Питання 2.

Впродовж пер. пол. XIX ст. - становлення нової укр. літератури, прикметною особливістю якої було співіснування різних, як традиційних вітчизняних, так і нових західноєвропейських, художніх напрямів та стильових течій - просвітительського реалізму і романтизму в різних модифікаціях, просвітительського класицизму, сентименталізму і т.д. В укр. літературі тривав розвиток основних жанрових форм, зокр. байки, поеми, балади, ліричного вірша у творчості П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського та А. Метлинського, здобутки яких є витоками основних тематично-стильових течій поезії вітчизн. романтизму - фольклорно-побутової, фольклорно-історичної, громадянської і психологічно-особистісної. Чільне місце в історії тогочасної української прози, представленої насамперед олітературеними народними оповіданнями, посідають славнозвісні повісті Г. Квітки-Основ’яненка. Творчість згаданих вище письменників, гол. чином вихідців з укр. дрібномаєткового дворянства, засвідчує спробу поєднання ними у літературній діяльності проурядової політичної орієнтації з ліберальними ідеями європейських Просвітництва і Романтизму та підвищеним інтересом до культури українського народу.

На думку істориків українського письменства, позначений виходом у світ "Кобзаря" (1840 р.) і поеми "Гайдамаки" (1841 р.) Т. Шевченка та першого повного видання "Енеїди" (1842 р.) І. Котляревського період кін. 1830-х - 1840-х рр. у розвитку вітчизн. поезії відзначався надзвичайною строкатістю, суголоссям різних стилів: "фольклорного" романтизму (Т. Падура, ранній Я. Щоголів, М. Костомаров), романтизму поглиблено-особистісного (А. Метлинський, Т. Шевченко, М. Петренко), сентименталізму (В. Забіла, О. Шишацький-Ілліч, С. Руданський), просвітительського реалізму і т.д. Основним предметом вітчизн. поетичної творчості 1840-х - 1850-х рр. було соціокультурне буття укр. народу і, в першу чергу, його історія і фольклорно-етнографічний вимір у найширшому значенні. До найпомітніших представників укр. поезії цього періоду належать П. Гулак-Артемовський та Є. Гребінка. Виходячи із кращих традицій західноєвр., російс. та укр. літератур ХУІІ - ХУІІІ ст. - здобутків Д.Мільтона, Ж.-Б. Мольєра, І. Хемніцера, І. Дмитрієва, І. Крилова, І. Котляревського, Петро Гулак-Артемовський (1790 - 1865 рр.) увійшов до історії вітчиз. письменства насамперед як байкар. Євген Гребінка (1812 - 1848 рр.) відомий передусім як автор популярних укр. байок та укр. і російських поезій, зокр. тексту романсу "Чорні очі", а також російськомовних повістей та оповідань, як-от "історичної бувальщини" "Ніжинський полковник Золотаренко".

Головну роль у розвитку укр. літер. процесу ХІХ ст. відіграв визначний укр. громадський і культурний діяч, поет, прозаїк і митець Тарас Шевченко (1814 - 1861 рр.). Діяч “Слов’янського товариства святих Кирила і Мефодія”, вихованець Петербурзької Академії мистецтв, її академік з 1860 р., колишній кріпак та багатолітній політичний засланець, він назавжди увійшов до історії укр. та світового письменства першою поетичною збіркою “Кобзар”, що відіграла разом з усім його творчим доробком вирішальну роль у становленні нової вітчиз. літер-ри. Перебуваючи спочатку під ідейно-худож. впливом творчості І.Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка і, в цілому, укр. романтичної школи 1830-х рр., російс. та польського романтизму, Т. Шевченко плідно працював у межах фольклорно-істор. течії вітчиз. романтизму, зокр., звертався до теми козаччини (епопея “Гайдамаки”, твори “Тарасова ніч”, “Гамалія” й ін). Провідною для творчості Т. Шевченка періоду 1843–1847 рр. - етапу “трьох літ”, стала романтична громадянська течія, представлена засуджуючими російс. самодержавство політичними поезіями (“Кавказ”, “Три літа”, “Холодний яр”, “І мертвим, і живим…”, поеми “Сон” і “Великий льох” й ін). Розроблена ним у той же час і фольклорно-побутова течія романтизму (поеми “Наймичка”, “Сова” та ін). У творчості поета доби заслання переважають зразки романтичної психологічно-особистісної течії, передусім, започаткована циклом “В казематі” лірика соціально-філософс. спрямування(“Якби ви знали, паничі”), а в останні роки життя Т. Шевченко приділив увагу політичним мотивам поезії з широким використанням античної та біблійної образності (поеми "Неофіти" і "Юродивий", вірші "Осія. Глава ХІУ", "Во Іудеї во дні они", "Ісаія. Глава 35" й ін.).

Впродовж пер. пол. XIX ст. провідною харак-кою розвитку літерат. процесу як на західноукр. землях зокрема, так і в Австр. імперії й Угорськ. королівстві в цілому було поєднання традицій просвітительського класицизму і нової тоді сентименталістської літер.-мист. течії, доповнюваної комплексом преромантичних, а згодом і романтичних, ідейно-стильових тенденцій. Відокремлена від укр. фольклорної спадщини церковною ідейною спрямованістю, представлена лише реліг.-філософським і етикетним поетичними жанрами, передусім молитовною лірикою і одами на честь святих та духовних осіб, течія “шкільного класицизму”, творцем якої було укр. греко-католицьке духівництво, являла собою наслідування зразків просвітительського класицизму франц. і німец. літератур на основі продовження традицій вітчизняної “книжної” поезії доби Бароко. Разом із тим, саме представники укр. греко-катол. духівництва М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький, як чільні ідеологи його прогресивних кіл, були творцями ідейно-естетичн. вектору розвитку західноукр. письменства XIX ст. Виходячи з власного і світового досвіду етнограф. досліджень, переосмисленого ними в контексті романтичної теорії про комплекс традицій фольклору кожного народу як вияв сутності його історич. духу, учасники “Руської трійці” реалізовували згадану програму на сторінках кількох рукописних і друкованого періодичних видань - альманахів “Син Русі” (1833 р.), “Зоря” (1834 р.), “Русалка Дністровая” (1836 р.). Саме “Русалка Дністровая”, опублікована 1836 р. у Будайській друкарні угорського Пештського університету та вилучена австрійс. цензурою з продажу за національно-демократ., антикріпосницьке ідейне спрямування, є першим вітчизн. укр-мовним виданням на західноукр. землях. Підносячи у “Передслів’ї” до цього альманаху, як громадянську позицію, наявний в поетичних збірках М. Шашкевича “Син Русі” і “Зоря” заклик до ідейної єдності та національної цілісності укр. народу, вони представили у “Русалці Дністр.”, поруч з громадянською, філософською й інтимною лірикою, дослідження з вітчиз. історії, етнографії, фольклористики і мовознавства.