Реферат Курсовая Конспект
Питання 3. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Значну Увагу Аналізу Укр. Релігійного Життя Епохи Бароко Приділили, Зокр., Ав...
|
Значну увагу аналізу укр. релігійного життя епохи Бароко приділили, зокр., автори вид-я "Історія релігії в Україні: у 10 т.", які в 2 т. "Укр. православ"я" присвятили цій темі вже згаданий вище 3-ій і 4-ий розділ "Укр. православ"я в ХУІІ ст.: від відновлення ієрархії Київсь. митрополії до її підпорядкування Москов. патріархії". Протягом др. пол. ХУІ ст. на укр. землях Речі Посп. тривала активізація ідейн. протистояння між римо-катол. церквою, з одн. боку, і реформаційн. рухом та правосл. церквою - з іншого. Внаслідок Тридентського собору римо-катол. церкви (1545-1563) у Зах.Європі і, зокр., Речі Посп., розгорнувся, за актив. участі чернеч. ордену єзуїтів (1534), контрреформаційн. рух, метою якого було подолання Реформації. За підтримки польс. королів, як-от Сигизмунда-Августа та, особливо, Ст.Баторія єзуїти розгорнули після Люблінської унії 1569 р. активну культ.-просвітн. діяльність, проте в др. пол. ХУІ ст. таки продовжували діяти "закони про релігійну свободу". Як писали згадані вище вчені: "Незважаючи на те, що в цей час вже в Польщі активно діяли єзуїти у боротьбі з протестантами, останні сконсолідувалися з православними і частиною поміркованих католиків, утворивши так зв. Варшавську конфедерацію ... 1573 р. Варшавс. конф-ція відіграла активну роль в захисті релігійних свобод в Речі Посп-ій. Її учасники зобов"язалися бути взаємно толерантними, зберігати цю толерантність у наступних поколіннях, бути солідарними у бор-ьбі за свободу віри при будь-якому уряді, який переслідував би будь-яку конфесію... Постанови Варш. конф-ії стали об"єктом гострої боротьби на сеймах різних земель і воєводств...". На думку одних учених, правовий стан правос. церкви на укр. землях від поділу Київ. митрополії в 1458 р. до Берестейс. унії не був негативним, зокр. польс. король Сигізмунд 3 у ост. чверті ХУІ ст. "гарантував правосл. церкві всі її права і привілеї". На думку інш. учених, саме "за часів правління Сигізмунда 3 наступ католицизму набирає цілком політич. хар-ру, поєднавши в собі акцію покатоличення і латинізації з акцією полонізації, зокр.: "Привілейоване становище ... єзуїтів у польс.-литов. державі було закріплене королів. декретом від 1584 р., що передавав їм у довічне користування все загарбане ними до того часу майно православ. церков і монастирів". У пер.пол. ХУІІ ст. - позитив. зміни в укр. правосл. церк. житті: відновлення ієрархії Київс. митрополії єрусал. патріархом Феофаном, який у 1620 р. висвятив митрополита Київ-го Й.Борецького та укр. правосл. єпископів й розбудова в 1630-х - 1650-х рр. митроп. Київс. св.П.Могилою укр. правосл. церковного, наукового і культ.-мист. життя, зокр. заснуваня Києво-Могил. колегіуму.
Протягом др. пол. ХУІ ст. розгорнули активну культ.-просвітн. діяль-сть розгорнули різні осередки укр. православ. богословс. думки і книжності: братства, Острозький та ін. осередки при дворах світських і духовн. аристократів, православн. церквах і монастирях Речі Посполитої, - учасники яких і стали дієвими учасниками релігій. полеміки римо-католиків, уніатів, протестантів і правосл-их щодо укладення Берестейської унії 1596 р. У пер. пол. 1590-х рр. очільник римо-катол. церкви Речі Посп-ої кардинал С.Гозій висунув підтриману низкою укр. правосл. єпископів ідею регіональної унії - спілки, укр. правосл-ої та римо-католиц. церков Речі Посп., а саме: перша з них зберігає свої обрядовість і мову богослуження, але приймає римо-катол. догматику і визнає своїм очільником не константиноп. патріарха, а папу римського, який висвячує київс. митрополита. З 1590 до 1594 рр. тривали переговори між укр. правосл. єпископами (К.Терлецький, Г.Балабан, П.Пелчицький й ін.) та Ватиканом, зафіксовані в Белзькій декларації (1590), Торчинських артикулах (1594) й ін. документах, а в 1595 - 1596 рр. папа римський видав дві булли, які "проголошували унію Руської церкви з Римом". У жовтні 1596 р. у м.Брест відбулись два церковних собори Укр. правосл. церкви - уніатський і православний (перший - визнав унію, а другий - відкинув її), що призвело до її розколу на православну і уніатську. Вчені поділяють релігійну полеміку щодо укладення Берест. унії 1596 р. на 2 етапи: 1. сер. ХУІ ст. - 1596 р., 2. 1596 - ХУІІ ст., - причому її активними учасниками стали: А). прибічники унії: 1). римо-католиц. богослови-єзуїти Петро Скарга ("Про єдність Божої церкви під одним пастирем..."(1577)), Бенедикт Гербест ("Опис подорожі..."(1566), "Виклад віри Римської церкви" (1586)), яких підтримав укр. правосл., а згодом 2). уніатськ. богослов - єпископ Іпатій Потій ("Унія греків із Церквою Римською..." (1595), два листи до кн. К.Острозького 1598-1599 рр. й ін); Б). опоненти унії: 2). учасники Острозького гуртка й Львівс., Віленськ. і Київс. братств - 1). православ. богослови: Герасим Смотрицький ("Ключ царства небесного..." (1587), Василь Суразький ("Про єдину істин. правос. віру..." (1588) й ін.), Стефан Зизаній-Тустановський ("Катехізис..." (1595) й ін.), Клірик Острозький (два "Отписи (відповіді) на листи І.Потія до кн. К.Острозького" (1598-99)), Мелетій Смотрицький ("Тренос або Плач єдиної ... Східної церкви ..." (1610) й ін.), Захарія Копистенський ("Палінодія або книга захисту... Східної церкви..." (1621-22) та ін.) й ін.; 2). протестантські богослови, зокр. М.Бронєвський та ін. (Див. ксерокс - С.22. - 23.: про учасників релігійної полеміки в Україні епохи Бароко).
Одним із перших полеміку розпочав ректор єзуїтської колегії у м.Ярослав Б.Гербест, який під час своєї подорожі по польсько-укр. землях у 1560-х рр. вступав у полеміку з протестантами і православними, а у своїх проповідях у Львів. римо-катол. кафедрал. соборі в 1580-х рр. виступив із ідеєю унії, піддаючи гострій критиці "дурну і нікчемну Русь" і зауважуючи, що "від Візантії і від Русі Бог все відібрав", що їх церк. таїнства, обряди неправильні, а вожді їх церкви - сліпі. Ректор Віленсь. єзуїтс. акд-ії і королівс. проповідник П.Скарга виступив із ідеєю регіональн. унії, наголошуючи, що істинною є тільки Римо-катол. церква, а православні - це схизмати-відступники від істинної христ. віри. У відповіді на закиди Б.Гербеста Г.Смотрицький піддав критиці ідею унії і папу римського, зокрема за календарну реформу 1582 р. як порушення традиційн. календаря христ. церковн. свят і підніс авторитет правосл-ної церкви. У низці праць В.Суразький (Малюшицький) виступив із грунтовн. правосл. богословс. обгрунтуванням ідей Г.Смотрицького, а його праця "Про єдину..." - це, власне, перший у правосл. полеміч. літературі ХУІ ст. богословський енциклопедичн. збірник на захист догматів православ"я на основі Біблії і візант. богословів. С.Зизаній, у відповідь на працю І.Потія "Унія..." (1595), піддав критиці римо-катол. церкву й папу римс. як антихриста в праці "Казання св.Кирила ... про антихриста..." (1596). Ще до 1596 р. з"явились перші полемічні виступи найвідомішого з укр. правосл. полемістів - Ів. Вишенського, афонського ченця-ісіхаста, який у понад 20 богословсько-публіцистичних працях піддав критиці римо-катол. церкву, унію і епископів-уніатів, став на захист ортодоксального православ"я. Як зазначив у праці "Укр. літ-ра ХІУ-ХУІст." (1988) В.Микитась: "Вершиною антикатолицької та антиуніатської укр. полеміч. літ-ри є спадщина видатного письменника, культ-го і громад-го діяча ост. чвер. ХУІ - поч. ХУІІ ст. І.Вишенського. Письменник сміливо, як ніхто до нього, виступив не лише проти окремих суспільних пороків, не лише проти чужих і "своїх" світських та духовних гнобителів, а й проти всієї держ. та політ. системи феодально-кріпосницької системи Речі Посп-ї ... Більшу половину ... життя полеміст прожив на Афоні, звідки і посилав на батьківщину пристрасні послання, які стоять на рівні творів діячів-гуманістів Відродж-ня та Реформації - У.Гуттена й Е.Роттердамського, Я. Гуса і М.Лютера". Відомими укр. правосл. полемістами 2 етапу полеміки, крім І.Вишен-го, були М.Смотрицький та З.Копистенський, перший з яких є автором найвідомішої україн. правосл. полеміч. праці "Тренос...", а другий - укр. правосл. богослов. трактату "Палінодія...".
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 3.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов