Всі культурні види сорго, включаючи і суданську траву, містять у соматичних клітинах 20 хромосом. Таким чином, види сорго утворюють поліплоїдний ряд з основним числом 5, що включають S. hatepense (L.) Pers. (2n = 40) – гумай, або джонсова трава, - багаторічний бур’ян. На тривалість вегетації впливають три домінантних гена: Ma1, Ma2, Ma3, різноманітне сполучення яких дає вісім генотипів і чотири фенотипа: Ма1Ма2Ма3, Ма1Ма2ma3 – дуже пізньостиглі рослини; Ma1ma2Ma3 – пізньостиглі; Ma1ma2ma3 – проміжні; ma1Ma2Ma3, ma1Ma2ma3, ma1ma2Ma3 і ma1ma2ma3 – ранньостиглі. Такий фенотипічний ефект проявляється в умовах тривалого світлового дня – понад 14 год, а при короткому (10-годинному) дні рослини всіх генотипів дозрівають рано.
Досліди довели, що біля 90% зразків сорго – типово короткоденні рослини і лише біля 10% мають слабку або нейтральну фотоперіодичну реакцію, що створює передумови створення ранньостиглих сортів для більш північних районів вирощування цієї культури.
Короткостеблість у сорго контролюється чотирма рецесивними генами карликовості (dw1, dw2,dw3, dw4). Гени впливають на скорочення міжвузолів, і гомозиготність лише по одному рецесивному гену призводить до зменшення висоти рослин приблизно на 30 см.
В селекції сорго при створенні гетерозисних гібридів широко використовується ЦЧС, що з’являється у рослин другого покоління гібридів від схрещування зерновог сорго майло з кафрським. Вважається, що ЦЧС виникає в результаті взаємодії стерільної цитоплазми зразків майло з рецесивними генами відновлення фертильності сорго кафрського: