РОЗДІЛ 9 - СУСПIЛЬНА СВIДОМIСТЬ
1. Поняття суспiльної свiдомостi. Взаємодiя суспiльної свiдомостi та суспiльного буття.
2. Iндивiдуальна та суспiльна свiдомiсть.
3. Структура суспiльної свiдомостi.
4. Суспiльна психологiя. Теоретична свiдомiсть.
5. Форми суспiльної свiдомостi.
ВСТУП
В однiй з попереднiх тем розглядалась духовнiсть як феномен. Її формування визнавалось одним з провідних факторiв становлення та розвитку людини. Як i всi останнi фiлософськi категорiї, духовнiсть є науковою абстракцiєю, котра характеризує людину, точнiше одну iз сторiн людської сутностi. Варто пiдкреслити, що якогось позалюдського прояву духовностi типу гегелiвського "Свiтового Духу" або бiблейного "Святого Духу" природного або позаприродного походження не iснує. Науково обгрунтованих даних про наявнiсть духовностi, яка б виникла за межами нашого буття, поки що немає. При будь-якому аспектi аналiзу духовностi мова може йти лише про властивiсть людини як окремого iндивiда чи властивiсть якоїсь людської спiльностi. Ця властивiсть сформована в результатi складного процесу вiдображення.
В iсторiї фiлософської культури пiсля рiзкого розмежування матерiалiзму та iдеалiзму постала принципова проблема взаємодiї духовностi людини i природного матерiального свiту, а вiдтак i взаємодiї суспiльного буття та суспiльної свiдомостi. Матерiалiзм цю проблему вирiшував так: є суспiльне буття як деяка матерiальна даннiсть. Її Маркс (один з найбiльш послiдовних матерiалiстiв 19 столiття) квалiфiкує як "виробництво самого матерiального життя". (Маркс К. Енгельс Ф. Нiмецька iдеологiя. Твори т.3, с.26,). Поряд з матерiальним буттям iснує суспiльна свiдомiсть, котра трактується як вiдображення у свiдомостi суспiльства матерiального власного життя. Iдея первинностi матерiальних стосункiв i вторинностi свiдомостi настiльки тиснула на фiлософську концепцiю марксизму, що вiдкидала його та й iнших "послiдовних" матерiалiстiв аж до вульгарного економiзму. Свого часу це помiтив Енгельс i зробив застереження такого характеру. Мовляв, суспiльна свiдомiсть визначається матерiальним суспiльним буттям лише в кiнцевому підсумку. Саме так намагались трактувати суспiльну свiдомiсть i Маркс, i сам автор зауваження. Але багатозначне "в кiнцевому підсумку" має таку можливiсть рiзних трактовок, що нiчого суттєвого в розумiння свiдомостi суспiльства не вносить. Та й послiдовники марксизму на те зауваження не звертали належної уваги.
В пострадянськiй фiлософiї України з'явилась така трактовка взаємодiї суспiльної свiдомостi та суспiльного буття: "... суспiльна свiдомiсть охоплює суспiльне буття, пояснює, вiдтворює його суперечливий плин в iдеальних формах-поняттях, судженнях, гiпотезах, теорiях тощо./ Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соцiальна фiлософiя." Генеза", Київ, 1993 р., т.2, с.196/. Вiдмiннiсть даної трактовки вiд нашої радянської традицiї лише в тому, що автори поняття "вiдображення"замiнили поняттям "охоплення". Щоправда, вони не погоджуються з марксистською точкою зору i чітко вказують на те, що суспiльна свiдомiсть є елементом суспiльного буття. " Життєвий процес постає як органiчна єднiсть свiдомостi i буття, iдеального i матерiального, духовного та реального". А далi:"... суспiльне буття не можливе без суспiльної свiдомостi, i навпаки. Адже доки не було суспiльної свiдомостi, доти не було суспiльного буття".(Там же, с.199). Остання думка абсолютно вiрна, суспiльного життя не може бути без суспiльної свiдомостi так точнiсiнько, як не може бути людини без духовностi.
Духоцентрична або iдеалiстична фiлософiя у розумiннi спiввiдношення суспiльної свiдомостi та суспiльного буття стоїть на дiаметрально протилежних позицiях. Не будемо звертатись до вульгарно iдеалiстичних концепцiй (є й такi), а звернемось до соцiального фiлософа М.Вебера (1864-1929рр.). Аналiзуючи такий спосiб господарювання, як капiталiзм, Вебер бачить його витоки в рацiоналiзмi, що сформувався пiд впливом протестантизму, як релiгiйної течiї. "Дух капiталiзму" поступово рацiоналiзує всю соцiальну систему. (Дивись Вебер М. Избранные произведения.-М., 1990.-с.48,72,148-1497/. Звiдси i соцiальна система, i система господарювання - це, перш за все, витвiр людської духовностi, розуму, духу людського, окремих людських якостей: ощадливостi, помiрностi у споживаннi, помiркованостi i т.д. Дуже б хотiлось повiрити Веберу в нашiй сьогоднiшнiй українськiй дiйсностi та при допомозi якоїсь прогресивної релiгiї вивести Україну з економiчної кризи. Але на власному досвiдi бачимо, що далеко не все залежить не тiльки вiд релiгiї та полiтичної iдеологiї, а навiть й вiд значної полiтичної активностi. Економiчна сфера людського життя, хоча i залежить вiд стану людської духовностi, однак економiка має свої закони розвитку, в яких не все залежить вiд свiдомостi, що домiнує в суспiльствi.
Як бачимо, проблема взаємодiї суспiльної свiдомостi та суспiльного буття - одна з найважливiших в розумiннi сутностi соцiуму. Саме тому й розберемо її детальнiше.
СУТНIСТЬ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI.