рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Футбольних фанатів

Футбольних фанатів - раздел Культура, Теоретичні основи дослідження. Проблеми сучасної лексикографії. Довідник міжкультурної комунікації для правоохоронців Вирішити Проблему Відтворення В Англо-Українському Довіднику Для Правоохоронн...

Вирішити проблему відтворення в англо-українському довіднику для правоохоронних структур інформації про комунікативну культуру англійських та українських футбольних фанатів у наш час неможливо без того, щоб не звернутися до когнітивної лінгвістики. Оскільки, національно-культурні символи чітко закріплюються у свідомості та мові того чи іншого народу, іншими словами у концептуальній чи мовній картині світу то вони є невід’ємною її частиною. Кожна мова відбиває певний спосіб сприйняття й будови
світу, або його мовну картину. Сукупність уявлень про світ,
укладених у значенні різних слів і виразів мови, складається в
якусь єдину систему поглядів і установок, яка тією чи іншою мірою
розділяється всіма мовцями відповідної мови.
У результаті взаємодії людини зі світом складаються її уявлення про світ, формується певна модель світу, яка у філолофсько-лінгвістичній літературі іменується картиною світу. Картина світу – одне з фундаментальних понять, що описують людське буття. Це зображені в категоріях мови уявлення відповідного мовного колективу про будову, елементи й
процесах дійсності. Цілісне зображення мовою всього того, що
існує в людині, довкола нього. Здійснюване засобами мовної
номінації зображення людини, його внутрішнього та навколишнього світу й природи [32].

На сучасному етапі розвитку мовознавства домінантою мислення
стає не пізнання, а взаєморозуміння, що неминуче приводить до
вивчення взаємодії мови, культури й особистості.
Мова є формою відбиття навколишньої дійсності людини й самого себе, засобом одержання знань про цю дійсність. Різні мови надають картинам миру лише деяку специфіку, деякий національний колорит, що пояснюється відмінностями в культурі й традиціях народів [32].

У свою чергу, будь який відрізок інформації про комунікативну культуру футбольних фанатіс належить до низки концептів які формують навколо нього певну концептосферу. Слід зазначити, що концепти, виступаючи як компоненти нашої свідомості й наших знань про світ, є ментальними сутностями. Поняття концепту відповідає уяві про ті змісти, якими оперує людина в процесах мислення і які відображають зміст досвіду й знання, зміст результатів усієї людської діяльності й процесів пізнання миру.

Останнім часом в Україні зростає кількість молоді, яка називає себе футбольними фанатами. Рух футбольних фанатів, в сучасному вигляді, - явище для України порівняно нове, тоді як в Європі фанати стали невід’ємною частиною футбольної культури. Вони є одними з головних діючих осіб в шоу, яке відбувається на стадіоні, а іноді й за його межами.

Явище це для України дещо нове, тому й мало вивчене. Тож метою даної роботи є спроба розібратись хто ж такі футбольні фани, які стереотипи існують в суспільстві щодо фанатів і наскільки вони відповідають дійсності, а також розглянути перспективи розвитку фанівського руху.

Перш за все треба зрозуміти, хто ж такі фанати і чим вони відрізняються від вболівальників. Вболівальник – це людина, яка підтримує свою команду, ходить на матчі, сидячи спостерігає за грою, купляє клубну символіку, досить добре орієнтується в тонкощах гри. Фанат же – це людина, яка підтримує на матчах піснями, бечівками, іноді фарами, прапорами, банерами тощо[14]. Фанат проводить весь матч стоячи. Одним словом фанати доповнюють шоу, яке відбувається на стадіоні. Звичайно, що фанати часто приймають участь у бійках і безпорядках, та звинувачувати в їх участі абсолютно всіх людей з фанатської трибуни – ознака невігластва. І ще одна відмінність, можливо найголовніша. Якщо для вболівальників футбол – це лише гра, то для фаната, як пише Д. Харітонов, автор твору «Футбольна лихоманка», футбол – не розвага і не спосіб відходу від дійсності, а особливий світ [50].

До речі, хтось запитає: чому футбол, а не, скажімо, теніс? Чому мова йде про футбольних фанатів? Чому такий популярний саме футбол? Запропонуємо цікаву думку Є.Панкратова, який зазначив, що популярність футболу лежить в тому, що футбол –найбільш неприродний для людини вид спорту. Неприродний для її анатомії. Візьмемо найпоширеніші командні види (баскетбол, волейбол, гандбол, хокей) або особисті - теніс, гольф, більярд… Що їх об’єднує? Перш за все те, що в них грають руками – частинами тіла, які найкраще пристосовані для виконання найскладніших і найрізноманітніших рухів, тоді як ноги виконують дуже просту функції – рушійну. І лише в футболі ноги виконують не тільки рушійну функцію, але ще є і основним «інструментом» учасників матчу. Тож можна припустити, що саме в цьому – неприродності того, що відбувається під час гри – і є величезна популярність футболу.

В ході вивчення даної теми довелося зіткнутися з кількома стереотипами, які панують в суспільстві. При цьому не кожен з них відповідає дійсності.

По-перше, стереотип про те, що футбольні фанати агресивні, готові нападати та убивати будь-кого. Давайте поглянемо, що ж відбувається насправді. Дійсно, бійки між фанатами різних клубів, особливо надто принципових щодо одне одного (Динамо – Спартак, Барселона – Реал, Олімпіакос – Панатінаікос), відбуваються досить часто. Згадаймо хоча б 1987р., коли в Києві, біля залізничного вокзалу зустрілися фанати Динамо Київ (500 чол.) та Спартаку Москва (300 чол.). Ця зустріч закінчилася грандіозною бійкою [44].

Але тут варто зазначити, що фанатські бійки рідко зачіпають когось стороннього. Адже важливіше перемога над іншою групою фанатів, аніж побити кого-небудь. Та й зброя використовується дуже рідко. І не лише в Україні, а й у всьому світі. Тож асоціювати футбольного фаната із звичайною дворовою шпаною вкрай невірно.

По-друге, існує думка, що футбольні фанати – це люди із пролетарських сімей, невдахи, яким більше нічим зайнятися, які постійно вживають алкоголь та наркотики.

Розглянувши цю проблему, ми можемо зробити висновок, що це теж не відповідає дійсності. Серед фанатів безліч багатих, відомих, успішних осіб. Адже для того, щоб організувати шоу на трибуні, намалювати дотепний банер, вигадати цікаву бечівку потрібні гроші та хист.

Окремо стоїть проблема алкоголю та наркотиків. Чи вживають фанати алкоголь? Так, вживають, але це проблема не тільки фанів, а всього суспільства. Крім того, показовим є приклад динамівських фанів. В 2006р. фан-клуб «Гепард» виключив зі своїх лав тих фанів, які дискредитували фанівський рух. Більшість із «вигнанців» були колишні засуджені, наркомани, алкоголіки [44].

Отже, асоціювати усіх фанів із алкоголіками, наркоманами та невдахами, які не знайщли себе в цьому житті, є величезною помилкою.

По-третє, існує стереотип, що всі фанати є фашистами, націоналістами тощо.

Ця думка частково вірна. Взаємозв’язок футболу та політики дуже великий. Тут ми можемо згадати і «футбольну війну» між Сальвадором і Гондурасом, і програні вибори в Німеччині блоком ХСД-ХСС через конфуз на футбольному матчі , й інцидент під час фіналу Кубку Югославії 1990р., який переріс у війну тощо [44].

Але давайте повернемося до України. Що ж ми бачимо? Ми бачимо на трибунах банери з портретом С. Бандери, гасла на кшталт «Один клуб – одна нація».

Багато хто вважає, що національні мотиви в фанівському русі з’явились після розпаду СРСР. Однак це невірно. Ще в 20-30х рр.. ХХ ст.. було значне протистояння українських та польських вболівальників (слова «фанат» в обігу ще не було), яке базувалось на національній неприязні [23].

В СРСР до 80х років національні мотиви серед вболівальників помічені не були, а вже в 80-ті роки націоналізм став все більше й більше вкорінятись у фанівське середовище. Починаючи з 1982р. ворогами київського Динамо стають майже всі московські клуби, тож не дивно, що на матчах з ними все частіше можна було почути вигуки «Бий москалів!» або «Жовто-сині наші прапори. Ми непереможні – шаблі догори!» [27].

З розпадом СРСР більшість партій (Рух, ДемПУ та ін.) ніколи не намагались залучити фанів в політику. Лише УНА-УНСО в сер. 90-х зробили досить успішну спробу залучити фанів до своєї організації. В 1998р. лідер київських унсовців І.Мазур (псевдо «Тополя») очолив «Національні бригади» - правий за своїми поглядами фан-клуб української збірної. Цей фан-клуб видавав інформаційний бюлетень «Легіон» та журнал «Фан-легіон», в яких фанам пропонувалась певна світоглядна концепція (український націоналізм С.Бандери, діяльність князя Святослава і т.д.).

Таким чином ми бачимо, що досить часто серед фанів панує певна ідеологія, однак в більшості своїй вітчизняні фани аполітичні.

І останнє: колись довелося почути, що наявність фанів – це ознака нецивілізованості. В цивілізованих країнах фанів немає, отже, якщо Україна хоче стати цивілізованою країною, то їх треба викорінювати.

Тут варто зазначити, що культурі футбольного фанатизму вже більше 70-ти років. У більшості країн світу (і цивілізованих також) футбол без неї немислимий. Футбольних фанатів немає хіба що в дуже відсталих країнах і у дуже слабких клубів.

В Україні кількість футбольних фанатів з кожним роком зростає і ігнорувати цей рух неможна. Більше того, небезпечно. Популярність футболу в Україні збільшується, особливо після вдалого виступу вітчизняних клубів в європейських кубках. І тут перед державою постає завдання виробити стратегію співпраці з фанами.

Термін «фанатський-рух» буде вживатися нами в двох смислах. По-перше, при позначенні громадського руху, що підтримує будь-який конкретний футбольний клуб. А, по-друге, при позначенні загальноукраїнського фанатського-руху, що об'єднує в собі всіх фанатів, незалежно від того, який клуб вони підтримують і в яких стосунках з фанатами інших клубів знаходяться.

Кожен фанатський-рух складається з певної кількості сформованих груп (надалі ми будемо їх називати фан-групами, або «фірмами», бандами) і значної кількості неорганізованих фанатів. Фан-групи, як правило, складаються з 15-30 осіб, що виконують певний набір ролей і підчиняються певним нормам. Переважна більшість груп має так званий «статут», в якому визначені обов'язки члена фан-групи, при недотриманні яких він з цієї групи звільнюється. Втім, поки ці вимоги не надто жорсткі, і навіть якщо фанат порушує ці правила, але знаходиться в гарних відносинах з іншими членами цієї фан-групи, то санкції по відношенню до нього навряд чи будуть застосовані.

Неорганізовані фанати не входять в склад жодного угруповання всередині руху , але тим не менше, виявляються охопленими соціальними мережами, беруть участь у значній частині репертуару колективних дій і, таким чином, не випадають з руху.

І, нарешті, існує загальна для всіх українських фан-рухів субкультура. Її центральним компонентом, на наш погляд, служать специфічні практики. Безумовно, існує певна специфіка в кожного конкретного фан-руху, що підтримує той чи інший український клуб, але всі вони входять в рамки загальної субкультури футбольного фанатизму.

До речі, саме субкультура і стала основною причиною появи фан-руху в Україні, який виник саме для того, щоб відтворювати цю культурну традицію. Тому можна сказати, що субкультура - ключовий момент, підстава такого явища як футбольний фанатизм.

Реально про існування фан-руху в Україну, який був би носієм певної субкультури, можна говорити з 70-х років 20 століття. У той час з'явилися перші фан-групи, які постійно здійснюють певний набір практик: виїзди на матчі, специфічну поведінку на стадіоні та інше. Вони використовували спеціальну символіку, з'явився сленг і інші атрибути субкультури. Правда, фан-рух не став масовим, через сильний опір з боку традиційної культури суспільства, яка, в силу своєї моностилістичності, не приймала відхилень від традиційних практик, цінностей і т.п.

Активна протидія цьому явищу з боку соціальних інститутів радянського суспільства, через його невідповідність традиційним культурним стереотипам, локалізувала нове соціальне утворення і чисельно, і територіально. Територіально фан-рух обмежився низкою великих міст: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ та інші, а чисельно не перевищувала кількох сотень людей. Однак треба зазначити, що всі лідери сучасного фан-руху починали саме в цей час, що і створило їм авторитет у фан-русі.

Нове молодіжне захоплення комуністичний уряд визначив «чужим радянському суспільству». Реакція їх була відповідною – «Заборонити!». Фанатів цілими секторами випроводжували зі стадіонів не тільки за речівки, але навіть за оплиски в підтримку своєї команди, а глядачам дозволялося підхоплюватися з місць тільки після забитих голів. На вокзалах міліціонери відбирали квитки на потяги у молодих людей, що їхали на футбол в інше місце. Фанатів виключали з комсомолу і з інститутів, таким чином ставлячи хрест на їх подальшій кар'єрі.

Якщо говорити про лідерство і авторитет у середовищі футбольних фанатів, то авторитет фаната залежить, насамперед, від кількості скоєних «виїздів». Існує спеціальна ієрархія виїздів − чим далі, тим почесніше − крім того, існують ще «двійники», «трійники» (виїзд в 2 або 3 міста поспіль без заїзду додому). Якщо на виїзд їде мало фанатів, то це також підвищує їх авторитет.

Фан-рух зараз розширився і чисельно, і територіально. Практично у всіх містах, що мають свої клуби у вищому футбольному дивізіоні і у низки клубів першого дивізіону, з'являються фан-рухи.

Крім того, фан-рух може різко збільшити свою чисельність у разі якогось чисто футбольного успіху: вихід у вищу лігу, перемога в чемпіонаті, успішна гра в євро кубках і т.п.

Коли фан-рух стає по-справжньому масовим і досягає чисельності у кілька сотень чи навіть тисяч чоловік, то він стикається з тим, що однакове спілкування між усіма фанатами стає неможливим просто фізично. У цей час відбувається своєрідний розпад фан-руху на фан-групи (банди, фірми), куди входять найбільш активні фанати.

Однак більша частина фанатів не входить у ці групи, воліє, наприклад, здійснювати виїзди разом з тими людьми, з якими знаходяться в дружніх відносинах. Таким чином, фан-рух виявляється принципово неоднорідним за своїм складом і складається з різних груп. Можна виділити 3 принципово різні групи учасників:

По-перше, hooligan's. Так звані hooligan's, або футбольні хулігани - це найбільш активні й агресивні члени фан-руху. Їх чисельність невелика, по 20-30, рідше 50, осіб у фан-групі. У фан-русі може бути кілька таких банд. Вони намагаються претендувати на роль своєрідної еліти фан-руху (основи). Це знаходить відображення навіть у спеціальній символіці. Вся їхня символіка, як правило, іменна, точніше номерна. Кожен фанат отримує символіку з певним номером. У разі втрати цієї символіки він піддається санкціям, аж до виключення зі своєї фан-групи. У подібних фан-груп найбільш жорстокі вимоги. Hooligan's зобов'язані щорічно здійснювати більшість виїздів, особливо в ті міста, фан-рух яких ворожий по відношенню до них і брати участь у всіх бійках.

У той самий час, якщо комусь з фанатів вдається добути атрибутику hooligan's ворожого фан-руху, то це різко підвищує його престиж у власному фан-русі. Така символіка (добута в бійках), що належить ворожій фан-групі може носитися фанатом, здобувшим її. Зараз у бійках намагаються відбити ворожий банер (велике полотно з назвою банди. Наприклад-Gladiators, RBW, BWD, Capitals ...).

Слідом за ієрархією розташовуються члени фан-груп. Вони також нечисленні (20-40 чоловік) і зазвичай об'єднані за територіальним принципом: один населений пункт або один район міста (або мікрорайон). Такі фан-групи зазвичай замовляють спеціальну символіку та атрибутику, що відображають не тільки підтримку певного клубу, але і приналежність до даної фан-групи.

Найчастіше утворення таких груп відбувається за територіальним принципом, що природно найбільш зручно в плані комунікацій між фанатами. Наприклад, фан-групу можуть утворити жителі приміського селища, які підтримують команду «великого міста», або жителі міського мікрорайону. Як правило, це ті мікрорайони, які досить автономні і відчувають свою «окремість» від решти міста.

А на нижньому ступені розташовуються так звані «Кузьмичі» або неорганізовані фанати, які не належать до фан-груп, але беруть участь в діяльності фан-руху. Ставлення до них з боку членів фан-груп відображає почуття переваги. Але таких фанатів переважна більшість у будь-якому фан-русі.

Ці фанати користуються звичайної клубною символікою, що знаходиться у відкритому продажі. Зазвичай вони менш активні, ніж фанати, які вступили в угруповання. У них немає ніяких жорстких зобов'язань щодо того, які виїзди і коли робити, як чинити в тих чи інших ситуаціях. У той же час вони найбільш уразливі в різного роду конфліктних ситуаціях, наприклад, під час виїзду, коли вони не можуть розраховувати на підтримку своєї групи. У результаті молоді фанати майже завжди стають жертвами «дідусівки» з боку деяких фанатів з угруповань, як правило, hooligan's. Правда, зазвичай це обмежується збором певної грошової суми.

Якщо говорити про взаємини субкультури футбольного фанатизму з іншим субкультурам, наприклад, музичними, то також помітна одна, цілком логічна закономірність. Субкультура футбольних фанатів виявилася цілком прийнятою для представників цілого ряду інших субкультур: скінів, кіноманів, алісоманов, панків і т.п. Як правило, це «агресивні» субкультури, представники яких вважають за краще конфліктне існування з представниками інших субкультур, з органами правопорядку, роблять виклик суспільству і т.п. Таке об'єднання цілком логічно, так як субкультура футбольних фанатів також агресивна, тому представники інших субкультур відчувають себе в ній так або майже так само комфортно, як і у власній субкультурі.

Сленг футбольних фанатів, з одного боку, до цих пір кінцево не сформувався і перебуває в процесі створення. З іншого боку, він вже сформований настільки, що необізнана людина не зможе адекватно брати участь у розмові 2 фанатів, тому що, по-перше, словниковий запас досить великий, по-друге, багато слів і словосполучень несуть додаткове смислове навантаження, а по-третє , необхідно знати не тільки сленг, але і бути в курсі подій у фан-русі.

Деякий вплив на формування фанатського сленгу в Україну надала англійська мова, починаючи з hooligan's і закінчуючи англомовними назвами багатьох фан-груп. Однак, всі слова, що позначають колективні практики і все, пов'язане з ними, - українські та російські.

Основна мета появи фанатського сленгу з одного боку очевидна - виділити і відокремити фан-рух від решти світу, встановити критерій поділу на «своїх» і «чужих». З іншого боку поява занадто розвиненого фанатського сленгу стратегічно невигідна, тому що це заважатиме мобілізації нових членів. Говорячи «невигідно», ми не заявляємо про те, що фан-рух настільки добре справляється. Навряд чи хтось серйозно планує стратегію розвитку руху (тим більше, що майже у всіх фан-рухах процеси протікають приблизно однаково), швидше це відбувається інтуїтивно. Переважна більшість фанатів - молоді, ті, хто «фанатіють» 1-2 роки і не можуть похвалитися великою кількістю «виїздів». Тому вони, звичайно, хочуть мати певну перевагу над зовсім молодими членами руху, що й демонструють, користуючись сленгом. У той же час вони не можуть реально розвивати сленг далі, так як не володіють достатнім авторитетом. У тих же, хто належним авторитетом володіє, та у всього руху є більш актуальні проблеми, ніж розвиток сленгу.

Тому в розмові активно використовується те, що можна назвати «мовою вулиць». Серйозні зміни в фанатському сленгу або відбудуться пізніше, або не відбудуться зовсім.

На відміну від України на Заході просто не вміють щось кричати, вони всім стадіоном співають! У англійців немає кричалок з 2-3 куплетів, які спочатку кричить (саме кричить, як це відбувається на наших стадіонах) один сектор, а потім інший (частіше буває, що один сектор «заводить» одне, а сусідній інше). Там все настільки злагоджено, що наші приїжджаючи до Європи сильно дивуються, як 20-30 тисяч чоловік співає одну пісню, ні хто не лізе в перед і ні хто не відстає. Звичайно деякі пісні не дуже зрозумілі нашому вуху. Наприклад в Англії популярно співати рахунок у матчі (на зло приїхавшим уболівальникам) або у фанатів лондонського Челсі гімном фанатів є пісня з назвою «Blue Boys».

Які плюси може принести рух фанів для нашої держави?

1. Виховання патріотизму. Раніше згадувалося про зростання національної свідомості українців під час футбольних матчів з поляками, росіянами тощо.

2. Розвиток економіки. Мається на увазі виготовлення клубної символіки.

3. Зменшення злочинності. Погодьтесь, що краще енергію, яка переповнює молодь, виплескувати на стадіоні, аніж на вулицях.

Звичайно, не все так просто, як можливо здається на перший погляд. Але й не робити кроків у напрямку співпраці з фанатами державі не можна.

Слід зупинитися тепер на проблемі відбору інформації для словника-довідника аналізованого типу . З огляду на те, що слова відтворюють лише частину інформації, необхідної для повного взаєморозуміння носіїв різних мов, вважаємо за необхідне подати у довіднику інформацію, яка б сприяла встановленню контакту між представниками різних культур, хоча б загалом розкривала для кожного з учасників спілкування картину цінностей його партнера по спілкуванню і спільній діяльності.

Особливості діяльності користувачів, на потреби яких зорієнтований словник-довідник, зумовлюють необхідність опори на принцип розмежування типів когніцій за функціональними факторами. Необхідність опори на цей принцип пояснюється соціальними умовами діяльності, в яких можуть опинитися правоохоронці під час Євро 2012. Правоохоронцям важливо бути ознайомленими з когнітивною інформацією, суттєвою для сторони протистояння, оскільки її картина світу , когнітивна діяльність багато в чому зумовлює тактику поведінки, яку бажано передбачити, щоб адекватно і вчасно відреагувати. З огляду на викладене вважаємо за необхідне розмежовувати когніції двох типів – когніції порозуміння і когніції протистояння.

Когніції порозуміння – це сукупність знань та досвіду , які відрізняються у народів – учасників миротворчої чи правоохоронної діяльності. Репрезентація таких знань необхідна для взаєморозуміння та успішної співпраці у виконанні миротворчих завдань. Когніції протистояння тлумачимо як сукупність інформації щодо явищ, притаманних лише силам протистояння.

Когніції порозуміння можуть стосуватися не тільки власне галузевих понять та термінів, про які йшлося вище, а й формул мовленнєвого етикету , і особливостей вживання слів чи окремих їх значень у різних ситуаціях спілкування, і особливостей комунікативних культур народів – учасників спільної діяльності. У словнику-довіднику правоохоронця має бути хоча б частково подана інформація про особливості відповідної комунікативної культури. На нашу думку , до обов’язкової належить інформація про фатичні засоби мови, особливості комунікативної макрокультури різних народів, невербальні засоби спілкування, та інформація про типи національних характерів і специфіку духовних цінностей народів, представники яких беруть участь у міжнародних місіях.

Репрезентація когніцій різних типів у двомовному словнику-довіднику має відрізнятися. Стосовно когніцій порозуміння необхідна фіксація когнітивних відмінностей та подача розширених коментарів, довідок щодо відмінних явищ. Когніції протистояння мають бути подані як довідки про політичні, культурні і власне мовні аспекти діяльності сил протистояння. Оскільки в поданій концепції лексикографічний твір поєднує ознаки двомовного лінгвістичного словника і двомовного довідника, слід зупинитися і на питанні про добір відповідників перекладу .

Якщо особливості когнітивного досвіду вербалізовані за допомогою різних значень полісемантичного слова або синонімів, то в лексикографічному портреті одиниць словника слід подати всі лексико-семантичні варіанти слова і синоніми з коментарями щодо відмінностей у їх значеннях.

Наприклад:

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Теоретичні основи дослідження. Проблеми сучасної лексикографії. Довідник міжкультурної комунікації для правоохоронців

Перелік скорочень.. ККС концептуальна картина світу.. МКС мовна картина світу ЛО лексична одиниця ВВ внутрішні війська..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Футбольних фанатів

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Проблеми сучасної лексикографії
У науковій літературі неодноразово відзначалося, що подача одиниць у чинних перекладних словниках відтворює суто лінгвістичний план – у них фіксуються лише лексичні значення, але не розкриваються п

Invasion
1. Вступ збройних сил однієї або декількох держав по суші, повітрю або з моря на територію іншої держави без її згоди. Синоніми: encroachment (в чужі володіння т

Фрагменти довідника міжкультурної комунікації для правоохоронців
  Першою частиною довідника має бути розмовник. Найбільш поширені ситуації спілкування – це пояснення громадянам, як дістатися до того чи іншого місця, надання їм допомоги різного тип

Базові відомості про країни
№ з∕п Країна/ Столиця Державний прапор Площа/ Населення Форма правління Форма адміністративно-

Базові відомості про футбольні команди
(та їх уболівальників) № КРАЇНИ   ДЕРЖАВНІ ПРАПОРИ   ЕМБЛЕМИ ЗБІРНИХ КОМАНД

Відомості про футбольні команди
  FC Dnipro The club was founded in 1918. There was a team called «BRIT» (Bryansk worker

Субкультура футбольних фанатів
ЗБІРНА ФАНАТИ У АТРІБУТАХ КОМАНДИ Україна

Керівні документи
1. Закон України Закону України вiд 19 квітня 2007 року № 962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні». 2. Державна цільова прогр

Зубенко Л.Г., Немцов В.Д. Культура ділового спілкування: Навчальний посібник. - К: "ЕксОб", 2002. – 200 с.
22. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів. – К: Наукова думка, 1996. – 324 с. 23. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного язы

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги