Розвитку вітч. образотворч. мистецтва др. пол. XIX ст. у Російській імперії була характерна властива російс. живопису і відображаюча його чітку реалістичну орієнтацію загальножанрова сюжетно-композиційна демократичність, нерозривна пов’язаність із сусп. життям. Провідну роль у підготовці спеціалістів, передусім викладачів середніх і вищих навчальних закладів, відіграли Петербурз. Академія мистецтв та Москов. училище живопису, скульптури і зодчества. Вищу мистецьку освіту надавали створені за ініціативи заснованого у 1865 р. Російського тов-ва художників школи малювання, викладачами першої з яких на східноукраїнських землях - рисувальної школи Одеського товариства заохочування красних мистецтв (Одеса, 1865 р.) були видатні вітчиз. майстри Г. Ладиженський, К. Костанді, Є. Буковецький. Функціонували громадські й приватні школи малювання (Київська рисувальна школа М. Мурашка (1875 р.) й ін.), з якими пов’язані перші творчі кроки видатних вітчиз. і рос. художників Г. Дядченка, І. Їжакевича, Ф. Красицького, М. Врубеля, І. Левітана та ін. Вирішальну роль у формуванні принципів побутового, пейзажного, портретного, історичного та інших жанрів нового вітчиз. живопису відіграло заснування в 1870 р. вихованцями Петербурз. Академії мистецтв, зокрема за підтримки укр. митців І. Рєпіна, А. Куїнджі, М. Пимоненка і П. Левченка, загальноросійс. демократичного об’єднання “Товариство пересувних художніх виставок” на чолі з І. Крамським та В. Стасовим. Учасники товариства відмовились від наслідування класицизуючих засад академічної естетики на користь принципів критично-реалістичного відображення суспільної проблематики.
Провідне місце в історії тогочасн. вітчиз. живопису посів побутовий жанр, представлений, гол. чином, розробкою фольклорно-етнографічної тематики з домінуванням романтизованого реалістичного відтворення буднів та свят укр. селянства на полотнах: “Гопак”, “Суперниці” М. Пимоненка; “Чумак”, “Колядки на Україні” і “Жінка з полотном” К. Трутовського; “Вечорниці” І. Рєпіна; “В люди”, “Гуси” та “Рання весна” К. Костанді. Чарівну неповторність сільських краєвидів у різні пори року та соковите розмаїття укр. флори і фауни розкривають такі, продовжуючі найкращі традиції мистецтва Д. Безперчого і В. Штернберга, твори пейзажного жанру, як-от: “Козача левада”, “Ярмарок у Полтаві” С. Васильківського; “Село взимку”, “Пейзаж з річкою” і “Водяній млин” П. Левченка; “Чумацький шлях”, “Вечір на Україні” й “Місячна ніч на Дніпрі” А. Куїнджі, - та ліро-епічні полотна Г. Ладиженського, К. Крижицького, Г. Дядченка й ін. Яскравим свідченням ідейної наснаженості творчості представників головно портрет., батального та історич. жанрів легендарними образами укр. минувщини виступають ілюстрації упорядників альбому “З української старовини” (СПб., 1900 р.) С.Васильківського і М. Самокиша, перший з яких виконав аквареллю низку типів козацтва, зокр. портрети гетьманів Б. Хмельницького і П. Сагайдачного, а другий - графічні замальовки їх визначних перемог. Взірцем вітчиз. історич. жанру др. пол. XIX ст. є композиція “Запорожці пишуть листа турецькому султану” І. Рєпіна. З укр. землею нерозривно пов’язана творчість багатьох зарубіж. митців і, зокр., російських художників, як-от виконавців розпису інтер’єру Собору св. Володимира в Києві В. і М. Васнєцових, М. Нестерова, М. Врубеля й ін.
Вітчиз. образотворче мистецтво др. пол. XIX ст. на західноукр. землях розвивалось у річищі еволюції польс. й австр. національних шкіл живопису, узагальнюючи за їх активного посередництва визначальний тоді для перспектив європ. культуротворення в цілому та франц. зокрема досвід плідного творчого протистояння в рамках останнього сталих традицій академізму та новаторських пошуків романтичного, реалістичного та імпресіоністичного напрямів. Гол. осередками становлення кадрів вітчиз. живопису залишались, Віденська та Мюнхенська акад. мистецтв, до яких долучилася й академія мистецтв у м. Кракові. Важливу роль у розвитку в Сх. Галичині вітчиз. образотворчого мистецтва відіграло перше професійне об’єднання західноукр. творчої інтелігенції - львівс. “Товариство для розвою руської штуки” (1898 р.). Творчості найвизначніших західноукр. майстрів др. пол. XIX ст., головно, вихідців зі Сх. Галичини і Буковини, ідейних попередників та організаторів згаданого тов-ва, як-от: К.Устияновича, Т. Копистинського, І. Труша й ін. - було притаманне демократичне за світоглядною спрямованістю, реалізоване переважно в рамках портрет., побутов. і пейзажн. жанрів освоєння вітчиз. худож. тематики на межі сполучення досягнень укр. і європ. образотвор. мист-ва. Вихованець Віденс. акад. мис-тв, Корнило Устиянович (1839 - 1903 рр.) - фреск. розпис західноукр. церков (поєднуючі академічн. техніку та романтичне світовідчуття композиції - “Христос перед Пілатом” і “Мойсей” у Преображенському храмі Львова й ін.), побутові полотна (“Бойківська пара”, “Гуцул” й ін.) й ін. Теофіл Копистинський (1844 - 1916 рр.) - низка портретів єпископів греко-катол. церкви, побутові замальовки буднів і свят укр. селянства (“Гуцулка”, “Гуцул з Липовиці”), що хар-ються сполучення академічної манери виконання з ідейно-естетич. настановами сентименталістського та романтичного напрямів. Впродовж др. пол. XIX ст. зусиллями в першу чергу згаданих вище представників вітчиз. образотворч. мист-ва йшло становлення укр. національної школи живопису в загальноєвропейському художньому контексті.