На думку вчених, укр. літ-ра епохи Бароко представлена такими двома великими масивами, як фольклор та професійне письменство, яке представлено численними жанрами поезії та прози. Як вказав у пр. "Укр. літ-ра ХУІІ ст." (1987) В.Крекотень, тоді в укр. фольклорі найхарактерніш-ми були історичні пісні, які розвивають "тему бор-би народу з татаро-турец. загарбниками", "відображають... селян.-козацькі повстання" (цикл пісень про Визвольну війну 1648 - 1654 рр.), та епіко-ліричні поеми із музич. супроводом - думи (про козака Голоту, Ганжу Андибера, Самійла Кішку і т.д.). Поряд з піснями і думами "зберігають популяр-сть і продуктивність... інш. жанри... фольклору - календарна і позакалендарна обрядова поезія, зокр. колядки і щедрівки... прислів"я і приказки; казки, легенди і новели ...". Аналізуючи розвиток укр профес. літ-ри Бароко, В.Крекотень зазначив: "Укр-ому літер-ому барокко притаманні всі осн. якості цього стилю: антиномічність сприйняття і відображ-ня світу, почуттєва й інтелектуальна напруженість, поєднання аскетичних закликів з гедонізмом, рафінованості з брутальністю, абстрактної символіки з натуралістичною в трактовці деталей, динамічність, афектованість, театраль-ть, феєричність, ілюзіонізм. Воно засвоювало і переробляло різні худож. традиції. Письм-ки ХУІІ ст. захоплюються емблематикою й алегорикою, розгортають складні метафори й уподібнення, поєднують антич. поганські образи з христ-кими ... Літ-ра барокко виробляла на укр. грунті свою теорію, яка відобразилася в курсах поетики і риторики, що викладалися протягом ХУІІ і ХУІІІ ст. в укр. школах. Укладачі шкільн. поетик спиралися на латиномовні трактати західноєвроп. ренесансних і бароккових теоретиків ... на праці авторитетн. польських авторів ... Усі вони виходили з положень "Поетики" Арістотеля й "Послання до пізонів" Горація...". В ХУІ - ХУІІ ст. побачили світ перші укр. граматики і словники: львівс. "Буквар" (1574) і острозький "Буквар" (1578-80), острозька "Читанка" (1578) Ів.Федорова, віленс. "Граматика словенська" (1596) Л.Зизанія, словники церковнослов"янськ.- укр. мов "Лексис..." (1596) Л.Зизанія й "Лексикон словенороський..." (1627) П.Беринди, "Граматика..." (1619) М.Смотрицького та ін.
До осн. жанрів укр. прози Бароко зараховують: 1. історичну, 2. епістолярну, 3. релігійну і 4. юридично-правову. Істор. проза ХУІІ - поч. ХУІІІ ст. представлена низкою літописів, зокр. так зв. козацьких літописів, і "діаріушів"-щоденників козац. старшини. З літописів ХУІІ ст., що отримали назви за місцем написання і зберіг-ня, згадаємо: 1. Густинський ("Хроніка, що починається від потопу..."), 2. Львівський, 3. "Хроніка з літописців стародавніх..." ректора Києво-Могил. колегіуму Ф.Софоновича; 4. "Синопсис..." ймовір., за ред. архімандрита КПЛаври І.Гізеля, - в яких на основі укр. літописів епох КД, ГВД, ВКЛитов., укр. і польс. хронік у Речі Посп. та інш. джерел висвітлюється укр. історія, причому саме в них формується поняття "українсько-роська нація". У козац. літописах Самовидця, Гр. Грабянки і Самійла Величка, діаріушах Мик. Ханенка і Я.Маркевича голов. увагу присвячено висвітленню Визвольної війни сер. ХУІІ ст. під проводом Б.Хмельницького й занепаду укр. державності на поч. ХУІІІ ст. Видатн. пам"яткою укр. юридично-правової прози є славнозісна "Конституція" П.Орлика, а релігійна проза представлена численними пам"ятками різножанрового богословськ. змісту, зокр. полемічною літ-ою (див. питання 3 і 5 цієї теми - про укр. полемічну літ-ру і богослов. думку). Водночас, як вказав В.Крекотень, тривав актив. розвиток укр. поезії Бароко: "У царині віршової поезії протягом ХУІІ ст. продовжує розвиватися поезія духовна, реліг.- філософська, церковно-історична, празнична, панегірична. Це - гімни на честь Тройці, Христа, Богородиці, апостолів, святих; вірші про релігійні свята; молитовна і покаянна лірика; полемічні вірші, спрямовані проти чужовірців, єретиків, відступників; роздуми на реліг.-філософс.теми, часто пройняті мотивами соціальної критики". Етикетна, переважно панегірична поезія - це віршовані "орації" - "уславлення чи привітання; панегірики, що виголошуються з приводу урочистих зустрічей видатн. діячів або даруються покровителям у подяку за підтримку...", зокр. поховальні й поминальні плачі - "ляменти" і "трени" ("Вірші на жалосний погреб... П.Конашевича-Сагайдачного" (1622) К.Саковича, "Євхаристиріон чи Вдячність ..." (1632) С.Почаського на честь П.Могили). Вельми популярною була епіграматична поезія - від "епіграма" - вірш, "котрий відносно коротко, зрозуміло, але художньо й дотепно розповідає про якийсь предмет ... особу чи подію" (епіграми у книзі поезій ("Лютня Аполлонова..." (1671) Л.Барановича).
Дві визначні постаті укр. поезії ХУІІ - поч.ХУІІІ ст. - священник Ів.Величковський - "автор панегіриків, епіграм, курйозн. та лірич. віршів реліг. і світс. змісту", зібраних у рукопис. збірках "Зегар з полузегарком..." (1690) та "Млеко..." (1691), і чернець Климентій Зиновіїв, відомий як автор рукописн. збірки оригінал. віршів і народн. приказок поч. ХУІІІ ст. "Вірші. Приповісті посполиті". Як писали у пр. "Іван Величковський. Твори" (1972) В.Колосова і В.Крекотень: "Відома нам літер. спадщина І.В-го відбиває певну його ідейну еволюцію. В 60-70-і рр. він набагато мирськіший, вільнодумніший, ніж у 80-90-і рр. ... У 80-90-і рр. настрої І.В-го помітно змінюються ... поета... опановує благочестивий молитовний ліризм, прагнення до каяття за свої... слабості, за свою нестійкість перед... спокусами... Тут і страх перед неминучістю кари, і надія на милосердність Христа ("Почто тебі связаны, Іісусе мой, руці?..") та заступництво його Матері ("Пред рождеством неврежденна...")... святих - Івана Богослова ("Богослове, умоли слова воплощенна, да не будет ми душа адом поглощенна...")... і муки сумління, і спроби самовиправд-я та відведення від себе "гніву божого"...". Аналізуючи у пр."Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті" (1971) поет. спадщину К.З-ва, В.Колосова та І.Чепіга вказали: "Жанрова природа творів Климентія досить різноманітна - тут знайдемо епіграму (у тодішньому розумінні цього жанру), елегію, морально-дидактич. вірш, кант, псалм, молитву, орацію, пісню, "нищенски(и) вірш", а також різновид акровірша- мезовірш. Своєрідно відбита у його віршах панегірич. поезія". Як зазначив у пр. "Укр. літ-ра ХУІІ ст." про К.З-ва В.Крекотень: "Цей мандрівний ієромонах писав свої твори... блукаючи не тільки по Україні, а й заходячи "в далекі краї" - в Білор., Литву, Польщу, Росію... Він робить багато реалістич. замальовок сучасн. життя, сатирично викриваючи "сильних світу сього"... "не годних похвали козаків", гендлярів, лиходійства "людей пам"ятозлобних урядових", різного роду злочинців, загальнолюдські вади тощо ... всіляко уславлює "труждателів" - ремісників, бурлак-наймитів, робітників промислів, хліборобів, козаків ... докладно описуючи різн. ремесла і промисли". На окр. увагу заслуговує поетич. спадщина видатного укр. мислителя, поета ХУІІІ ст. Г.Сковороди, постать якого посіла вагоме місце в історії укр. літ-ри епох Бароко і Просв-ва (див. ксерокс с.30. Г.Сковорода і його творчість).