Значну увагу аналізу укр. релігійного життя ХІІІ - сер.ХУ ст. приділили, зокрема, автори вид-ня "Історія релігії в Україні: у 10 т.", які в 2 т. "Українське православ"я" присвятили цій темі другий розділ "Православ"я на укр. землях під іноземною владою до поділу Київськ. митрополії (1240-1458)". Вони вказали, що внаслідок татаро-монгольс. навали на КД. тривав занепад вітчиз. церков.-реліг. життя, зокр. боротьба галицьк. і чернігів. князів Данила Галицьк. та Михайла за своїх кандидатів на посаду митрополита Київс. і всієї Русі із залученням до неї Ватикану й татаро-монг. ханів. Після перемоги під м.Ярославом синів галиц. кн. Романа Мстиславича - Данила і Василька, над угорс. королем Белою Ватикан залучає Данила до антитатарс. християн-ої спілки країн Зах.Європи, але ставленик кн.Данила - Київ. митрополит Кирило 2 (1250 - 1281), був проти ідеї церковної унії з Ватиканом і на поч. 1250 р. переїхав до Володимиро-Суздальс. землі. З 1299 р. Київс. митрополит Максим ( 1285 - 1305) перебрався до м.Володимир над Клязьмою і галицький кн.Лев І Данилович (1264 - 1300) ініціював створення Галицької митрополії, заснованої постановою візант-го імператора Андроніка 2 і константинополь. патріарха Афанасія в 1302-03 рр. Після скасування Галиц. митрополії у 1347 р. і тимчас. її поновлення в 1371-1391 рр., вже за часів входження укр. земель до ВКЛитовс., за кн. Гедемінаса постала Литовська митрополія, а її першим митрополитом з Візантії був у 1317 р. призначений Феофіл. Протягом 1360-х - 1370-х рр. тривало протистояння між ВКЛитовс. і Московс. кн-твом щодо Київс. митрополії, причому важливу роль у орган-ції церков.-реліг. життя на укр. землях у 1370-х - 1410-х рр. відіграли Київс. митрополити св.Кипріан (1371-1406) і Григорій Цамблак (1415-1419) - учні болгар. патріарха Євтимія, вихованці Тирновської книж. школи (див. про них і їх твори у ксероксі, С.16). У 1439 р. Київс. митрополит Ісидор узяв участь Флорентійському церковн. соборі й підтримав ухвалену там унію Східної і Зах. церков, а в 1448 р. церковн. собор московських єпископів без дозволу Візантії обрав своїм митрополитом Іону, наступник якого - Феодосій, вже був не Київс. митроп., а митроп. Московський і всієї Русі - керівник автокефальної Московс. церкви (стала Московс. патріархатом у 1589 р.). З 1458 р. - остаточний поділ Київс. митрополії на Московс. і Київс. митрополії, друга з яких якраз і стала українсько-білоруською правосл. церквою в Польсько-литовс. державі.
Продовжити відповідь на це питання 2-им та 3-ім абзацами другого питання, причому ксерокс до цієї теми і є відповіддю на це питання, а саме треба згадати основне про: 1. С.12 - 13.: про візант. гуманістич. та богословс. думки 13 - сер.15 ст.; 2. С.13 - 14.: про болгарс. та сербс. богословс. думку 13 - сер.15 ст.; 3. С. 14 - сер.15 ст.: про візантійс. і болгарс. антицерковні єретичні рухи 13 - сер.15 ст.; 4. С.15. - 16.: про розвиток вітчизн. богословс. думки у 13 - сер.15 ст.