Значну увагу аналізу укр. релігійного життя сер.ХУ - cер.ХУІ ст. приділили автори вид-ня "Історія релігії в Україні: у 10 т.", які в 2 т. "Українське православ"я" присвятили цій темі 3 розділ "Православ"я в Україні від поділу Київськ. митрополії до Берестейської Унії (1458-1596)". Наголошуючи, що тоді "церк. життя на терені України розвивалося під іноземною й іновірною польс.-литовською владою", вони зауважили: "І хоча де-юре толероване православ"я і не утискувалося, але існували істотні причини (право патронату...), які спричинили глибоку кризу церков. життя, деморалізували і дезорганізували його. Водночас саме в цей період розвинулися хар-терні особливості укр. православ"я: активна участь в церков.-реліг. житті всієї церкви (не лише її ієрархії і духовенства), тобто і світського елементу, зближення церков. життя, духовн. освіти і школи, які змушені були зустріти сильний наступ латинської культури, католицтва і протестан-зму". Висвітлюючи осн. наслідки цього "наступу", автори "Історії релігії в Україні" зокрема наголосили: "Під впливом протестантського критицизму і індивідуалізму поширюються різні біблійні рухи, з'являються переклади Євангелія й інш. реліг. вид-ня. Визнач. подією цього протест. реформац. руху було вид-ня в 1556-1561 рр. на Волині Пересопницького Єванг-ія. Інші переклади і вид-ня Св. Письма ... мають виразні ознаки протестант. впливів, які сприяли пошир-ню реформац. ідей в Україні. На фоні цієї політичної, церковної і релігійної ситуації сер. ХУІ ст. в Укр. церкві панував застій. ХУІ ст. - це темна епоха в історії Укр. церкви. Зокр., у др.пол. ХУІ ст. відбувається глибокий розклад церков. та реліг. життя. Відсутність високої освіти серед духовн. осіб, симонія, падіння монастирс. життя, невільнича залежність церкви від світської влади, приниж-ня та поневол-ня Укр. церкви польс. державою після Люблінс. унії 1569 р., коли відбувся перехід укр. земель з-під влади Вел. князівства Литовс. до Польщі, обмеження прав православних (не так де-юре, як де-факто) - такий жалюгідний стан тодішнього укр. православ"я".
На поч. ХУ ст. ранньореформаційні ідеї почали поширюватись на укр. землях, зокр., як зазначив у статті "Відродж-ня і реформація в укр. культурі ХУ-ХУІІ ст. (Кілька думок до проблеми)" ("Філос. думка", 1989, №4) В.Шевчук: "Уже 1403 р. в Литву й на Україну приїжджав знаменитий Ієронім Празький, близьк. приятель Яна Гуса, прихильник т.зв. єресі Вікліфа, згодом один із фундаторів Краківсь. унів-ту; у 1405 р. він повторив сюди свою поїздку і полишив тут зерна гуситської науки ... Поступово традиція поїздок у Зах.Європу стала такою твердою, що велик. кн. Казимир Ягайлович 1457 р. надав свободу виїзду шляхті в чужі землі, "щоб здобути ліпшої фортуни, а також для науки рицарської вправності". Не дивно, отже, що на Україну почали приходити ідеї Ренесансу, а з появою Реформації - учення Кальвіна й Лютера, які знаходили в Литві, Білорусії й Україні своїх прихильників, в основному в середовищі шляхти - процес, який в ХУІ ст. набрав особливого розвитку". Докладно аналізуючи цю проблематику, одна з авторів пр. "Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХУІ-поч. ХУІІ ст.)" В.Нічик писала: "За даними М.С.Грушевського, реформаційні громади починають виникати на укр. землях вже в 50-х рр. ХУІ ст. Особл. інтенсивно йде цей процес у 1550-1570 рр... Містилися реформаційні громади в Галичині, на Волині, Вінничині, Брацлавщині, Київщині, Житомир-ні, переважно в селах і містечках, рідко у великих містах. Це знач. мірою залежало від матеріальн. можлив-тей світського протектора (сеньйора) громади, що надавав їй ту чи іншу маєтність ... Всього М.Грушев-ий нараховує 119 громад. В фундації громад ... брали участь як польс. магнати і шляхта ... так і укр-кі, на землях яких ці громади засновувалися, звичайно, з дозволу і при участі власника ... За напрямком М.С.Груш. хар-зує громади як протестантські, кальвіністські, євангелістські та антитринітарські ... не викликає сумніву, що в переліку, поданому М.С.Груш-им йдеться про лютеран, кальвіністів і антитринітаріїв, тобто такі реформаційні угруповання, діяльність й ідеологія яких були спрямовані на критику саме католицької церкви".