У використанні гороха як польової культури розрізнюють три основних напрямки: продовольче, зернофуражне і укісне. В відповідності з цим виділяють і три самостійних напрямки селекції. З урахуванням специфіки грунтово-кліматичних умов зон і вимог виробництва перед ними виникають конкретні завдання: висока і стійка врожайність при гарній якості продукції, стійкість до найбільш розповсюджених хвороб (аскохітозу, антракнозу, борошнистої роси, фузаріозних захворюваннь, бактеріозу) і шкідників (попелиці, брухуса і т.д.), стійкість до розлущення бобів і осипання насіння. З метою створення, сортів які не осипаються, була прийнята спеціальна програма „Тенакс” („Tenax”). Вона передбачала включення до гібридизації компонентів з геном стійкості до осипання (def).
Абсолютна більшість сучасних сортів зенового використання характеризується високостеблістю і схильністю до вилягання. Тому важливе завдання селекції – створення відносно короткостеблих сортів з оптимальним листовим апаратом. Можна припустити, що такі сорти будуть стійкими до вилягання, позитивно реагуватимуть на інтенсивний агрофон і будуть високотехнологічними.
Виробничою практикою доведено, що середньостиглі і середньопізні сорти мають високу потенційну врожайність, але дуже часто через несприятливі умови в період наливу і дозрівання насіння не здатні реалізувати її і різко знижують урожайність. Тому приорітетним напрямком висувається створення скоростиглих сортів для переважної частини зон України. Крім скоростиглості, сорти гороху повинні мати холодостійкість, стійкість до заморозків, меншу вимогливість до тепла в період дозрівання зерна.
До сортів продовольчого використання зерна гороху висуваються надзвичайно суворі вимоги відносно товарних якостей, які визначаються крупністю, формою, забарвленням і вирівненістю насіння. Перевагу надають сортам з крупним круглим зерном, високою (80 – 96%) вирівненістю. Істотного значення для промислової переробки набувають технологічні якості зерна: вихід крупи, лущеного і подрібненого продукта. Забарвлення насіння повинне бути однотипним. При цьому переваг набуває рожево-жовте забарвлення. Істотного значення при селекції сортів харчового використання набувають кулінарні особливості зерна, час і рівномірність варки, смак, запах і консистенція каші, привар.
Дуже важливо проводити селекцію на біохімічний склад зерна. Завдання селекції полягає в підвищенні сумарної кількості білка, відсотка водорозчинної фракції і покращення його амінокислотного складу. Незважаючи на те, що в білку гороху присутні всі незамінні амінокислоти, його біологічна цінність невисока через понижений вміст метіоніну і триптофану. Виконання цього завдання складне, але цілком реальне.
Необхідно вести селекцію сортів, що не містять сполук білків – інгібіторів травного тракту (тріпсін, хемотрипсін, лектини). Паралізуючи активність травних ферментів, вони знижують засвоюваність білка.
Вимоги до якості зерна зернофуражного використання менш жорстокі. Такі сорти можуть мати насіння будь-якої крупності, хоча перевагу надають дрібнонасіневим, оскільки це дає змогу витрачати менше посівного матеріалу. Забарвлення, форма, кулінарні позитивні якості не мають значення. Стосовно вмісту білка і його амінокислотного складу, то завдання такі ж, як і при створенні сортів продовольчого гороху.
Селекція укісно-коромових сортів поки що знаходиться на недостатньому рівні розвитку. Поряд з загальними вимогами, які висуваються до сортів гороха, тут важливі швидкий темп накопичення великої вегетативної маси, що містить 18 – 22% білка, збалансованість за складом амінокислот і вітамінів, висока облиствленність, низький відсоток клітковини, дрібнонасіневість. Оскільки ці сорти часто вирощуються в суміші з іншими культурами (овес, соняшник і т. д.), важливо, щоб фази їхнього розвитку співпадали з відповідними фазами розвитку даних культур.
Сорти для осінньо-зимової культури (зимуючий горох), крім перерахованих особливостей, повинні мати зимостійкість і скоростиглість, як можна раніше звільніти поле для посіву наступної культури.