Овес відноситься до числа сільськогосподарських культур, які недостатньо вивчені генетично. Лише на початку 20-х років минулого століття були проведені роботи по визначенню чисел хромосом у видів вівса. Відомо, що диплоїдні види (2n = 14) - овес піщаний, овес коротковолосий і інші – мають генотип АА. Т. Райхаті встановив, що A. ventricosa - пращур генома С. Це підтвердилося при проведенні електрофореза білків.
Серед тетраплоїдних видів овес абісінський, бородатий і Вавілова каріотипічно ідентичні і мають генотип ААВВ. В 1964 р. на узбережжі Середземного моря був знайдений новий вид тетраплоїдного вівса А.magna з генотипом ААСС, який є важливим ланцюгом у еволюції гексаплоїдниїх видів. Усі гексаплоїдні види каротипічно не відрізняються один від одного. Вони мають генотип AACCDD. У гексаплоїдних і диплоїдних видів немає повної гомології хромосом в геномах А і С. Геном А тетраплоїдних видів ідентичний диплоїдним. Походження геномів В і D не встановлено.
В каріотипі вівса піщаного є три пари суметацентричних хромосом, одна пара, близька до метецентричних, одна акроцентрична і дві пари хромосом з супутниками. Всі ці типи хромосом повторюються у тетраплоїдних і гексаплоїдних видів. Акроцентричні хромосоми диплоїдних видів коротші, ніж у гексаплоїдних. За хромосомами субметацентричними і з супутниками відмінностей між видами немає. Диференціальне забарвлення хромосом вівса опрацьована недостатньо, особливо тетра- і гексаплоїдних видів. Хромосоми вівса, як і інших самозапмльників, при диференціаціальному забарвленні мають багаточисельні блоки невеликих розмірів, Міжвидовий і внутрішньовидовий поліморфізм виражений у зміненні числа і місцеположення блоків на кожній окремій хромосомі, що утруднює карітипування.