х Южноукраїнка); високоврожайний, має гарну зимостійкість, посухостійкість, польову стійкість до бурої іржі, віднесений до цінних пшениць. Ерітроспермум 604 – сорт високоінтенсивного тпу з відмінною якістю зерна. При цьому висока врожайність поєднується з підвищеною морозостійкістю і посухостійкістю.
На Запорізькій дослідній станції робота по створенню сортів озимої м’якої пшениці розпочата в 1956 р. Д.І. Малютою. В 1960-1963 рр. відібрані перші цінні форми, серед яких Запорізька (Безоста 4 х Веселоподолянська 1044) відрізнялася високою врожайністю і стійкістю до вилягання. Плідна робота по селекції озимої пшениці проведена В.В. Шелеповим і В.І. Шелеповою. Тепер ці селекціонери працюють в Миронівському Інституті пшениці. Ними на Запорізькій дослідній станції створені сорти Запорізька остиста [Скороспілка Л-1 х (Безоста 1 х Верхняцька безоста) х Запорізька] – високопластичний скоростиглий, зимостійкий; районований у 1980 р.; Хортичанка, Славутич, Запорізька - ранньостиглий, зимостійкий, з доброю якістю зерна; середня врожайність за 1977 – 1978 рр. становила 7,95 т/га.
Степові райони України сприятливі для виробництва озимої пшениці. Але в окремі роки в районах посушливого степу важко одержати своєчасні сходи; рослини часто входять у зиму непідготовленими. Такі посіви сильно зріджуються і весною великі площі стає необхідним пересівати, у таких випадках яра пшениця незамінна. Сорти ярої пшениці у виробництві низьковрожайні, високорослі і сильно уражуються грибковими захворюваннями. Актуальність створення високоврожайних сортів ярої пшениці сумнівів не викликає. Погодні умови для вирощування зерна ярої пшениці в Україні цілком сприятливі. Відомо, що з місцевою пшеницею Західної України пов’язані своїм походженням популярні в свій час ярі сорти Маркіз, Гарнет, Новинка. Індивідуальним добором з місцевих сортів в Україні створені врожайні сорти ярої пшениці Дублянка, Остка хлопіцка і ін., що характеризуються крупним зерном гарної якості.
Добором з місцевих форм були створені перші селекційні ярі сорти Мільтурум 162 і Арнаутка Кочіна в Інституті рослинництва (В.Я. Юр’єв, 1928), Мелянопус 37 – в Інституті зернового господарства.. На Донецькій сільськогосподарській дослідній станції створений популярний ярий сорт Артемівка (у виробництві з 1945 р.), який має особливість стійкості до гесенської мухи. На Іванівській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків був створений сорт Лютесценс 491 який районовано в 1960 р.
Першим районованим сортом ярої пшениці в Україні, що створено в СГІ з використанням гібридизації, був Одеська 13 (Ерітроспермум 7623/1 х Лютесценс 62). Тут було створено сорт ярої пшениці Журавка (Саратовська 29 х Одеська 16), який має відмінні мукомельно-хлібопекарські якості зерна. Для умов зрошення в інституті створений сорт ярої пшениці Фонтан, який має високу стійкість до вилягання.
Починаючи з 1962 р. в СГІ посилилася робота по створенню сортів ярої твердої і м’якої пшениці для степових районів України. Широко залучаються до схрещувань сорти місцевої селекції. В цьому інституті створені цінні сорти ярої пшениці Світанок і Накат. Перший – результат схрещування Одеської з Centenario. Має високі технологчні показники.
В Інституті рослинництва створені такі відомі сорти ярої пшениці, як Отечественная, Колективна (Отечественная х Артемівка), Мільтурум 215 ( В.І. Дідусь, 1961). З 1973 р. районований сорт селекції цього інституту – Харківська 93 (Саратовська 29 х Мільтурум 215). Низка селекційно-дослідних установ України за останні роки розпочали роботу по селекції ярої пшениці. У Миронівському Інституті пшениці створено сорт Миронівська яра (з Миронівської 808). В Інституті землеробства створені сорти ярої пшениці. Зокрема сорт Рання 93 високоврожайний і має високу якість зерна.
Головним завданням селекційної роботи по озимій пшениці в Інституті зрошуваного землеробства є створення високоурожайних напівкарликових сортів, добре пристосованих до місцевих умов, чутлвих на багате живлення і зрошення. Створені короткостеблі сорти озимої пшениці в умовах зрошення в середньому за декілька років дають урожай 7,5 -8,0 т/га, що на 0,8 -1,2 т/га більше, ніж у районованих сортів. В умовах зрошення великого значення надається стійкості сортів до повітряної посухи. Кращим з них за цією ознакою виявився сорт Одеська 51. Однак у нього відносно короткий період наливу зерна, тому зерно дрібніше ніж у Кавказу і інших високоврожайних сортів. А.П. Орлюк поставив перед собою завдання створити крупнозерний сорт з високою стійкістю до повітряної посухи. Ці дві ознаки поєднуються дуже важко. В процесі досліджень ним встановлено, що найбільш цінні форми з раннім колосінням на 2 – 3 дні раніше Безостої 1 або Одеської 51) і тривалим періодом колосіння –дозрівання (46 – 48 днів). Найбільша кількість таких форм виділено з гібридної комбінації Одеська 51 х Миронівська ювілейна.
Селекційна робота спрямована на створення сортів, які будуть здатні забезпечувати врожайність не менше 8,5 т/га. Дослідження довели, що таку врожайність формують генотипи, які мають продуктивність колоса 1,6 – 1,8 г при наявності 520 -550 стебел на кожному квадратному метрі. Однак реалізація таких потенційних можливостей по продуктивності може бути лише в напівкарликових сортів і форм (висота стебла 65 – 80 см), які характеризуються високою стійкістю до вилягання.
В інституті створено низку сортів з потенційною врожайністю при зрошенні 8,0 – 9,5 т/га – сорт Херсонська 153 (Дніпровська 537 х Аврора) – характеризуються гарною зимостійкістю, слабкою ураженістю бурою іржею і борошнистою росою, гарною загальною хлібопекарською оцінкою; Херсонська 170 (Миронівська ювілейна х Кавказ) - має ознаки доброї зимостійкості, стійкості до вилягання і гарними хлібопекарськими якостями; Херсонська ювілейна, високоврожайний сорт; короткостеблі сорти інтенсивного типу – Находка, Херсонська 84, Остиста 3, Херсонська 94, Остиста 5, Мрія Херсона, і ціла низка інших сортів.
В умовах зрошення при дотриманні нормативів інтенсивної технології нові створені сорти забезпечують отримання врожайності 8,5 - 9,2 т/га. Для створення сортів стійких до бурої іржі в Інституті зрошуваного землеробства залучаються до спрямованих схрещувань відомі донори – Agrus, Agent, Sava, Русалка, Обрій, NS 314 і ін. Як джерела стійкості до кореневих гнилей використовують французський сорт Roason, сербський Sanja і Zlatna Dolina. В інституті проводяться також теоретичні дослідження за різноманітними проблемами селекції.
Полісся України відрізняється надзвичайно великим різноманіттям екологічних умов, що висуває до нових сортів озимої пшениці підвищені вимоги, особливо за ознакою екологічної пластичності. Жоден з бувших у районуванні в Поліссі України сортів озимої пшениці не задовольняв у повній мірі вимоги зони (сорти Миронівська 808, Іллічівка, Миронівська 25. Білоцерківська 18, Білоцерківська 47, Білоцерківська 177, Киянка, Карібо, Одеська 66). Для Полісся і Західних районів України необхідні сорти озимої пшениці, які по стійкості до комплексу хвороб і екстремальних умов (пов’язаних з надмірним зволоженням) наближаються до західноєвропейського екологчного типу, тобто сполучають у собі стійкість до проростання на пні і вилягання, високу продуктивність, стійкість до борошнистої роси, септоріозу, снігової плісняви, іржі, кореневих гнилей, випрівання і вимокання, а також ензімомікозного виснаженню насіння. Крім того вони повинні бути зимо- і морозостійкими, стійкими до посухи в період наливу і дозрівання зерна, з гарними мукомельними і хлібопекарськими якостями.
В Інституті землеробства в різний час створена низка сортів озимої пшениці. Інєкцією соку жита Тацинське голубе в ендосперм озимої пшениці Безоста 1 створено вихідний матеріал з якого був створений сорт Поліська 70. В наступному були створені сорти – Київська 73, Колективна 77, Поліська 71. Сорт Поліська 70 районований у 1974 р., високопластичний, урожайний. Колективна 77 і Київська 73 мають підвищену зимостійкість. Київький напівкарлик ( добір з Поліської 70) стійкий до вилягання, зимостійкість невисока.
Індивідуальним добором з мутанта 321-71 створена лінія Ерітроспермум 89-76 з високою зимостійкістю і посухостійкістю. Сорт Щедра Полісся одержаний індивідуальним добором з природнього гібриду Поліської 70, рослини якого оброблені мутагенами.
На той час питання відносно використання в селекції озимої пшениці західноєвропейського вихідного матеріалу не був достатньо опрацьованим. Дослідження , які проведені І.К. Котком, Ю.В. Ольшанським, В.Є. Буряком і ін. (1984), показали, що залучення такого матеріалу в селекційний процес – перспективний напрямок при створенні сортів озимої пшениці, добре адаптованих до умов зони. Вже однократне схрещування його з сортами місцевої селекції, може принести позитивні результати. Причому за материнську форму краще брати місцевий матеріал з гарною адаптацією, зимостійкістю і високими технологічними якостями зерна.
Найбільш вдалими виявилися комбінації з сортами Русалка (Болгарія), Maris Huntsman (Англія), Ibis (ФРН) і інші. З них відібрані селекційні форми з комплексом ознак і особливостей, необхідних для цієї зони, причому добір проводився переважно в більш пізніх, ніж зазвичай, поколіннях, починаючи з F4 – F6.
Крім використання в селекції на комплекс ознак і особливостей, західноєвропейський вихідний матеріал є надзвичайно цінним джерелом у вирішенні більш вузьких завдань, зокрема – при створенні сортів з підвищеною стійкістю і витривалістю до кореневих гнилей. Кращими по стійкості до кореневих гнилей і врожайності при безмінному посіві озимої пшениці були сорти Forte (Італія), Ibis (ФРН), Darina, Banica (Cербія), Maris Huntsman (Англія) і деякі інші, а також одержані з їх участю селекційні лінії 292-78, 1157-80, 1197-81, 1472-72, 1051-80 і ін.
При оцінці колекції ВІРа підвищену стійкість до кореневих гнилей проявили також наступні західноєвропейські зразки – Pilot, Cormon, Baulander Spelz (ФРН), Сapelle Deshez, Heima, Roason (Франція), Maris Nіmrod, TL 363/30 (Англія), Manella, Tumult (Нідерланди), Walde, Holme (Швеція), Slavia, Vala (Чехія), Aria (Польща), MV 6, MV 69-13 (Угощина), F 54-70 (Румунія).
Одержані дані дають змогу зробити висновок, що західноєвропейський вихідний матеріал є джерелом багатьох цінних ознак, які можуть бути передані новим сортам озимої пшениці для умов Полісся України.