Реферат Курсовая Конспект
Питання 9. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Становлення Укр. Професійного Музич. Життя Xix Ст. Позначене Його Пов’Язаніст...
|
Становлення укр. професійного музич. життя XIX ст. позначене його пов’язаністю як із традиціями вітчиз. духовних композицій епохи Бароко, так і з укр. прадавньою народною поетично-пісенною творчістю. Творча інтелігенція розгорнула активну діяльність на східноукр. землях перших музич. організацій і, в першу чергу, заснованих у 1840-х - 1850-х рр. Київс. і Одеськ. філармонічних товариств, Симфонічного товариства шанувальників музики і співу в м. Києві. Непересічним здобутком укр. композиторської творчості є твори київс. митців І. Вітвицького та М. Завадського - п’єси для скрипки і фортепіано, прелюдії та хори для органу, обробки укр. народ. пісень. В др. пол. XIX ст. сформувались основи сучас. професійного укр. національного музичного мистецтва на основі вітчиз. поетично-пісенних фольклорних традицій на перетині впливів європ. і рос. класики. Гол. роль у розвитку укр. національного муз. мист-ва відіграв засновник укр. композит. школи і опер. мист-ва, диригент, піаніст, музикознавець Мик. Лисенко (1842 - 1912 рр.) - вихованець Лейпцігської та Петербурз. консерваторій, прибічник ідеології “могутньої купки”, збирач і популяризатор укр. фольклору. Він заклав підвалини укр. муз. фольклористики обробками народ. пісень і, передусім, циклом творів “Музика до “Кобзаря” Т. Шевченка. Вершинні його здобутки: історико-героїчні муз. драми, лірико-побутові, лірико-фантаст. і дитячі опери, зокр. “Різдвяна ніч”, “Наталка Полтавка” і “Тарас Бульба”, симфон. фантазії й ін. У др. пол. XIX ст. - розквіт твор-ті автора першої укр. опери “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, майстрів опер. та інструментальних жанрів П. Сокальського, П. Ніщинського й ін.
Гол. осередки укр. театр. життя пер. пол. XIX ст. - це театри кріпосних акторів, аматорські театральні трупи, перші професійні трупи Полтавського і Харківського міських театрів, де грали: комедії Д. Фонвізіна й І.Крилова, комічні опери Я. Княжніна, трагедії О. Пушкіна; драми В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, Ф. Шіллєра, укр. п’єси І. Котляревського і Г. Квітки-Основ’яненка. Заходами трупи Полтавс. вільного театру (1808–1821 рр.) сценічне життя та історію нової укр. драматургії почали створені директором театру І.Котляревським у 1819 р. п’єси “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”. На сцені очолюваного Г. Квіткою-Основ’яненком Харківс. міського театру (з 1812 р.) з успіхом проходили вистави за його п’єсами “Сватання на Гончарівці” та “Шельменко-денщик”, в яких був зайнятий укр. комедійний актор К. Соленик. Після урядового дозволу в 1881 р. у Російс. імперії “благонадійних” вистав “на малорос. наріччі” постановками п’єс І. Котляревського “Наталка Полтавка” та “Кум-мірошник” розпочала гастролі у Кременчуці перша професійна укр. драм. трупа Г. Ашкаренка (1880 р., Кременчук) за участі видат. акторів М. Кропивницького і М.Садовського. З її складу в 1882 р. вийшов очолений М. Кропивницьким колектив великих майстрів укр. театр. сцени: М. Садовського, М. Садовської, П. Саксаганського, М. Заньковецької і А. Затиркевич-Карпінської, - тогорічні вистави якого в Єлисаветграді (Кіровограді) і поклали початок національному профес-му “театрові корифеїв”. Провідне місце в формуванні репертуару “театру корифеїв” посіли М.Кропивницький, І. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. Старицький, Б. Грінченко, О. Кониський й ін. З 1880-х рр. на перший план виходить соціально-психологічна драма, насамперед п’єси таланов. актора, режисера, драматурга Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) (1845 - 1907) - соціальні комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн” і “Суєта”, де з’ясовується суспільна сутність вторгнення капіталіст. відносин у патріархальний побут укр. села.
Становлення вітчиз. музич. життя XIX ст. на західноукр. землях, пов’язаного з місцевим, національним культурно-просвітн. рухом, засвідчило плідне сполучення традицій укр. вокальних, інструментальних жанрів Бароко і Класицизму з вагомими здобутками європ. професійного муз. мистецтва на основі укр. поетично-пісенної фольклор. спадщини. Важливу роль у підготовці нечисленних кадрів західноукр. творчої інтелігенції пер. пол. XIX ст. - композиторів, диригентів і співаків для богослужінь греко-католицької церкви, відіграли Болонська філармонічна академія, Віденська і Лейпцігська консерваторії. Гол. осередками організації вітчиз. муз. життя на західноукр. землях тривалий час були численні громадські гуртки музичних самодіяльності та самоосвіти, передусім аматорські хори вихованців і викладачів початкових шкіл, гімназій, семінарій. У цей час постала західноукр. композиторська “перемишльська школа” (М. Вербицький, І. Лаврівський, С.Воробкевич, Віктор Матюк). Засновником укр. композит. справи на західноукр. землях був М. Вербицький - автор музики до укр. держ. і націонал. гімну “Ще не вмерла Україна”. Продовжувачами традицій “перемишльс. школи” були майстри вокальних жанрів і оперн. мистецтва - перший у Сх. Галичині укр. композитор-професіонал Денис Січинський (ліричні пісні, хорові композиції на поезії Т. Шевченка і т.д.) і композитор Ярослав Лопатинський (твори для фортепіано і скрипки, патріотичні хорові композиції, ліричні пісні й ін.). В сер. ХІХ ст. - активізація самодіяльних театр. колективів Сх. Галичини у Львові, Перемишлі, Тернополі, чільне місце в репертуарі яких посіли реаліст.-побутові п’єси східноукр. авторів, передус. “Наталка Полтавка”, “Москаль Чарівник”. Лише з появою першого укр. професій-го “Руського народного театру” тов-ва "Руська Бесіда" (1864, Львів) почався актив. розвиток західноукр. національних драматургії і театр. життя. Крім романтичних історич. драм галиц. письменників - членів “Просвіти К. Устияновича, О. Барвінського, О. Огоновського, соціально-побут. п’єс Г. Цеглинського, віхою в історії західноукр. драматургії др. пол. XIX ст. були і сентименталістсько-романтичні п’єси Ю. Федьковича. Внесок у розвиток укр. драматургії на Закарпатті зробили О. Духнович й І. Данилович. Перу першого належать дві клерикально-дидактичні п’єси (“Добродітель превишаєт богатство” і “Головний тарабанщик”), а в соціально-побутовій комедії І.Даниловича “Семейноє празднество” висвітлено специфіку пробудження укр. національної самосвідомості в українців Угорщини.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 9.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов