Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата і проникає глибоко в грунт Стебло висотою від 75 до 250 см і більше, різної товщини (1 – 25 см), з сухою, напівсухою і соковитою серцевиною.Деякі форми, головним чином суданська трава, схильні до кущення, причому бокові пагаони можуть не поступатися за висотою головному стеблу.
Число листків різне – від 8 до 20, а довжина листа досягає інколи 1 м. Поверхня листків може бути гладенькою і різною за мірою гофрованості.
Суцвіття – волоть різної форми і довжини, в основному від 10 до 40 см, а в віничного сорго – до 50 – 60 см. Головна вісь (стрижень) волоті може бути відсутньою, бути рівною за двжиною волоті або займати проміжнє положення. Стрижень волоті прямий, зогнутий і пониклий (мал. 9). Ніжка волоті буває коротше піхви верхнього листа або має однакову з ним довжину, а також висувається з нього на 10 – 30 см.
На кінці кожної гілочки розміщені парами колоски, з них один нижній – сидячий, двостатевий, плодущий, а верхній на ніжці – безплідний чоловічий (мал. 10).
У двостатевому колоску переважно дві квітки, одна з яких зачаткова, тому зернівка розвивається з верхньої квітки. Чоловічий колосок одноквітковий.
Колоскові луски можуть бути опушеними або голими, короткими, середніми або довгими, різного ступеня зімкнутості – від щільно зімкнутих до широко розкритих. При дозріванні колоскові луски набувають різноманітного забарвлення: соломисто-жовтого, оливового, кирпично-червоного, червоного, пурпурового, бузкового, каштанового і чорного.
Плід – зернівка опуклої форми, без борозенок, голий або плівчастий, якщо квіткові і колоскові луски щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею.Забарвлення зерна різне: біле, жовте, сіре, коричневе, і навіть чорне. Маса 1000 зерен коливається в основному від 20 до 30 г.
Біологічні особливості.Сорго відрізняється вимогливістю до тепла і жаростійкістю, а температура -2 - -30С згубна для нього. Це одна з найбільш посухостійких культур світового землеробства і витримує не лише грунтову, але і повітряну посуху. Незважаючи на високу посухостійкість, сорго вийнятково позитивно реагує на зрошення.
Сорго придатне для вирощування на засолених грунтах, оскільки витримує концентрацію солей до 0,6 – 0,8%. Невимогливе до грунтових умов, але погано росте на кислих грунтах.
Цінна біологічна особливість сорго полягає в тому, що стебла і листя рослин більшості сортів до моменту повноціннго дозрівання зерна залишаються зеленими.
Сорго, як короткоденна культура, збільшує тривалість вегетації в умовах довгого дня. Скоростиглі сорти мають тривалість вегетаційного періоду 90 – 105 днів, середньостиглі – 106 – 120 пізньостиглі – 120 – 130 днів і більше.
Біологія цвітіння.Сорго відноситься до самозапювачів з схильністю до перехресного запилення, яке в залежності від виду може становити 3,3 – 16,6%.
Цвітіння настає через 1- 5 днів після викидання волоті. Спочатку зацвітають колоски її верхньої частини, поступово цей процес розповсюджується на нижні гілочки. З квіток, що розкрилися, майже одночасно виходять пиляки і маточки. Дозрівші пиляки розтріскуються, пилок висипається, що сприяє перехресному запиленню. Першими розкриваються квітки плідних колосків, а потім чоловічих безплідних, які утворюють значну кількість пилку.
Тривалість цвітіння однієї квітки 1 – 2 год, а в межах волоті – 10 – 13 днів.
Розкриваються квітки головним чином у раннішні ранкові години. Максимум цвітіння відмічається при температурі повітря 16 – 180С і відносній вологості 60 – 80%. При підвищених температурах і нормальній відносній вологості повітря цвітіння уповільнюється, а інколи зовсім припиняється. Зниження температури повітря, опади перед або в нічні години, рясні роси і похмура погода також затримують цвітіння волотей.
Пилок сорго при потраплянні на приймочку маточки починає проростати майже відразу. Життєздатність пилку зберігається до 5 год. Приймочки готові до запліднення за 1 – 2 дні до цвітіння і зберігають життєздатність до 10 – 14 днів.