Сорго відноситься до роду Sorghum Moench. Сімейства Poaceae і відрізняється великою різноманітністю форм.
Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена класифікація була опрацьована в ВІР на основі географічного розповсюдження видів і з урахуванням низки анатомо-морфологічних, біохімічних і фізіологічних ознак. У відповідності з цією класифікацією виділяють наступні види сорго:
зернове гвінейське - S. gusneense (Stapf.) Jakuschev.;
зернове негритянське – S. bantuorum Jakuschev.;
зернове хлібне – S. durra (Forsk) Jakuschev.; розділяється на три підвида: сорго-дурра ефіопське – S. durra ssp. aethiopiumJakuschev.; сорго-дурра нубійське – S. durrassp.nubicum Jakuschev. і сорго-дурра арабське – S. durra arabicum Jakuschev.;
китайське, або гаолян, - S. chinense Jakuschev.;
цукрове, або кормове, - S. saccharanum Jakuschev., за типом волоті і плівчатості розділяються на два різновиди: компактум - стиснуті сорти і еффузум – розлогі;
віничне, або технічне, - S. technicus (Koern) Roshev., розділяються на дві еколого-географічні групи: східноєвроазійську і західноєвроазійську;
трав’янисте сорго – суданська трава - S. sudanense (Piper.) Stapf., вирощується з 1909 р.
Порівняно недавно (в 50-ті роки минулого століття) введено в культуру S. almum P. – багаторічна корневищна високоросла кормова рослина, що використовується на зелений корм, силос і як пасовищна культура.
Центр походження і розповсюдження сорго знаходиться в Африці, де представлено найбільше число видів і знайдено найбільша різноманітність культурних видів. Вторинний центр його формування – Індія, яка за площею посіву соргових культур займає перше місце в світі.