Основні напрямки селекції квасолі – створення сортів з підвищеною симбіотичною активністю і насіневою продуктивністю, з коротким вегетаційним періодом (70 – 90 днів), з стійкістю до понижених температур, з нейтральним фотоперіодом, придатних до механізованого збирання, імунних до грибкових і бактеріальних хвороб, з високими кулінарними, смаковими і поживними особливостями.
У ВІР зібрано більше 7 тис зразків 14 видів квасолі. Цей багатий генофонд використовується як вихідний матеріал для всіх селекційно-дослідних установ, які займаються створенням нових сортів квасолі. Крім того, використовують місцеві сорти-популяції, а також форми, створені шляхом гібридизації і індукованого мутагенезу.
В селекції на високий рівень урожайності зерна вихідним матеріалом можуть бути сорти Кормова 16, Мотольська біла, Степова 5, при створенні сортів овочевої квасолі використовують сорти з урожаєм зелених бобів більше 12,5 т/га: Кущова без волокна 85, Сапарке 75, Кутаісіс саадрео, Молдавська біла покращена, Рагалла.
Важливий напрямок селекції квасолі – створення скоростиглих форм, стійко дозріваючих у північних районах її вирощування. Критерієм скоростиглості може бути тривалість періода від сходів до цвітіння. У скоростиглих сортів північного екотипа цей період становить 35 – 40 днів і від цвітіння до дозрівання – 35 – 40 днів. Цим вимогам відповідають кущові скоростиглі сорти: Мотольська біла, Латвія 800, Санілак, Сакса без волокна 615.
Скоростиглість достатньо тісно пов’язана з стійкістю до понижених температур. Короткочасне зниження температури в інтервалі від 5 до 00С пошкоджує рослини більшості сортів, викликає глибокі зміни фізіологічних функцій. В результаті затримуються ріст і розвиток рослин на 2 – 3 тижні, збільшується тривалість вегетаційного періоду і знижується насінева продуктивність. В той же час існують сорти, які витримують короткочасне зниження температури до -30С: Тріумф сахарний 764, Ротомак (США), Кущова без волокна 85 і низка інших.
Квасоля достатньо чутлива до фізико-хімічних особливостей грунту. В зв’язку з цим селекцію рекомендується проводити на грунтах з щільністю орного шару 0,8 – 1,2 г/см3, нейтральною реакцією середовища (рНсол 6 – 7,5), достатньо забезпечених елементами живлення, без застосування азотних добрив, які пригнічують розвиток симбіотичного апарату.
Технологічність сортів обумовлюється перш за все достатньою висотою прикріплення нижнього боба. Що забезпечує можливість прямого комбайнування. При цьому відстань від кінчика нижнього до поверхні грунту повинно складати не менше 10 – 12 см. Таким вимогам відповідають гібриди між квасолею звичайною і багатоквітковою, які одержані в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва. Цінний вихідний матеріал для цієї цілі представляють багаточисельні місцеві сорти України, Грузії і Молдови, а також зразки світової колекції ВІР, зокрема з Румунії і Сербії.
Висока стійкість до розтріскування бобів встановлена всортів Тріумф, Степова, Білонасінева фрунзенська, середньою – Мотольська біла, Найбільш пристосовані до механізованого збирання сорти Sanginaw, Gratiol, uhegf cjhnsd Navy, Pinto і ін., сорти з розміщенням бобів у верхній частині рослини – Rumulus, Destilus, Rumulus.
В колекції ВІР наявні форми, що резистентні до низки хвороб: сорт Robust стійкий до мозаїки, Sanilac – до мозаїки і антрактозу, а також відносно стійкий до бактеріальних хвороб., Кормова 16, Тага і Jules високостійкі до бактеріозу, Харківська 4, Краснодарська 244, Кишинівська штамбова відносно стійкі до нього, Кормова 16, Vernl стійкі до антракнозу, Belle, Мотольська біла, Харківська 4 – до іржі, Glames – до вірусних захворювань. В колекції існує вид квасолі Ph. Aborigineus, який є диким пращуром квасолі звичайної і носієм генів стійкості до різноанітних хвороб і шкідників. Зразки цього виду легко схрещуються з квасолею звичайною. Високостійкі до хвороб зрпзки азійських видів, але вони не схрещуються з видами американського походження. Високу стійкість до шкідників мають сорти Тріумф і Хетагуровіс 4, середню – Білонасінева фрунзенська.
Важливий показник якості зерна – вміст білка і його амінокислотний склад. У зв’язку з тим, що кількість білка в зерні квасолі в вирішальній мірі обумовлено умовами бобово-різобіального симбіозу – забазпеченості рослин азотом, воно залежить також від умов вирощування культури. В одного і того ж сорта вміст білка може коливатися в залежності від рівня рН, вологості грунту і забезпеченості елементами живлення від 15 до 30%. Співвідношення фракцій білка в зерні квасолі також залежить від забезпеченості азотом: чим вона більша, тим вище частка водорозчинних фракцій (альбумінів і глобулінів). При зміні співвідношення фракцій змінюється і амінокислотний склад сумарного білка. В той же час існують форми, більш пристосовані до місцевих умов, які мають підвищену симбіотичну активність, і, як наслідок, більшим вмістом білка. Наприклад, сорт Степова 5 найбільшу кількість білка (28 – 29%) накопичує при вирощуванні в Чорноземній зоні, Мотольська біла (27 – 29%) – в Нечерноземній зоні. Високою білковістю характеризуються види Ph. mungo s Ph. acutifolius, останній містить найбільшу кількість лізину (до 9% в білку). З сортів квасолі звичайної найбільшим вмістом білка характеризуються Florida belle (30%), Diogoin (30,4%).