Техніка гібридизації.Селекційну роботу з житом значно утруднює необхідність ізоляції селектованого матеріалу, щоб запобігти запилення чужим пилком. Для повної гарантії від перезапилення сортові посіви жита повинні знаходитися на відстані не менше 1000 м від інших ділянок. В практиці селекційних установ для розмноження перспективних зразків бажано мати до 20 просторово ізольованих (не менше 200 м) один від одного і інших посівів жита ділянок.
Для створення невеликих ізольованих ділянок площею 2 – 20 м2 застосовують так звану екранну ізоляцію, розміщуючи ділянки жита в посівах високорослих культур на відстані не менше 50 м один від одного. При селекції озимого жита на домінантній короткостеблій основі для екранної ізоляції використовують озиму пшеницю.
В селекційній практиці широко використовують групові бязеві ізолятори на металічних каркасах для декількох рядків жита, групові пергаментні ізолятори на декілька колосів, які прив’язують до кілків, а для ізоляції окремих колосів виготовляють пергаментні ізолятори в вигляді трубок. Ізолятори одягають до початку цвітіння рослин.
Для проведення контрольованих парних схрещувань материнські рослини каструють. Найбільш повна кастрація виходить при підрізанні квіткових лусок ножицями після виколошування або за 2 – 3 дні до цвітіння і наступного видалення тичинок, які вийшли за межі лусок, пінцетом. Застосовують і більш прості методи - обрізання квіткових лусок разом з пиляками ножицями (в цьому випадку основна частина пошкоджених пиляків усихає,не закінчивши формуваня пилку) або роздавлення незрілих пиляків у колосах пінцетом, що також переважно призводить до припинення їх розвитку.
Для запилення використовують різноманітні варіанти6 збір і штучне нанесення пилку на материнський колос, що знаходиться під пергаментним ізолятором; обмежено вільне запилення, при якому батьківські рослини поміщають під груповий ізолятор (бутилочний матод або прикорпуання рослини запилювача); посів материнських рослин на ділянку сорта запилювача з вільним запиленням кастрованих колосів. Останній спосіб найбільш ефективний і забезпечує краще зав’язування гібридного насіння.
При гібридизації використовується генетична система контролю несумісності рослин озимого жита. Високорослі материнські рослини hlhl надійно ізолюються під пергаментними ізолятороми. Необхідно ретельно перевіряти індивідуально ізоляцію кожної рослини, для чого посів бажано проводити вручну за схемою 30 х 10 см. Оскільки переважна більшість рослин жита не утворюють насіння при запиленні власним пилком, для одержання гібридів знизу під ізоляр підволять батківський компонент у вигляді зрізаних стебел або окремої рослини з фенотипом короткостеблості (HlHl або Hlhl). Насіння зібране з материнських рослин без проведення кастрації буде гібридним. У випадку схрещування материнської рослини з генотипом hlhl з батьківською HlHl в F1 всі рослини будуть короткостеблими. При схрещуванні такої ж материнської рослини з гетерозиготною батьківською Hlhl в F1 50% рослин будуть короткостеблими, а решта високорослими. В першому поколінні проводиться браковка рослин з генотипом hlhl, які за фенотипом проявляються чітко до початку цвітіння. Безперечно витрати праці при використанні домінантних маркерів в F1 істотно зростають, але генетичний і організаційний ефект такого способу гібридизації на порядок вищий, враховуючи те, що жито цвіте 4 – 7 днів.Така вдосконалена методика проведення спрямованих схрещувань з використанням законів спадкування короткостеблості дає змогу значно економити витрати часу, праці і коштів.
Оцінка селекційного матеріалу. При вивченні вихідного матеріалу і створюваних форм і сортів жита проводять оцінку продуктивності і врожайності, зимостійкості, посухостійкості, стійкості до хвороб і вилягання, харчових і технологічних особливостей зерна, придатності для інтенсивних технологій вирощування, яка поряд з реакцією на внесення добрив включає оцінку нових сортів на застосування пестицидів і ретардантів і інші агротехнічні прийоми, які використовуються в зоні районування сорта.
Оцінку селекційного матеріалу проводять за прямими і непрямими показниками, на звичайних і провокаційних фонах, польовими і лабораторними методами. Деякі специфічні для жита характеристики і показники були описані в попередніх розділах, в решті випадків (оцінка зимостійкості, стійкості до хвороб, вилягання і т.д.) застосовують стандартні методи оцінок, що викладені в курсі загальної селекції.