Як зазначила в праці "Історія укр. музики. Ч.І. (Від найдавніш. часів до сер. ХУІІІ ст.)" (1996) Л.Корній, в укр. музичній культурі ХУІІ - пер. пол.ХУІІІ ст. розвиваються ті гуманістичні тенденції, що намітилися в ХУІ - на поч. ХУІІ ст., причому на укр. музич. мист-тво мала вплив барокова естетика і в ньому яскраво проявився бароковий стиль: "В епоху Бароко активно розвивається як світська, так і духовна музика. Осн. осередками її виконання ... були церква, монастирі та придворно-магнатське середовище, у яких виконувались відповідні для них жанри. Світська галузь музичного мист-тва була найрозвиненіша в Зах-ій та частково Центр. Європі. Одним із найважливіш. світських жанрів стала опера, яскраво представлена в італій., франц. та англ. культурах. Нової якості набула інструментал. музика, у якій виникають специфічні жанри органної, клавірної, скрипкової музики ... а також інструм-льні ансамблі. Муз. культури Схід. Європи відставали в розвитку світської профес. музики. Тут перевага віддавалася духовним жанрам ... Особливого розквіту в епоху Бароко досягла духовна музика. У західноєвроп. музиці простежується боротьба між двома стилями: старим, для якого були харак-рні пропорційність, урівноваженість, та новим, який відповідав естетиці Бароко ... Митці нового стилю розвивали традиції пізньоренес. венеціанської духовної музики комп-рів Андреа та Джованні Габрієлі у своїх вокально-інструмент. творах і досягали колористичного багатства, пишності, величавості, драматичної напруженості". Укр народна музич. творчість цього часу представлена зумовленими Визвольною війною 1640-х - 1650-х рр. численними думами ("Хмельницький та Барабаш", "Про смерть Богдана Хмельницького" й ін.) та історич-ми піснями ("Засвіт встали козаченьки", "Гей, не дивуйте, добрії люди" й ін.). Як зазначила Л.Корній, крім епосу, у др. пол.ХУІІ - пер. пол.ХУІІІ ст. розвивались й інші жанри укр. фольклору: чумацькі пісні, балади, родинно-побутова лірика, танцювальні жанри.
Музична освіта на укр. землях у цей час надавалась у середніх і вищих навч. закладах, як-от: 1. у школах укр. православних братств (Львівс., Київс., Луцьк. й ін.), римо-катол. і протестан. школах, учні яких вивчали й виконували партесну церк. музику; 2. у Києво-Могил. академії, де музика, як одне з "сімох вільних мистецтв", була обов"язк. дисцип-ою; 3. при церквах та монастирях, зокр. хор при київс. Братському монастирі і т.д. У Глухові в 1730 р. було відкрито "Школу співу та інструментал. музики", де навчали церков. співу і готували скрипалів, гуслярів та бандуристів. Наголошуючи, що у ХУІІ - пер. пол. ХУІІІ ст. на укр. землях сформувалась багатоголоса (партесна) церковна музика барокового стилю, Л.Корній зауважила: "Багатоголосний спів в укр. церквах почав запроваджуватись наприк. ХУІ ст. Про це свідчить звернення предст-ків, найвірогід-ше, Львівс. братства до Конст. патріарха Мелетія Пігаса по дозвіл узаконити цей спів. У своєму посланні до православних у Польщі (1598) Мелетій Пігас, не заперечуючи використ-ня багатогол. співу в правосл. церквах, писав: "Ми не засуджуємо ні одноголосого, ні багатоголосого співу, аби тільки він був відповідним і благопристойним". Із багатьох анонімних та малознаних творців укр. партесної музики добре досліджена спадщина композиторів ХУІІ ст. Симеона Пекалицького (Літургія і концерт "Дух твій благий") і Мик. Дилецького (три літургії, низка концертів і "Воскресенський канон"), другий з яких є автор "Граматики музичної" - осн. теоретич. посібника з партесного співу на східнослов"янс. землях. Протягом др. пол.ХУІІІ - поч.ХІХ ст. в укр. профес. муз. мист-тві тривав перехід від партес. співу до нового стилю, насамп. у духов. музиці, класиками якого є видатні укр. композитори - автори літургій, причасних віршів, численних духовних концертів, а також опер й інш. творів у пізньобароково-неокласицистичному стилі, М.Березовський, Д.Бортнянський і А.Ведель.