Культурний ячмінь відноситься до виду ячмінь посівний – Hordeum sativum Jessen. Рід ячмінь - Hordeum L. належить до сімейства Poaceae. Крім культурного ячменю, відомо 26 – 34 (за різними джерелами) диких видів, серед них є однорічні і багаторічні, самозапильні і перехреснозапильні багаторічні види. Число хромосом ячменю в диплоїдному наборі становить 14, 28, 42, тобто види утворюють правильний поліплоїдний ряд.
Ячмінь посівний ділиться на три підвида: ячмінь багаторядний – H. vulgare L., ячмінь дворядний – H. distichum L.і ячмінь проміжній – H. intermedium Vav. et Orl., який має відмінності за числом фертильних колосків на виступі колосового стрижня. У багаторядного їх три, у двохрядного – один (середній), а в проміжнього – від одного до трьох на різних виступах. Вирощуються тільки багаторядний і двохрядний ячмені. Двохрядний ячмінь має дві групи різновидностей: нутанція (nutantia R. Reg.) і дефіцієнція (deficientia R. Reg.). У першої різновидності квітки бокових колосків хоча і стерильні, але мають добре розвинуті зовнішні квіткові луски, у другої бокові колоски представлені лише колосковими лусками (інколи і вони атрофовані).
Існують і інші погляди на систематику ячменю. В європейських країнах прийнято об’єднувати всі культурні форми ячменю і близькі до них дикі види (такі, що легко схрещуються з ними) в збірний вид H.vulgare L.
Ячмінь дуже прадавня культура, відноситься до первинних культур. Його почали вирощувати приблизно 9 – 10 тис. років до Різдва Христового. Існують дві гіпотези походження культурного ячменю: монофілічна і діфілічна. Згідно першої культурний ячмінь походить від дикого дуже поліморфного виду H. spontaneum C. Roch., що зустрічається в Малій і Південно-Західній Азії, Північній Африці. Цей вид добре схрещується з культурним ячменем, але на відміну від нього має ламкий колос. Друга гіпотеза виходить з того, що у багаторядного і двохрядного ячменю були різні предки. На користь гіпотези монофілічного походження свідчить близькість двохрядного і багаторядного ячменю: гарна схрещуваність, абсолютно однаковий до відповідного етапу органогенез (закладання в зачатковому колосі рівноцінних колосків на кожному виступі стрижня), випадки модифікованого перетворення двохрядного ячменю в багаторядний (при надмірному живленні і скороченому світловому дні).
Культурний ячмінь походить з Передньої Азії. Можна вказати і інші генетичні центри: Ефіопський (Абіссінський) з великою кількістю різновидностей, Китайсько-Японський, для якого характерні низькорослі форми ячменю з коротким щільним колосом, дрібним округлим зерном, коротковустюкові і безості, а також форми з восковидним зерном. Середземноморський з крупними грубоколосими (ригідними) різновидностями, Середньо азійський з ригідними, а на поливі – з голозерними формами, крупним зерном. Всі ці центри вторинні, на що вказує велике число форм з рецесивними ознаками (голозерність, крупнозерність і т.д.).
У культурного ячменю виділяють низку еколого-географічних груп. Гібридизація призвела до того, що з’явилися багато проміжних форм, які важко віднести до тієї чи іншої групи.