Реферат Курсовая Конспект
Питання 6. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Гол. Осередками Розвитку Укр. Живопису Др.пол. Хуі - Хуіі Ст. На Укр. Землях ...
|
Гол. осередками розвитку укр. живопису др.пол. ХУІ - ХУІІ ст. на укр. землях у складі Речі Посполитої були: 1. змішані цехові об"єд-ня худож., склярів, столярів, золотарів й ін. (найдавніш. польський - краківс., цех (з 1410 р.) і укр-кі у Львові й Перемишлі (ХУІ ст.), які спільно здійснювали худож. оформл-ня культов. споруд різн. христ. конфесій; 2. самостійні римо-катол. й правос. худож. цехи (перший римо-кат. укр. малярський цех (1596-1780, Львів), з виключним правом худож. оформлення римо-катол. культових споруд і ритуалів на тер-ії Руського, Волинськ, Подільськ. воєводств, і правосл. укр. малярськ. цех поч.ХУІІ ст. у Львові); 3. позацехові осередки художників - "партачів", передусім правосл. майстрів, які оформляли правосл. культові споруди на замовл-ня укр. братств; 4. майстри із сервіторіальними привілеями - правом вільної позацехов. худож. роботи на осн. звільн-ня від податків; 5. майстри при світськ. аристократ. дворах; 6. осередки майстрів живопису і їх учнів - іконописні школи ("малярні") при культ. закладах (малярня КП.Лаври). Осн. різновиди укр. живопису епохи Бароко: 1. монументально-декорат. (фресковий) розпис культов. й ін. споруд, 2. станковий живопис: а). іконопис і б). жанровий світськ. живопис (портретний, історич., батальний, пейзажн., народна картина і т.д.), - прич., згідно з даними укр. ученого П.Жолтовського, на укр. землях у ХІУ-ХУІІІ ст. працювала понад тисяча вітч. і заруб. худож-ів-професіоналів. Як зазначив у праці "Монументальний живопис на Україні ХУІІ - ХУІІІ ст." П.Жолтовський, яскрав. зразками нечисленн. пам"яток укр. фресков. живопису епохи Бароко є розписи київс. кам"яних церков поч. ХУІІІ ст. (Собор св.Софії, Троїцька надбрамна церква КПЛаври) і дерев. церков на зах.- укр. землях (церква Св.Духа в м.Потелич). В ХУІІ ст. формувався тип укр. високого багаторядного іконостасу (іконостаси П"ятницької та Успенської церков у Львові), взірцем якого є, зокр., іконостас 1650 р. церкви Св.Духа м.Рогатин: 5 горизонт. ярусів ікон (у контексті візант. іконографії під впливом нідерл. і німец. живопису епохи Півн. Відродж). В іконостасі такі типові яруси ікон: намісний із храмовою іконою; святковий або "празниковий" (ікони 12 велик. річних церк. свят - Різдво й ін.); "страсний" (ікони "Страстей Христових"), "апостольський" (ікони 12 апостолів) й ін.
Видатними зразками укр. іконопису епохи Бароко є іконостаси кам"яних храмів пер.пол. ХУІІІ ст., як-от: Спасо-Преображенськ. церкви у Великих Сорочинцях, Троїцької надбрамної церкви та Успенського собору КПЛаври, Вознесенської церкви у Березні й ін. Над оформленням іконостасів укр. церков на зах.-укр. землях у цей час активно працювали такі визначні майстри епохи укр. Бароко, як: Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Микола Петрахнович й ін. представники Жовківського худож. осередку. з др.пол. ХУІ ст. у Речі Посполитій тривало поширення портретн. жив-су, пов"язане з діяль-тю німец. та італ. майстрів при дворах польс. короля Зигмунта І та багатьох світських і духовн. аристократів, як-от кн.К.Острозького. Їх зацікавлення геральдикою і генеалогією призвело до формування палацових портретних галерей з парадних портретів феодалів, причому в ХУІІ - на поч.ХУІІІ ст. постали такі осн. типи портретів: 1. ктиторські (засновників і меценатів церк. буд-тва): а). монументальні (наприк., галерея портретів укр. ігуменів і архімандритів в Успенському соборі КПЛаврі) та б). станкові-іконописні, 2. епітафіальні (від грец. епітафіос - надгробний), 3. "труменні" поховальні - 6-кутні, на торцях трун із зображ-ям облич покійних (портрет старійшини Львівс. Успен. братства М.Красовського й ін.), 4. світські на честь отримання посади чи парні родинні. зокр. парадні гетьменські портрети І.Скоропадського, П.Полуботка, Д.Апостола й ін. Водночас, важл. елементом римо-катол. культов. споруд, як-от львів. костелів, каплиць й ін. пам"яток кам"ян. арх-ри ХУІ - ХУІІ ст., були скульпт. зображ-ня, аналізуючи які в праці "Львівс. скульптура ХУІ - ХУІІ ст." (1981), В.Любченко писав: "...з Польщі прийшла на Україну традиція спорудження монументальн. надгробків і багаторізьблених у камені вівтарів, прикрашання скульптурою будівель. Це, проте, не означає, що львівс. скульп-на школа стала провінційним філіалом краківської. Джерела її форм слід шукати, з одн. боку, значно далі на Заході, а з друг. - у складній соціальній структурі зах.-укр. земель і їх власній мист-кій традиції. Більшість власників скульп. майстерень у Львові походила з Нідерл., понімечених міст - Вроцлава і Гданська...". Висвітлюючи творчі здобутки львів. скульпторів-іноземців: Г.ван Гутте, Г.Горста, В.Зичливого, Я.Пфістера, А.Бемера, Г.Шольца й ін., - В.Любченко окремо зупин-ся на аналізі таких перлин їх творчості, як фасади каплиць Боїмів і Кампіанів.
Історії укр. граверства епохи Бароко присвячено серію праць Д.Степовика і, в першу чергу, монографію "Укр. графіка ХУІ - ХУІІІ ст. Еволюція образної системи" (1982), де він системно проаналізував історію укр. граверства епохи Бароко. У таких його працях, як: "Олександр Тарасевич: Становлення укр. школи гравюри на металі" (1975), "Леонтій Тарасевич і укр. мист-во барокко" (1986), "Іван Щирський: Поетичний образ в укр. барокковій гравюрі" (1988), - уперше в науці було комплексно досліджено життєв. та творчі шляхи цих трьох найвизначніших укр. граверів ХУІІ-ХУІІІ ст. Графіка - це один із різновидів образотв-го мист-ва, що включає мист-во малюнку та друкованого художнього зображення - гравюри. Є два осн. типи гравюр - 1. опуклі (коли фарбою вкрито поверхню опуклого малюнку: а). на дерев"яному покритті - ксилографія, б). на лінолеумному покритті - ліногравюра; 2. заглиблені (коли фарбою заповнюють заглиблення - прориси малюнка, насампер. на сталевій поверхні: а). акватінта - протравлювання кислотою поверхні металевої пластини з наплавленим на неї асфальтовим чи каніфольним пилом і з нанесеним кислотовідпорним лаком зображенням, б). офорт (від фран. азотна кислота) - малюнок наносять голкою у шарі кислотовідпорного лаку, яким вкрито металеву пластину, а згодом нанесений малюнок просотують кислотою, заповнюють фарбою і відбивають на папері. Засновниками худож. школи гравірування в КПеч.Лаврі в др. пол.ХУІІ ст. стали два визначні укр. митці Олександр і Леонтій Тарасевичі, які заклали своїми працями, насамп. алегоричними композиціями панегіричного змісту, традиції укр. гравірування епохи Бароко. Вагомими його здобутками є цикли гравюр на міді - мідьорити, Л.Тарасевича до "Патерика печерського" і Нового заповіту, а також творчий доробок низки інших відомих укр. граверів цієї епохи - І.Щирського, Н.Зубрицького, А.Козачківського і Г.Левицького: композиції-тези, панегіричні гравюри на честь відом. укр. держ. і культ. діячів (І.Мазепи, митроп-ів В.Ясинського, Р.Заборовського й ін.), численні цикли ілюстрацій до христ. богослужбов. і богословс. літер-ри й ін.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 6.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов