Гречка відноситься до сімейства гречаних – Polygonaceae Juss., до роду Fagopyrum Gaertn., який включає однорічні і багаторічні види. У виробництві основне значення має один вид – гречка культурна (звичайна) – F. esculentum Moench. (синонім F. sagitattum Gilib.). Це однорічна рослина. В посівах, як бур’ян зустрічається інший однорічний вид – гречка татарська – F. tataricum Gaertn. Обидва види мають 2n = 16, але створені тетраплоїдні сорти на основі F. esculentum (4x = 32).
Гречка культурна і татарська різняться по квітках, способу запилення і плодах.
З багаторічників, що відрізняються від однорічних видів наявністю кореневищ, можна вказати на гречку напівзонтичну – F. cymosum Meissn. Від схрещування гречки татарської і напівзонтичної одержана гречка гігантська – F. giganteum Krotov (2n = 32).
В межах виду F. esculentum розрізнюють два підвида: гречку звичайну (ssp. vulgare St.) і багатолисткову (ssp. multifolium St.). В Україні поширений перший підвид, а другий - в країнах Східної Азії. В межах першого підвиду А.С. Кротов виділив чотири еколого-географічних групи.
1. Скоростигла північна група зформувалася в умовах короткого періода вегетації і малородючих грунтів. Рослини скоростиглі, низькорослі, малогілчасті, з дрібними листками, відрізняються невисокою вимогливістю до тепла. Квітки білі, плоди крильчасті, дрібні, середньоплівчасті. До цієї групи відносяться багато місцевих сортів (Аргаяшська місцева, Вознесенська місцева, Ємельянівська місцева, Казанська місцева, Тереховська місцева), а також створені при учвсті місцевих сортів: Білоруська, Калінінська, Ювілейна 2. До цієї групи ввійшли такі сорти, як Скороспілка 81, Лілея, Єнісейська, Демська.
2. Середньостигла південна група створювалася в умовах достатнього забезпечення теплом і вологою і більш родючих грунтів. Рослини середньостиглі, середньої висоти, олиствленості і гілчастості, більш вимогливі до тепла і вологи. Листки середньої величини. Квітки білі, плоди крильчасті. В цій групі більше селекційних сортів, але є і місцеві. До неї відносяться сорти Аеліта, Більшовик 4, Прикамська Шатилівська 5 і ін.
3. Середньостигла прибайкальська група формувалася при інтенсивному освітленні, забезпеченості вологою і континентальному кліматі. Рослини середньої висоти і облиствленності, з антоціаном, більш холодостійкі, невимогливі до вологи. Квітки рожеві і червоні, плоди з слабо вираженими ребрами, майже безкрилі, низькоплівчасті. З сортів відомі Бурятська місцева, Сибірячка, Тетяна.
4. Пізньостигла приморська група утворилася в умовах високої вологості і низької інтенсивності освітлення. Рослини пізньостиглі, високорослі, багато гілчасті, облиствлені, чутливі до нестачі тепла і вологи. Квітки білі, крупні, плоди безкрилі, низькоплівчасті. З сортів добре відомі Амурська місцева і Приморська місцева. На додаток до вказаних груп низка сортів віднесена до південно-західної групи (Астра, Вікторія)
У дикому стані гречка F. esculentum знайдена на західних схилах Гімалаїв на висоті 3600 м над рівнем моря, а ще вище – F. tataricum. Найбільше різноманіття форм гречки знайдено в Непалі, північних районах Індії і Пакистані. З Гімалаїв гречка проникла в Східний Сибір, на Далекий Схід, у Монголію, Китай, Корею, Індію, Японію. Е.А. Столетова вважає, що Гімалайські гори – місце походження гречки, а вперше в культуру вона введена в країнах Східної Азії. З прадавніх часів її вирощують у Китаї, Кореї, Японії, звідкіля вона потрапила в Америку. В Україні ця культура була відомою з початку нашої ери.