На думку автора праці "Укр. мист-во др. пол.ХУІ - пер. пол.ХУІІ ст. (Гуманістичні та визвольні ідеї)" (1985) В.Овсійчука, на той час архітектура на укр. землях "переживала пору високого розквіту", а "в історію вітчиз. мист-ва була вписана нова сторінка - ренесансна архіт-ра": "Укр. арх-ра, з притаманними їй національн. рисами, виробила свої ознаки стилю ренесансу, серед яких найголовніші відповідають системі ренес-го стилю в арх-рі інш. країн. До них належить і чітка симетричність, і горизонтальний поділ на поверхи, і впровадження ордера, насампер. римської дорики, і особлива увага до декорат.-орнамент. оздоблення фасадів. Слід додати і таку виразну рису арх-ри ренес-су, як зміна тематики, з перевагою в ній світського буд-тва ... Ренес-на арх-ра на Україні спиралась на міцну основу раніше вироблених норм будів-ої техніки, функціональних вимог, типів споруд, що залишалось відправною точкою для подальшого прогресу. Ця обставина накладала на ренесансну арх-ру на Україні відбиток архаїзму і водночас створювала відчуття особл. міцності традицій. Однак у цьому полягала причина її стильової неоднорідності, бо поряд з ренес-ом чинними були форми готики, маньєризму та раннього барокко...". У др. пол.ХУІ - пер. пол.ХУІІ ст. на укр. землях Польщі триває розвиток міського, як світського, так і сакрального, будів-тва, зокр. продовжується розбудова міст-фортець магнатських резиденцій (Броди, Жовква, Старокостянт. й ін.) з фортецями (арх-ри: італ.(Б.Морандо й ін.), швейцарці (Пав. Щасливий), німці (Іов Бретфус) і т.д. Протягом 1630-х - 1640-х рр. - зведення польс. урядом фортець на Подніпров"ї проти татар. набігів і укр. повстанців, напр. фортеця Кодак (арх-р франц. Г.Л.де Боплан). Наголошуючи, що оборон. роль виконували на той час і численні монументальні кам"яні сакральні споруди - церкви, монастирі, костели, синагоги й ін., В.Овсійчук, зокр., згадав про монастирі-фортеці Львівщини, Івано-Франків., Тернопільщ. й ін. Відзначаючи важливу роль Львівс. Ставропігійс. братства в розв. культ.-мист. життя Львова і Галичини у цілому, В.Овсійчук зауважив: "Визначна роль в становленні і подальшому розв-ку ренесанс. зодчества в укр. мист-ві належить групі львів. пам"яток: Успенськ. церкві, каплиці Трьох святителів, вежі Корнякта. Створення цього т.зв. ансамблю Руської вулиці (розміщені на Руській вул. у Льв-і) спричинило до зміни стильового хар-ру цілого худож-го періоду, стало переломним етапом у розв-ку арх-ри, передус. в Галичині". Актив. участь у цьому брали заруб. арх-ри, насамп. комаски - з Півн.Італії та італ-ких кантонів Швейцарії, які "виховувалися на арх-урі Ломбардії та Венеції, звідки виносили поверхове знайомство з мист-ом Ренес-су": 1. Успенська церква (1555-1559, Петро Італієць), 2. каплиця Трьох святителів (завершена в 1590, П.Красовський чи А.Підлісний), 3. вежа Корнякта (1572-1578, П"єтро Барбоне і Павло Римлянин). Також у Львові й інш. укр. містах було зведено багато костелів і каплиць, напр. Бернардинський костел і каплиця Боїмів - перлини львівськ. арх-ри, та яскрав. взірців ренесанс. житлової арх-ри (комплекс будівель на площі Ринок у Львові). Протягом др.пол. ХУІІ - поч. ХУІІІ ст. у вітчиз. культ.-мист. житті на західноукр. і східноукр. землях, зокр. у арх-рі, тривав розвиток стилю Бароко, яскравим підтвердженням чого є праця "Арх-ра Лівобереж. України ХУІІ-ХУІІІ в." (1967) М.Цапенка. Усю укр. барокову кам"яну міську архітектуру епохи Бароко можна умовно поділити на світську та культову. Світська включає до свого складу: 1. житлові будівлі світських і духовн. феодалів, зокр. гетьманські (палаци Б.Хмельницького в Суботові й Чигирині, І.Мазепи у Батурині), й магнатські палаци й подвір"я, будинки козац. старшини (буд. Лизогуба в Чернігові), вищого духівництва (митрополичі буд. у КПЛаврі та Софії Київській), учнівсь. бурси і чернечі келії; 2. громадські споруди - адміністративні (сотенні і полкові канцелярії, магістрати, суди, цехи) й благодійні (шпиталі, притулки і т.д.); 3. виробничі споруди - гути, млини, броварні, мануфактури, типографії й ін.; 4. господарські споруди - торгівельні будинки, арсенали і т.д. Культова арх-ра: церкви (різних типів, зокр. за об"ємно-просторовою схемою побудови: а). зальні (Ільїнська в Суботові), б). тричастні з 1 чи 3 банями - Воскресенськ. собор у Сумах), в). п"ятичастні хрестовобаневі з 1,3 чи 5 банями - Миколаївсь. собор у Ніжині; г). прямокутні стовпні з 3-а (Собор Троїцьк. мон-ря в Черніг.), 5-а (Миколаївс. собор у Києві) чи 7-а (Собор Хрестовоздвиженс. мон-ря в Полтаві) банями й ін. Перлини укр. церков. буд-ва: церква Всіх Святих у КПЛаврі (1696-1701), Катерининська церк. у Чернігові (1715), Преображенська церк. у Сорочинцях (1732) й ін.
На думку багатьох укр. учених, ідея укр. національної монархії знайшла свій чи не найяскравіший вираз саме в укр. кам"яному церковному монументальному зодчестві епохи Бароко. Др. пол. ХУІІ ст. - це, власне, і є "золотий вік" цього зодчества, бо саме в цей час в укр. арх-рі сформувався стиль укр. Бароко, який постав із синтезування традицій зведення укр. тринавних церков і зах.-європ-ої базиліки. Меценатами кам"ян. церковн. монументального зодчества ХУІІ - поч.ХУІІІ ст. були численні відомі представники укр. світської й духовної аристократії, насамп. гетьмани, як-от, гол. чин., І.Мазепа. Він сприяв реконструюванню та будівництву понад 30 храмів, зокр. у Києві: Собор св.Софії, Михайлівс. Золотоверхий монастир, Успенський собор та Троїцька надбрамна церква КПеч.Лаври, - а також церкви у містах Переяслав, Батурин, Глухів, Чернігів й ін. Одним із найвідоміших укр. архітекторів ХУІІІ був І. Григорович-Барський (1713-1786). Водночас, чимало церковних і громадс. споруд зводилось на кошти укр. козацьк. старшини, а саме активно розвивалось і дерев"ян. храмове буд-тво, зокр. т.зв. храми-монументи чи "хрещаті" храми. У цей час сформувався тип козачого п"ятиверхого хрещатого собору, знаими зразки якого: Троїцький собор у Густині, Преображенський у Ізюмі, Юр"ївський у Видубецькому моастирі й ін. Прикметними декоративними особливостями укр. кам"яної арх-ри епохи Бароко були, зокр., орнаментально-скульптурний декор у вигляді барельєфного гіпсового ліплення (компонування за принципом укр. плахти чи вишиваного рушника), а його форми були найрізноманітнішими (квіти, гілля, листя, фрукти, фігури тварин, людей та міфологічних і релігійних персонажів).