Розвитку літерат. процесу на укр. землях сер.ХУ - сер.ХУІ ст. активно сприяло поширення друкарства і, гол. чин., діяль-сть у столиці Речі Посполитої- Кракові, першої відомої східнослов"янс. кириличної друкарні Швайпольта Фіоля, в якій у 1491 р. були опубліковані 4-и перші кириличні видання церковнослов"янс. мовою. Тексти видань цих богослужб. книг (Часослов, Октоїх, Тріодь пісна, Тріодь цвітна) пов"язані з тогочасн. укр. рукописами цих книг, зокр. містять відповідні мовні ознаки. Водночас, на укр. землях протягом сер.ХУ - сер. ХУІ ст. тривало поширення й інших пам"яток середньовічної візантійської богословської і богослужб. літ-ри, широковідомих і в КД, і в ГВД. Крім них значного поширення набули переклади книг Старого Заповіту, як-от великих та малих пророків (Даниїла, Єремії) й ін., які, як зазначають автори видання "Філософія Відродження на Україні" (1990) "були не просто переписані з традиційних церковнослов"янс. зразків, а заново перекладені з стародавньоєврейс. оригіналів". На думку вітчиз. дослідників, протягом 60-х - 70-х рр. ХУ ст. на укр.-білорус. землях Речі Посполитої і, в першу чергу, саме Києва, з"явився значний масив перекладної літ-ури - комплекс перекладів пам"яток середньовічної арабо-єврейської філософс. і природничо-наук. літ-ури наук.-енциклопед. хар-еру (див. їх назви у 1 абз. на стор. 19 ксерокса до цієї теми). Зауважуючи, що протягом 1440-х - 1460-х рр. Київ, що "поступово перетворювався на велик. господарс.-торговий центр", "знову стає центром духовн. життя всіх укр. земель", автори пр. "Філос. Відродж. на Україні" так пояснили появу цих перекладів: "...Київ активно підтримував торговел. стосунки як зі Сходом (через Кафу), так і з Заходом (через Польщу). Наводять свідчення й про те, що в 40-60-ті рр. ХУ ст помітно активіз. економ. і культ. життя київськ. євреїв. Принаймні, вже на поч. 60-х рр. у Києві існували дві юдаїст. культурні громади - раббанітська і караїмська. Маємо досить переконливі свідч-ня, що київ. раб. гром. очолював відом. на той час філолог Мойсей Київський (Вигнанець). Відомий інший член київ. рабб. громади - Захарія бен Аарон га-Коген, який у 1468 р. скопіював астрономічн. твір Аль-Фергані в перекладі Якова Анатолі. Саме з цим ученим ототожнюють особистого астролога київ. кн. Мих. Олельковича Схарію, який ... приїхав 1471 р. у Новгород і ніби "спокусив на жидівство кількох правосл. священників".
Осн. зміст перекладів пам"яток середньовіч. арабо-єврейськ. філософ. і природничо-наук. літ-ури наук.-енциклопедичного хар-еру - "київськ. перекладної літ-ури ХУ ст.": 1). "Арістотелеві врата (брама)" чи "Таємна таємних" - одна з перших наук. медичн. книг на укр. землях, що є "систематич. викладом практичн. настанов, які нібито Арістотель рекомендував Олександру Македонському щодо поведінки в сім"ї і поза нею, особистої гігієни, санітарії, а також у сфері держ. політики". В основі її праці: а). перськ. лікаря Х ст. Аль-Разі "Наука про будову тіл...", б). єврейс. учен. ХІІ ст. Мойсея Маймоніда: "Трактат про отрути", "Правила санітарії" й ін.; 2). "Логіка Авіасафа"("Київська логіка") - "є перш. част. "Логіки" з трактату арабсь. філос. кін.ХІ- поч.ХІІ ст. Аль-Газалі "Повчання філософів", була вступ. част. до інш. відом. праці Аль-Газалі "Спростування філософів". Ця книга - виклад формальн. логіки Арістотеля, зокр. низки розділів "Органону"; 3). "Логічні терміни" ("Логічний словник" чи "Словесниця Мойсея Єгиптянина") - праця М.Маймоніда з викладом формаль. логіки Арістотеля, причому на думку авторів праці "Філос. Відродж. на Україні" : "..."Логіка Авіасафа", як і трактат М.Маймоніда ("Логічний словник"), - це традиційна в середньовіччі так зв. "мала логіка" ..., або "діалектика", що розглядала саме вказані логічні питання і була вступним, підготовчим курсом до т.зв. "великої логіки"; 4). "Космографія" - у її осн. книга анг. вчен. ХІІІ ст. Йоана де Сакробоско (Джона Галіфакса) "Трактат про Сферу", де йдеться про світобудову з позицій "арістотелівс.-птолемеївськ. напряму в астрономії"; 5). "Шестокрил" - праця єврей. ученого ХІУ ст. Еммануеля-бар-Якоба: "шість місячних таблиць, які допомагають ... майже точно вирахувати заздалегідь місячні фази і затемнення". "Київс. переклад. літ-ра ХУ ст." "і за змістом, і за формальн. ознаками типологічно ближча до Ренесансу, ніж до середньовіччя " - це "за формою і по суті наук. трактати, позбавлені будь-яких ознак церковн. традиції ... Поява цієї літ-ри дає деякі підстави говорити про початки секуляризації науки, коли наука починає поступово набувати самостійного статусу".
Крім згаданих друк. та рукоп. пам"яток христ. і світськ. наук. перекладної літ-ри на укр. землях у цей час поширювались інші тексти, зокр., як вказав у пр. "Укр. літ-ра ХІУ-ХУІ ст." В.Микитась: "Тоді ж з"являються й нові переклади світських повістей про А.Македонського(Александрія), Троянську війну ("Історія Троян. війни італ. поета Г.де Колумна), повість про Індійс. царство ("Сказання про Інд. царство"), про угор. короля Аттілу ("Історія о Аттілі, королі угорськім"). Нові переклади світськ. творів виконані в манері середньовіч. рицарськ. романів з культом лицарськ. честі, культом дами, сентиментальн. галантністю, з нагромадженням незвичайн., часто казкових пригод". Традиції укр. літописання КД та ГВД продовжили "західнорус. або білорус. літописи (літописи ВКЛ)" - 25 рукописних збірок західноруськ. літописів у 3 осн. редакціях, найдавніша з яких - 1440 р. На окр. увагу заслуговують поет. та прозові латиномовні пам'ятки оригінал. укр. літ-ри, зокр. наук.-публіцист. проза С.Оріховського і поет. твори П.Кросненського. Як писала в ст. "Поет-гуманіст Павло Русин з Кросна" (збір. праць "Європ. Відрод-ня та укр. літ-ра ХІУ-ХУІІІ ст." (1993)) О.Савчук: "Потужний латиномовний пласт характ-ий і для укр. куль-ри ХУІ-ХУІІІ ст... Генеза новолатинської укр. літ-ри пов"язана з західними, передус. польсь. культ. впливами, а також з притаманним творцям цієї літ-ри прагненням включитися в загальноєвроп. культ. контекст. По-латині писали у ХУІ ст. українці - уніатські й протестантські письм-ки ... Спільн. набутком польс. та укр. культур ХУІ ст. є поетич. спадщина відомого латиномовн. поета доби Ренесансу Павла Русина з Кросна...". Поділяючи його поезії на 3 групи: 1. духовна (для вшанування головних персонажів Біблії, христ. святих - "Пісня ... до всіх святих" й ін.), 2. панегірична (для вшанування духовних і світських аристократів Речі Посп., зокр. короля - "Елегія до благородн. і шановн. пана Стеф. Баторія" й ін.), 3. морально-дидактична (для вшанув. античн. письмен-ків і персонажів антич. міфології - "Ода до Аполлона", "Похвала Валерію Максиму" й ін.), - О.Савчук наголосила: "Через усю творчість П.Русина з Кросно золотою ниткою проходить античний мотив тріумфу мист-ва над плином часу. В добу Ренесансу королевою всіх наук гуманісти вважали поезію, яка єдина відтворює образ світу і передає обізнаним мудрість віків".