У розвитку укр. християнсь. богословської думки епохи Бароко, а саме кін. ХУІ - сер. ХУІІІ ст., можна виокремити3основні умовні етапи: 1.правосл. і протестант. богосл. думка вітч. і зарубіж. діячів Острозького антикатолиц. богословс. літер-но-переклад. гуртка (Г.Смотрицький, В.Суразький, Христофор Філалет, Клірик Острозький й ін.) і діячів укр. правосл. братств (С.Зизаній та ін.) 1570-х - 1590-х рр. (включно з усіма працями І.Вишенського), а також богосл. думка укр. богословів уніатів (І.Потій), протестантів, римо-католиків цього ж періоду (див. ксерокс С.22-23: укр. богослови-полемісти Острозьк. гуртка і братств); 2.правосл. богосл. думка діячів укр. правосл. братств, гол. чин., Львівс. Успенського і Київс. Богоявленського (М.Смотрицький, К.Транквілліон-Ставровецький, І.Борецький, І.Копинський й ін.), учасників православ. богословс. літерат-но-перекладац. гуртка друкарні КПеч.Лаври (Є.Плетенецький, З.Копистенський, Т.Земка, П.Беринда й ін.) 1600-х - 1630-х рр., а також богосл. думка укр. богословів уніатів (К.Сакович), протест-ів, римо-катол. цього періоду (див. ксерокс С.23-24: богослови укр. братств і лавр. гурток Є.Плетенецького); 3.правосл. богос. думка вихованц. і викладач. КМогил. колег. поч.ХУІІ-сер.ХУІІІ ст.: а). правос. богосл. гурток "Могилянс. Атенеум" КПеч.Лаври (Св.П.Могила, І.Трохимович-Козловський, С.Косів, І.Гізель та ін.) - 1630-і - 1650-і рр. (див. ксер. С.28, а).); б). Києво-Чернігівсь. правосл. богосл. гурток архієп. Л.Барановича (Ф.Софонович, І.Галятовський, А.Радивиловський, Св.Д.Туптало (митроп. Ростовський) й ін.) - 1650-і рр. - сер. ХУІІІ ст. (див. ксер. С.28-29, б).); в). єпископи та ченці - вихованці й викладачі КМКолегіуму, що працювали у Росії, Молдові й ін. країнах - С.Яворський, Ф.Прокопович, П.Величковський та ін. - кін.ХУІІ - сер. ХУІІІ ст., - а також богослов. думка укр. богословів уніатів, протест-ів, римо-католик. цього періоду (див. ксерокс С.29, в).).На окр. увагу заслуговує філософ.-богословс. думка Г.Сковороди др. пол. ХУІІІ ст. (див. ксерокс С.30. -Г.Сковорода, групи і назви його праць).Враховуючи те, що перший етап розглянуто в питанні 3 цієї ж теми, зупинимось лише на постаті найвідомішого його представника І.Вишенського.
В ст-ті "Дещо про традиції у творчості І.В-ого" в збірн. пр. "Укр. літер-не барокко" (1987) Ю.Пелешенко вказав на його широку обізнаність з візант. богословс. думкою, зокр. працями св. І.Золотоустого й "ісіхастів" Візантії (пр. Г.Синайський) і Другого Болгарс. царства (К.Цамблак), а В.Микитась у пр. "Укр. літ-ра ХІУ-ХУІІ ст." вказав: "Кілька творів І.В-ий присвятив безпосередньо богослов.-догматичній полеміці з представниками католиц-му, й насамп. з єзуїтами ("Извіщение краткое о латинской прелести" (1588-1589), "Загадка философам латинским"... У своїх творах І.В-кий засуджував тогочас. систему навчання, зокрема ті школи й колегіуми, що були під наглядом єзуїтів... впроваджували схоластич. науку, латинську "сварливую диалектику", препароване ними вчення Арістотеля, Платона та інш. антич. філософів". Протягом 2-го з виокремлених нами етапів тривав розвиток укр. правосл. полемічної прози і поезії, найвідомішими представниками яких були М.Смотрицький і З.Копистенський. Перу першого з них належить низка спочатку правосл. богосл. праць, найвідомішою з яких є "Тренос або Плач єдиної вселенської апостольської східної церкви..." (1610), про яку автори вид-ня "Історія релігії в Ук-ні: у 10 т." вказали: "Найбільш. слави автору "Треноса" принесли ... перші 2 глави роботи, написані у худож. формі плачу Східної церкви за ... загубленими синами... Проте для ведення реліг. полеміки і оборони православ"я цінність становили... наступні 8 розділів... де автор... спростовує богосл. погляди катол. та уніатс. авторів. Детальному аналізові піддає він догматичні та обрядові відмінності у церквах Східній, з одн. сторони, та Зах-ій, з ін.". Архімандрит КПЛаври З.Копистенський, у відповідь на кн. "Захист єдності церковної" віленс. уніатс. архімандрита Л.Кревзи, написав не видану, проте вельми популярну в ХУІІ ст. кн. "Палінодія..." (1619-22), про яку ті ж вчені зазначили: "У цій роботі З.Коп-ий робить спробу якнайкраще звести воєдино докази на користь "істинності" православ"я і якнайвичерпніше довести "хибність" католицизму та уніатства з богосл. та історич. поглядів". У колах богословів укр. братств тоді тривав розвиток і низки інш. напрямів богосл. думки, як-от догматичної, проповідниц. й аскетичної, яскраві приклади чого - праці діяча Льв. бр-ва К.Транквілліона -Ставровецького та діяча Київс. Богоявл. бр-ва, митрополита Київського І.Копинського. Якщо перший із них є автором догматично-проповідн. пр. "Зерцало богословії" (1618) і "Євангелія учительного" (1619), то другий вважається автором популяр. у ХУІІ ст. пам"ятки укр. правос. аскетич. літ-ри "Ліствиця духовна", відомої під назвою "Алфавіт духовний...".
Протягом ХУІІ ст. в укр. правосл. богосл. думці тривав розвиток усіх осн. її жанрів, як-от: тлумачного, догматичного, аскетичного, полемічного та ін., - причому це було, гол. чин., наслідком розвитку укр. богосл. думки мислителями "Могилянського Атенеуму" і, згодом, Києво-черніг. гуртка арх. Л.Барановича. Головною з богосл. праць діячів "Могил. Атен." є катехізис "Православне сповідання віри" (1630-і рр.), в якому наведене тлумачення богосл. змісту догматів і засад христ-ва в формі питання-відповідь у 3 розділах: 1.Про віру: виклад 12 частин Символу христ. віри.; 2. Про надію: тлумачення молитви "Отче наш"; 3. Про любов: поняття про а). християнські добродійства, б). про гріх, в). про 10 заповідей Божих. Його два автори - київс. митрополит, св. П.Могила і ректор Києво-Могил. колегіуму І.Трофимович-Козловський є авторами низки інш. богосл. праць, як-от передмови першого з них до "Євангелія Учительного" (1637) і його ж полемічної пр. "Літос..." (1644). У 1666 р. було видано пр. "Виклад про Церкву Святу" Ф.Софоновича, де розкрито богосл. зміст правосл. храму і християнського богослуження. Чималу увагу було присвячено укр. богословами ХУІІ ст і популяризації укр. агіографічної традиції, про що автор пр. "Києво-Печ. патерик у літер. процесі кін.ХУІ - поч.ХУІІІ ст. на У-ні" (1990) Ю.Ісіченко писав: "Період могилянських реформ (30-40-і рр. ХУІІ ст.) - час інтенс. розв-ку різних сфер дух. життя, широкого звернення до вітч. літ-ї спадщини й здобутків інш. європ. літ-ур. І цілком природно, що саме тоді вийшла друком одна з найоригін. редакцій Патерика ..."Патерикон або житія св. отців печерських" - Київ, 1635, написана одним із чільн. сподвижників П.Могили Сильвестром Косовим". Водночас, наступники св.П.Могили - учасники згаданого гуртка Л.Барановича теж зробили знач. внесок у розвиток укр. агіографічн. літ-ри, зокр. св.Д. Туптало, митрополит Ростов. є автором першого укр. багатотом. видання "Житія святих" у 4 тт. (1689-1705), що стало реалізацією відповідного задуму св.П.Могили. Однією з найвідоміших у кін.ХУІІ ст. була, крім численн. проповідей св.Д.Туптала, і його пр."Руно зрошене...", у 24 розділах-"дивах" якої описано числен. випадки дивного зцілення віруючих від тілес. і духов. хвороб після молитов до дивотвор. ікони Прсв. Богородиці в чернігів. Свято-Іллінському монастирі в др.пол. ХУІІ ст. Авторами числен. збірників проповідей були, крім того, й інш. провідні учасники цього гуртка, вихованці й викладачі Києво-Могил. колегіуму, зокр., сам Л.Баранович, та проповідники КПЛаври І.Галятовський і А.Радивиловський, творча спадщина яких яскр. засвідчила збагачення укр. письменства літер-ми традиціями польського і зах.-європ. Бароко.