Вихідний матеріал

Колекція гречки ГЦРР і ВІР з місцевих і селекційних сортів і зразків налічує більше 2000. Внутрішньовидове різноманіття гречки культурної налічує два підвида (vulgare і multifolium) і чотирьох екотипів найбільш розповсюдженого підвиду vulgare, про що говорилося вище. Найбільшою вимогливістю до вологи і тепла і потужним розвитком відрізняється багатолистова гречка з Індії, Китаю і Японії, де вегетаційний період триває 100 – 130 днів. У гречки, яка досягла північних меж землеробства, вегетаційний період складає 70 – 90 днів у Сибіру і 65 – 70 днів у Білорусі.

Істотно різняться зразки гречки за крупністю зерна: маса 1000 зерен варіює від 18 до 41 г. Найбільш крупнозені форми зустрічаються в Японії і Китаї. Встановлено, що крупнозеність знижує коефіцієнт розмноження і обумовлює підвищену вимогливість до умов вирощування. Сполучення крупнозерності з скоростиглістю в гречки не завжди досягається методами селекції, оскільки спрямованість природнього добору на скоростиглість у північних умовах лімітується як грунтовим живленням, так і нехваткою тепла. Слід відмітити, що крупнозеністю вирізняються азійські сорти (зразки) і особливо гречка каємчаста. В японських сортів Хоккайдо і Ауморі з масою 1000 зерен 29 і 30,9 г при вивченні їх в умовах України вищіплювалися каємчасті плоди. Найбільш крупнозені крупнозені сорти укрїнської селекції – Київська, Сумчанка, Любава, Лілея, Українка.

Важко піддається селекції плівчастість плодів, оскільки вона змінюється в межах рослини, між рослинами одного сорту, а також залежить від умов сеоредовища і коливається від 12 до 33% у різних сортів. Найбільша плівчастість зазвичай притаманна тетраплоїдним сортам. На цю ознаку впливають зональні умови, товщина оцвітини і ширина крил плоду.

Осипання зерна неоднакова у тетраплоїдних і диплоїдних форм. Найбільше необсипання притаманне тетраплоїдам, а з диплоїдів – сортам Богатир, Сумчанка.

Стійкість до вилягання менша у рослин європейських сортів порівняно з східноазійськими, крім того, встановлено, що менше вилягають короткостеблі, одностеблі і детермінантні форми, а також гречка каємчаста.

Високим розміщенням першого суцвіття на основному стеблі встановлено у сорта Аврора, що має важливе значення при механізованому збиранні.

За основною ознакою – врожаністю найбільший інтерес представляють селекційні сорти, які характеризуються крупнозерністю, високою вирівняністю зерна і високим виходом крупи. Один з перших широко районованих середньостиглих сортів Богатир має високу пластичність. Сорти, які створені в Україні, характеризуються високою врожайністю.

Серед закордонних сортів і зразків є короткостеблі і скоростиглі форми (Монголія), безкрилі форми (Франція), короткостеблі зразки з компактними суцвіттями з Італії, крупнозерні пізньостиглі форми з Східної Азії; сербський сорт Сіва може використовуватися в селекції сортів пізнього строку посіву.

Тетраплоїдні сорти Мінчанка, Іскра, Більшовик 4 мають стійкість до весняних знижень температури, більш стійкі до вилягання обсипання зерна, мають крупне зерно, однак плівчастість зерна у них більш висока, ніж у диплоїдів. Тетраплоїдні сорти Емка (Польща), Пенкард (Канада), Міяда (Японія) також представляють інтерес для селекції.

Характеризуючи значимість сортів за їх походженням, слід указати, що місцеві сорти гречки відрізняються високою адаптацією до відповідних умов, стабільною врожайністю по роках і багато з них було використано при створенні сучасних сортів. Серед місцевих сортів є скоростиглі з високою якістю і вмістом білка – зразки з Тернопільської області.

Великий інтерес представляють форми, виділені шляхом інбридингу, природні і індуковані мутанти: короткостеблі, з обмеженим гілкуванням, самофертильні, гомостильні, стійкі до вилягання, з раннішнім відмиранням листків і стебел при дозріванні, з короткими міжвузолами, компактним габітусом, еректоїдними дрібними листками, які здатні активно засвоювати мінеральні добрива, з стиснутим періодом цвітіння і дозрівання, холодостійкі і ін. Значна кількість мутантів одержана в Кам’янець-Подільській академії.