Просо – Panicum miliaceum L. відноситься до сімейства Poaceae, трібі просяних (Paniceae R. Br.), у якій нараховується біля 80 родів. Найбільшого поширення і розповсюдження набув рід Panicum L., який включає понад 500 видів, Більшість з них мають кормове значення, а деякі (Р. virgatum, P. maximum і ін.) введені в культуру. P.obtusum, P. repens добре закріплюють піски і схили. В Південно-Східній Азії, Індії і в Закавказзі вирощується на зерно P. militare Lam.
Найбільш поширений в культурі вид P. miliaceum L. – просо звичайне, посівне, мітлюгове. Класифікація цього вида грунтується на морфологічних ознаках рослини. В залежності від форми волоті, яка визначається кутом відхилення гілочок першого порядку від центральної вісі і їхньою довжиною, в межах вида визначають п’ять підвидів проса: розкидисте – Patentissimum (I. Pop.) Lyss., розвісисте – Milliaceum, стиснуте – Contractum (Alef.) Arn., комове - Compactum (Koern.) Arn. і опукле - Ovatum (I. Pop.) Luss.
Різновидності виділяють за двома ознаками: забарвлення зерна (квіткових лусок) і забарвлення колоскових лусок. Зерно проса різноманітне за забарвленням: біле, кремове, світло-жовте, червоне, каштанове, сіре, коричневе і т.д.
Ботанічна класифікація, що грунтується на морфологічних ознаках, широко використовується при апробації і опису сортів. Разом з тим запропонована класифікація, яка враховує еколого-географічний принцип. При цьому разом з ознаками суцвіття і забарвлення зерна використовували важливі біологічні і господарські ознаки. В відповідності з цією класифікацією вся різноманітність проса звичайного розділяється на дві групи: розвісисте, до якого відносяться підвиди ssp. patentissimum (I. Pop) Lyss., ssp. ovatum (I. Pop.) Lyss. i ssp. miliaceum, і стиснуте,що об’єднує ssp. contractum (Alef.) Arn. i ssp. compactum (Koern.) Arn.
У межах кожної групи виділяють еколого-географічні групи з урахуванням комплекса ознак і відповідного ареала. Назви екотипів дають за місцем їх найбільшого розповсюдження.
Просо розвісисте широко поширене у Східному і Західному Сибіру, лісостеповій зоні європейської частини Російської Федерації, України, Північного Кавказу, в горах середньої Азії, у Північній Монголії, Південно-Західній і Передній Азії і найбільш північних районах вирощування цієї культури. Просо стиснуте розповсюджене головним чином у степових районах. Кожна еколого-географічна група підрозділяється на різновидності.
Просо звичайне – одна з найбільш стародавніх культур світового землеробства. В Китаї воно було відоме як основна культурна рослина за багато тисячоліть до нашої ери. Тому найбільш вірогідним центром походження цієї культури слід вважати гірські райони Східної Азії, територію Китаю і суміжніх країн. За М.І. Вавіловим, це Китайський центр походження культурних рослин. Тут було знайдено все різноманіття вида Р. miliaceum L. з великим числом ендемічних форм, в тому числі „клейке” просо, крохмаль якого ціляком складається з амілопектина. З Китайського центра у прадавні часи просо було занесене кочовими народами в різні країни Азії і Європу.