Національно-визвольні рухи і революц. події 1848 - 1849 рр. у країнах Зах. Європи справили суттєвий, як на той час, вплив на розвиток соціокультурної ситуації у Російській імперії другої половини ХІХ ст., і, в тому числі, сприяли активізації укр. сусп.-політ. та культ.-мистецького життя. Протягом вказаного періоду тривав поступовий розвиток пов'язаних із запровадженням у Росії комплексу державних реформ 1860-х - 1870-х рр. вітчизняних культ.-просвітницьк. і революційно-демократичного рухів. Разом із тим, ці десятиріччя в історії вітчизн. культури позначені хвилею репресивних заходів щодо неї царського уряду, свідченнями чого стали такі знакові події офіційної антиукраїнської кампанії, як валуєвський циркуляр 1863 р. і Емський указ 1876 р. На особливу увагу заслуговує такий потужний імпульс професійно-культуротворчих і, власне, націотворчих змагань тогочасної вітчизн. інтелігенції, як громадівський рух, виток якого - це заснована членами Кирило-Мефодіївського товариства Т.Шевченком, М.Костомаровим та П.Кулішем наприкінці 1850-х рр. у Петербурзі перша "громада". Їі спадкоємицею стала заснована гуртком укр. патріотів у польській студентській корпорації Київського університету - "хлопоманами" В.Антоновичем, Т.Рильським і К.Михальчуком, у 1860 р. київська "Укр. громада", що згодом, протягом 1870-х - 1890-х рр., відновила перервану репресіями діяльність вже як київська "Стара громада". Провідними ідейними настановами громадівського руху були культурне піднесення і розвиток укр. національної самосвідомості, та, в перспективі, соціальне, економічне і політичне визволення укр. народу.
Вагоме місце в укр. національному культ.-просвітницькому русі др. половини ХІХ - поч. ХХ ст. посіло і "просвітянство", представлене, в першу чергу, діяльністю київс. "Просвіти імені Т.Г.Шевченка" та постаттю автора славнозвісних "Листів з України Наддніпрянської" Б.Грінченка. На окрему увагу заслуговує і вітчизн. революц.-народницький рух др. пол. ХІХ - поч. ХХ ст., пов"язаний із діяльністю таких перших народницьких організацій: "чайковці" - "Велике товариство пропаганди", сен-жебуністи, "Київська комуна" (1873) і гурток В.Дебогорія-Мокрієвича (1875). Протягом 1890-х рр. - становлення вітчизн. політичного життя, засвідчене виступом заснованого за участі І.Липи, Б.Грінченка, М.Міхновського та В.Боровика "Братства тарасівців" (1891) із їхнім "Profession de foi молодих українців" та заснуванням пов'язаної у тому числі з ім'ям Л.Українки Групи української соціал-демократії (1896). Протягом наступного десятиліття розгорнули активну діяльність перші укр. політичні партії в Російській імперії, зокрема Революційна українська партія. Впродовж др. пол. XIX ст. західноукр. землі були у складі Австро-Угорської монархії, а загальн. тенденціями економ. розвитку Сх. Галичини, Півн. Буковини і Закарпаття були зародження капіталістичних відносин у сільськогосп. секторі на підставі формальної ліквідації аграрн. реформою 1848 р. феодальної залежності селян і станових привілеїв у сфері землекористування і розвиток капіталіст. промисловості. Це призвело до появи робітничої верстви і перебрання на себе політично найактивнішою верствою вітчиз. наукової та творчої інтелігенції від ліберально-поступової частини греко-католиц. духівництва ролі голов. суб’єкта укр. громадс. і культ.-мистецького життя Сх. Галичини, Півн. Буковини та Закарпаття.
Протягом цього етапу історії вітчиз. культ.-мистецького життя на західноукр. землях загальні тенденції його попереднього розвитку позбулись багатьох негативних факторів суспільного впливу, зокр., зумовлена подіями європ. бурж.-демократичних революцій 1848–1849 рр., демократизація громадс. процесів у Австр. і Угорс. монархіях обмежила колоніальну політику урядів обох держав з денаціоналізації укр. етніч. населення і уможливила функціонування укр. мови в системах науки, освіти, засобах масової інф-ції, закладах культурно-мистец. життя. Вітчизн. культ.-просвітницький рух пер. пол. XIX ст. на західноукр. землях трансформувався в мережу національних наук. та культ.-мистецьких інституцій європ. зразка, діяльність яких заклала підвалини сучасного вітчиз. професійного культуротворення. Всі ці тенденції значною мірою зумовили процес розвитку системи освіти та вітч. наук.-дослідниц. життя на західноукр. землях у др. пол. XIX ст. Завдяки жертовній відданості їх професійним обов’язкам місцевих наук. кадрів, передусім національно свідомої укр. інтелігенції Сх. Галичини, яка спромоглась сполучити демократизм ідейної програми “Руської трійці” з прогресивними здобутками європ. цивілізації, західноукр. наук.-дослідницьке життя др. пол. XIX ст. здобулося на вершинний прояв у активній діяльності двох масових громадських організацій - “Просвіти” і Наукового товариства імені Т. Шевченка.