Реферат Курсовая Конспект
Питання 1. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Внаслідок Розпаду Гвд І Захоплення Та Включення Більшості Укр. Етнограф. Земе...
|
Внаслідок розпаду ГВД і захоплення та включення більшості укр. етнограф. земель до складу ВКЛитов. і Речі Посполитої, вітчизняні т.зв. "удільні княжіння" припиняють своє політичне існування протягом кін. ХІУ - др. пол. ХУ ст., напр. Київське удільне кн-тво - в 1452 р., а Волинське - в 1471 р. Внаслідок цього впродовж епохи Відродження і поч. епохи Бароко укр. державотворення занепадає, а вітчизняне професійне культ.-мист. життя на осн. частині укр. земель протягом ХУ - сер.ХУІІ ст. формується в річищі розвитку польськ. профес. культуротворення під впливом культур країн Зах.Європи, як-от німец., італійс. та ін. До складу Речі Поспол., згідно з її адмініс.-територ. поділом на той час, входили укр. землі в складі воєводств: 1. Руського (Галицька, Львівс., Перемишльс., Сяноцька і Холмська землі), 2. Белзького, 3. Подільськ., 4. Волинськ., 5. Брацлавськ., 6. Київськ. і 7. Чернігівськ., - які разом становили т.зв. Малопольщу. Частина укр. земель, як-от північні райони Рівненщини і Волині, певн. час входили до складу ВКЛитовського, тоді як до складу Угорського королівства входили централ. і північ. частини укр. Закарпаття. До складу Молдавського княз-тва входила Півн.Буковина, а до Московського княз-ва - землі Слобожанщини. Значну частину південних укр.земель займали ногайська й інші орди - васали Кримського ханства. Як зазначено у виданні "Філософія Відродження на Україні" (1990), "період др. пол. ХУ - поч. ХУІ ст. в історії духовного життя України можна розглядати як епоху зародження і формування елементів ранньогуманістичної культури ... даний період можна було б назвати епохою укр-кого Передвідродження. Образно кажучи, це ще не "наступ" власне гуманізму, але вже своєрідний "приступ" до гуманізму. Наступний етап розвитку гуманістичної ідеології на Україні починається, на наш погляд, у др. пол. ХУІ ст. і продовжується до сер. ХУІІ ст. Саме цей період можна вважати укр. Відродж-ням, гол. результатом якого було утвердження світського начала в духовній культурі і становлення національної самосвідомості". В ХУ - ХУІ ст. на укр. землях поширюються ренесанс.-гуманістичні й реформаційні ідеї і, в цілому, культ.-мист. вплив професійних культур країн Зах.Європи епохи Відродження.
Терміном "Ренесанс" (від італ. "рінашере" - відроджуватись, одужувати; "рінашіменте" - відродж-ня), що був запроваджений у науковий обіг у ХУІ ст. італ. архітектором, художником та істориком мист-ва Джорджо Вазарі для позначення наступної після Середніх віків епохи розвитку італ. культури, сучасні вчені позначають окремий, перехідний від Середньовіччя до Нового Часу, період в історії та культурі насамперед країн Центр. та Зах.Європи (сер.ХІІІ - ХУІ ст.). У цей час тривало формування ранньокапіталіст. відносин у Зах.Європі, яке було позначене значною активізацією культ.-мист. життя в ній, насамп. у Італії, внаслідок широкого звернення до надбань античної культури і вироблення на основі її наук. засвоєння якісно відмінного від середньовічного світогляду нового - ренесансно-гуманістичного, світогляду. Вчені виокремлюють 5 осн. історико-культ. типів Відродж-ня: 1. Східне (Китай - УІІІ-ХУІ ст., Персія, Вірменія, Грузія - ХІ-ХУ ст.), 2. Візантійське (ХІІ - ХУст.), 3. Південне чи Італійське (др. пол. ХІІІ - поч. ХУІ ст.), 4. Північне (Нідерланди, Німечч., Франц. - ХУ-ХУІ ст.), 5. Східноєвропейське, зокр. Східнослов"янське, передусім на тер. укр. та білорус. земель у складі Польщі (ХУ - поч.ХУІІІ ст.). Як зазначив один з авторів праці "Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХУІ - поч.ХУІІ ст.)" (1990) В.Литвинов: "В гуманізмі епохи Відродж. розрізняють два етапи розвитку - ранній і пізній. Ранній, так званий етико-філологічний, або громадянський, гуманізм виник в Італії (кін.ХІУ - сер.ХУ ст.). у зв"язку з вивч-ям і виклад-ням риторики, граматики, поезії, історії і моральної філософії, на основі класичної античної освіти, починаючи з ост. трет. ХУ ст. гуманістичні інтереси переміщуються в теологію, натурфілософію, природознавство. Це - пізній гуманізм". Виокремлюючи у розвитку ренесанс. гуманізму в Україні три етапи, В.Литвинов так визначив їх: "Перший (приблизно до сер.ХУІ ст.) типологічно схожий з раннім італійським. В цей час гуманістів цікавлять сусп.-політична проблематика, питання етики й естетики. У другому періоді (з др.пол. ХУІ - до поч.ХУІІ ст.) відбулась активна розробка ранньогуманіст. ідей в переплетенні з реформац-ми, а також з ідеями візант. Відродження; активно формується історич. самосвідомість укр. народу, розвивається ідеал гуманіст-го патріотизму. Третій період - др.трет. ХУІІ - поч. ХУІІІ ст., протягом якого розроблявся весь комплекс гуманістичних ідей в значно меншому переплетенні з реформаційними" (див. ксерокс-с.19-20.: осн. етапи та провідні представники укр. ренесансного гуманізму сер.15 - 16 ст.)
Ідеологи гуманізму, виступаючи із критикою засад християнського богословськ. середньов. світогляду, а саме принципів: 1. теологізму (абсол. надпервинність Бога), 2. креаціонізму (творення Богом усього з нічого ), 3. ієрархізму (визнання всього існуючого непорушн. системою створених Богом і жорстко окреслених ним у їх визначеності рівнів буття) та ін., - сполучили цей світогляд із комплексом дохристиянських язичницьких - давньогрец. і давньоримс., філософських уявлень, насамп. із платонізмом і неоплатонізмом. В основі ренесан.-гуманістичного - вже не теоцентричного (богоцентрич.), а антропоцентрич. (людиноцентрич-го), світогляду, - філософс. вчення Платона і Плотіна, зокр. ототожнення Бога із створеним ним Всесвітом (пантеїзм - природа як, водночас, і творець і творіння) і визнання освіченої особистості центром і господарем космосу, виходячи з ідеї про людину як найдосконаліше творіння Бога. Водночас, у Зах. Європі тривав розвиток реформаційного руху - реформування устрою і віровчення римо-католицьк. церкви на основі ідеї заперечення верховної влади цієї Церкви і, власне, папи римського. Одна з авторів збірника "Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХУІ - поч.ХУІІ ст.)" (1990) В.Нічик так визначила "осн. елементи" Реформації: "Р. є масовим антифеодальним рухом; 2. вона є разом з тим рухом передбуржуазним; 3. спрямовується проти панівної церковної ієрархії та кліру; 4. здійснює свої секуляризаційні завдання під гаслами боротьби за істинну віру; 5. ідеалізує й намаг-ся відродити первісне христ-во через організацію громад, побудованих на засадах рівності, братства, любові до ближнього; 6. підносить індивідуально-духовне начало в людині, якому протиставляє матер-ий, тілесний світ зла, розуміючи під ним феодал. сусп-во та його соціальні й моральні вади; 7. пов"язана з формуванням націй, національної самосвідомості і культури, а також нерідко й творенням національних держав; 8. веде до розколу народності за віросповідним принципом...". На укр. землях у складі Польщі протягом ХУ-ХУІ ст. з"являються численні громади реформаторів-протестантів, які сповідували: 1. вчення "братів-чехів" (з Чехії), 2. з Німеччини - лютеранство, 3. зі Швейцарії - кальвінізм, 4. з Нідерландів - анабаптизм, 5. з Італії - антитринітарізм чи учення "польських братів", а потім соцініанство й ін. Якщо вчення "братів-чехів" і лютеранство не набули поширення на укр. землях, то вже кальвінізм і посталий на його основі антитринітаризм, із його запереченням догмата Св. Трійці, в ХУІ ст. стали основною реформац. течією в Речі Посполитій.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 1.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов