Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з високими і стабільними врожаями зерна (5 – 6 т/га) і зеленої маси на силос (25 – 50 т/га), а також з комплексом господарсько цінних ознак.
У сортів і гібридів зернового сорго необхідні рослини короткостеблі (до 150 см), вирівняні за висотою, з достатньо висунутою з піхви верхнього листа ніжкою волоті, що полегшує механізоване збирання, з невеликим кущенням (одне-два стебла на рослину).
Рослини сортів і гібридів силосного спрямування повинні бути високорослими (2 – 2,5 м), з крупними листками, з трьома-п’ятьома стеблами, мати вміст в зеленій масі в фазу молочно-воскової стиглості зерна не менше 25 – 30% сухої речовини, мати підвищену кількість каротину в кормовій листовій масі і низький вміст цианогенного глікозида.
Одна з найбільш важливих особливостей сортів і гібридів суданаської трави – енергічне і дружнє відростання після згодовування на пні або скошування на сіно або зелений корм. Сорти технічного або віничного сорго повинні мати волоті яскраво-зеленого забарвлення, без червонуватої плямистості, довжиною 35 – 50 см, тонкі, гнучкі і рівні. Великого значення набуває селекція сорго на скоростиглість у сполученні з найменшою вимогливістю до тепла і високими темпами росту в початковий період, що дасть змогу просунути цю культуру далі на північ.
Ознака холодостійкості у сорго тісно пов’язана з вмістом танінів, які пригнічують розвиток патогенних грибів на насінині, що проростає. Однак наявність цих речовин знижує поживну цінність кормів, оскільки у травному шлунку тварин утворюються комплекси, недосяжні для ферментативного гідролізу. Створений холодостійкий сорт зернового сорго Волжське 2 з пониженим вмістом танінів.
Актуальною проблемою є селекція на підвищення коромової цінності зерна і листостеблової маси сорго, яка пов’язана з збільшенням білка і незамінних амінокислот.
У з’язку з селекцією на якість у сортів і гібридів коромового сорго необхідно знизити вміст цианогенного глікозида, який при гідролізі під впливом специфічного фермента виділяє синильну кислоту, що може виявитися причиною отруєння тварин. Концентрація синильної кислоти коливається в залежності від сорту, фази вегетації, часу і агротехніки.
Створення сортів і гібридів цукрового сорго, в соку якого міститься 20% цукру і більше, дасть змогу покращити корми по цукропротеїновому відношенню, а також використовувати вилучений цукор у харчовій промисловості для одержання сиропу і меляси. Зразки суданської трави порівняно з цукровим сорго в середньому містять менше цукру.
Підвищення якості силосних і коромових сортів і гібридів сорго пов’язано з зменшенням плівчатості і легкого обмолочування зерна, оскільки колоскові луски знижують поживну цінність силосної маси і зерна на 15 – 20%.
Важливий напрямок в селекції сорогових культур – створення сортів і гібриів, стійких до хвороб і шкідників. До найбільш небезпечних хвороб сортго відносяться бактеріози, вірусна мозаїка, пилова сажка, а також різноманітні гнилі, які вражають насіння, паростки і стебла рослин. З шкідників сорго вражають тлі, головним чином злакова, стебловий і кукурудзяний метелик.
Стійкість до злакової тлі зернового сорго обумовлена підвищеним вмістом кремнозема в клітинах листків. Однак такі зразки маютьнижчі коромові особливості, наприклад сорт Сарваші..