Вихідний матеріал

Колекція кукурудзи ВІР і ГЦРРУ, в якому зоосереджено світове різноманіття даної культури, нараховує більше 13 тис. зразків.

Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і селекційні сорти різноманітного походження. Впровадження в сільськогосподарське виробництво гетерозисних гібридів витіснило місцеві сорти, що створило небезпеку втрати генетичного фонду цієї культури. Місцеві і інтродуковані форми кукурудзи містять багаточисельні мутації, і виділення їх з застосуванням самозапилення є джерелом поповнення колекції. В зв’язку з цим особливий інтерес представляють зразки з Грузії і Молдови, де зформувалися місцеві сорти, які є джерелом багатьох цінних ознак: гарної адаптації до місцевих грунтово-кліматичних умов, багатопочатковості, посухостійкості, холодостійкості, ранньостиглості і т.д.

Колекція містить значну кількість самозапильних ліній української і закордонної селекції, багато з яких широко використовуються при синтезі гетерозисних гібридів.

Джерелами для створення нових самозапильних ліній використовуються гібриди різних типів – міжсортові, сортолінійні, прості, трьохлінійні, подвійні, міжлінійні, багатолінійні, а також синтетики (гібридні популяції) і сорти. В останні роки як вихідний матеріал для одержання самозапильних ліній широко застосовують синтетики від різних циклів рекурентного (періодичного) добору.

Аналіз родовідної високоврожайних гібридів показав, що низка ліній з більшою частотою використовується при створенні цих гібридів. Наприклад, значне поширення в селекції отримали лінії: W64, Oh43, C103, F-619, A-632, T-22, B-73, B-14, F-2, F-7, Грушівська 380, Чернівецька 21, ДС9, ВІР 40, ВІР 44, ВІР38 і ін. У зв’язку з цим висловлюється небезпека відносно об’єднання генетичної основи кукурудзи. Дослідження показали, що селекція в помірній зоі проводиться з використанням усьго 2% зародкової плазми кукурудзи тропічного поясу, Це створює генетичну вразливість використовуваного матеріалу. Для розширення генетичного потенціалу кукурудзи великі перспективи має залучення екзотичних рас з Латинської Америки, які характеризуються низкою цінних озак і особливостей, Екзотичні раси є джерелом зародкової плазми, генетично відмінної від широко використовуваних в селекції матеріалів.

Великий інтерес для селекції представляють раси Amargo (Аргентина) і Zapalote Chico (Мексіка), які мають стійкість до хвороб і шкідників, раси з Мексіки - Comiteco, Jala, що мають довгий качан (до 30 см), і Pepitilla i Chalqgueno з дуже довгим зерном (до 1,8 см), Cuzco I Cuzco Gigant з Перу з крупним зерном (маса 1000 зерен до 1 кг), раса Coroico (Болівія і Колумбія), які включають форми з складним алейроновим шаром, що визначає підвищений вміст білка в зерні, і ін. Виділені раси холодостійкі, ранньостиглі, посухостійкі.

Використання в селекції місцевих рас з країн американського континенту дасть змогу значно збагатити генетичний фонд кукурудзи. Разом з тим використання цих матеріалів пов’язане з труднощами адаптації екзотичних рас до умов довгого дня. Тому більшість зразків не визріває на території України. Крім того, порушується розвиток генеративних органів, що призводить до поганої озерненості і навіть безплідності початка.

Роботу по використанню екзотичних рас, як вихідного матеріалу проводять в різних науково-дослідних установах, де серед великого набору зразків виділені форми з нейтральною фотоперіодичною реакцією. Ці форми включені в селекційну роботу.