В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез, віддалена гібридизація. Практично не застосовуються поліплоїдія, гаплоїдія, анеуплоїдія, і методи клітинної селекції. Недостатньо широко впроваджується міжвидова гібридизація. Необхідно розширити і провести докорінну перебудову селекційно-генетичних робіт з вівсом в Україні.
Добір з місцевих і селекційних сортів. Більшість комерційних сортів вівса, що висівалися донедавна створено індивідуальним або масовим добором з місцевих зразків, селекційних сортів. Найбільш часто використовували індивідуальний добір. Добором з місцевих сортів і форм одержані сорти Наримський 943, Онохойський 547, Сахалінський 1, Совєтський, Якутський і ін. Створені добором з селекційних сортів і зразків сорти Артемівський 107, Геркулес, Кабардинець, Кубанський, Омський кормовий, Орел, Писаревський, Синельніківський 14, Таджикський 50, Фаленський 1 і ін. Багато сортів одержані з зразків невідомомго походження: Надьожний, Харківський 596, і ін. Методом масового добору створені сорти Надьожний, Наримський 943, Сахалінський, Таджикський 50, Фаленський 1. Застосування в широких масштабах індивідуального добору з готових зразків в селекції вівса пояснюється тим, що дана культура сильно піддається спонтанному мутагенезу, спонтанній гібридизації, а також гексаплоїдною природою вирощуваних видів: це призводить до дуже повільного вищеплюванню багатьох рецесивних ознак, які не помічені селекціонерами і проявилися в більш пізніх поколіннях. В результаті добір з одного і того ж сорта або зразка на одній або декількох селекційних станціях призводить до створення декількох сортів. Так, у Швеції на Сфальофській селекційній станції добором з американського сорта Мільтон одержані сорти Золотий Дощ і Побєда, які відносяться до різних різновидностей. В останні роки стали часто застосовувати добір на провокаційних фонах. Таким методом одержані сорти Мід-Саутс (США), стійкий до хвороби Вікторія, і Кіровський - цінний по якості, скоростиглий і стійкий до пошкодження шведською мухою.
Гібридизація.Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції вівса в усіх країнах світу - гібридизація. Цей метод дає змогу створювати і добирати форми, що сполучають позитивні ознаки батьківських форм. Батьківські пари для схрещування підбирають на основі еколого-географічного принципа походження з урахуванням елементів продуктивності, проходження окремих фаз вегетації, тривалості вегетаційного періода, стійкості до хвороб і шкідників, якості продукції і ін.
Використовують внутрішньовидові і міжвидові схрещування. Внутрішньовидовою простою гібридизацією одержані сорти Астор (Нідерланди), Байкал, Горизонт, Вікер, Друг, Ісетський, Кюто (Фінляндія), Мирний, Омський 77, Сельма (Швеція). Сібіряк, Синельніківський 28, Скайтунес, Скакун, Урал, Удич-жулти (Польща), Успєх, Ювілейний і ін.; ступінчастою – Льговський 1, Санг (Швеція), Скороспєлий, Стендський жовтий, Хібіни 2, і ін.; спонтанною – Тайожник, Чернігівський 126.
При міжвидовій гібридизації найбільш часто використовують 42-хромосомні види, між якими схрещування відбуваються легко. До них відносяться схрещування вівса посівного з візантійським, вівсюгом звичайним, південним і середземноморським.
Цінні якості наявні у багатьох гібридів вівса посівного з вівсом візантійським. Прикладом можна навести сорт Льговський 1026. Гібридизацією вівса візантійського з вівсом звичайним в США створені сорти універсального використання Рапід і Мейза.
Успішно відбувається гібридизація між тетраплоїдними видами. Схрещувати різнохромосомні види важче. Встановлено, що гібридизація вівса посівного і візантійського з вівсом абіссінським, Вавілова і бородатим удається краще, коли за материнський компонент використовується тетраплоїдний вид. Гібридизацію гексаплоїдних і диплоїдних видів проводять через порсередників, якими використовуються тетраплоїдні види. Для отримання плодовитих нащадків у гібридів F1 подвоюють число хромосом.
Мутагенез.У вівса часто з’являються спонтанні мутанти. Добре відомі фатуоїди. Вони за багатьома ознаками схожі на рослини сорта, але їхні зерна мають підківку, грубі вустюки і густе опушення. Від вівсюга фатуоїди відрізняються коротким періодом фізіологічного дозрівання. У сортів вівса візантійського вищеплюються стерілоїди, схожі на вівсюг стеріліс. Спонтанно з’являються мутації, які призводять до гіганизму. В багатьох країнах успішно застосовують штучний мутагенез з допомогою хімічних і фізичних чинників. Великі перспективи має запліднення вівса опроміненим пилком. Однак цей метод використовується недостатньо.