Реферат Курсовая Конспект
ВЗАЄМОДIЯ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI ТА СУСПIЛЬНОГО БУТТЯ. - раздел Культура, РОЗДІЛ 1. - Фiлософiя та її мiсце в духовнiй культурi людства Для Того, Щоб Визначити Природу Суспiльної Свiдомостi Та Зроз...
|
Для того, щоб визначити природу суспiльної свiдомостi та зрозумiти її зв'язок з суспiльним буттям, треба обов'язково пригадати, що з себе уявляє така сторона буття, як вiдображення. Вiдображення - це, перш за все, властивiсть, сторона буття, що проявляється (реалiзується) як результат взаємодiї рiзних складових та сторiн реальностi. Воно є творчою потенцiєю, стороною, властивiстю буття.
Суспiльна свiдомiсть дiйсно є вiдображенням буття, але процес цей надзвичайно складний. Його некоректно розумiти в односпрямованому механiстичному розумiннi, як вiддзеркалювання, фотографування чи сприймання. Механiзм вiдображення людиною природи, окремих природних об'єктiв, цiлих систем дiйсно схожий з вiддзеркалюванням, але не зводиться до нього. Адже вiдображення людиною чого б то не було - то творення суб'єктивного образу, а не просте заломлення свiтла. Переносити ж таке розумiння процесу духовного осягнення сутностi природи на процеси вiдображення в суспiльствi буде подвiйною некоректнiстю або просто неправомiрною екстраполяцiєю.
Взаємодiя суспiльного буття та суспiльної свiдомостi має ряд особливостей. Перша. При вiдображеннi в суспiльнiй свiдомостi суспiльного буття немає однолiнiйних суб'єктно-об'єктних вiдношень. Iндивiдуальна духовнiсть як надприродний феномен в суб'єктно-об'єктному вiдношеннi протистоїть природi. Зазначене вiдношення в простому однолiнiйному видi iснує лише при взаємодiї мiж такими протилежними сторонами буття, як природа i людина. Коли взаємодiють люди i вiдображають в своїй свiдомостi один одного, то дiалектика суб'єктно-об'єктних вiдношень ускладнюється.
Скажiмо, бiзнесмени Iван та Геннадiй з метою подальшої дiлової спiвпрацi знайомляться один з другим i вивчають (вiдображають в своїй свiдомостi) певнi якостi один другого. Хто в такому випадку виступає об'єктом пiзнання, а хто суб'єктом? I перший, i другий є i суб'єктом, i об'єктом стосовно iншого. При вiдображеннi суспiльною свiдомiстю суспiльного буття йде процес суспiльного самопiзнання. В пiзнавальному планi - це взаємодiя суспiльства самого з собою. Проявляється суб'єктно-суб'єктне вiдношення, що є не простим пiзнанням, а й самотворенням. Окрема людина, працюючи над собою, вдосконалюючись фiзично та збагачуючи свою духовнiсть, сама себе створює. Аналогiчно й суспiльство саме себе творить в процесi пiзнання своїх властивостей.
В суспiльному самопiзнаннi вiдображення реалiзується у всiй повнотi своїх проявiв, а кожний прояв - як наймасштабнiше.
Суспiльна свiдомiсть вiдображає суспiльне буття як цiле, тобто, i економiчнi, i полiтичнi, i духовнi стосунки разом. Таке вiдображення є одночасним пiзнанням, розумiнням i творенням. Iдеальне в суспiльнiй свiдомостi постiйно матерiалiзується в людських стосунках. Кожне "Я" в суспiльствi дiє так, як розумiє ситуацiю за даних умов. В дiю, в стосунки людей вплетене iдеальне. Без iдеального людськi стосунки втрачають людську сутнiсть, людську характеристику.
Дехто з письменникiв-фантастiв в своїх творчих злетах робив такi фантастичнi при-пушення. На якiйсь планетi "N" в зiрковiй системi "Q" космiчнi апарати з землянами зустрiчались з силою, що позбавляла їх всiх елементiв духовностi. За логiкою фантаста космонавти перетворювались в тварин i неминуче гинули, бо втрачали здатнiсть управляти технiкою корабля. Логiчному експерименту фантаста заперечувати майже неможливо. Навiть спроба уявити суспiльне буття без суспiльної свiдомостi поставить такого фантаста в глухий кут. Варто запам'ятати, що суспiльна свiдомiсть не просто фотографує буття, а творить його. I коли Гегель стверджував, що Свiтовий Дух "вiдторгає" (в нашому розумiннi творить) вiд себе матерiю, то заперечувати йому варто лише в певних межах. Сучасна наука не пiдтверджуе iснування надприродного творчого розуму. Звiдси - припущення про творення матерiї Духом позбавлене яких би то не було пiдстав. Та коли ми переходимо до аналiзу суспiльства, все сут-тєво змiнюється. Дух, щоправда не Свiтовий, а людський виступає спiвтворцем буття. Щоправда, вiдторгнути його вiд себе не може. Людський Дух i матерiальнi стосунки людей не розривнi.
Iдея може матерiалiзуватись в людських стосунках методом переходу її (iдеї) в дiю конкретної особи. Застосовуючись в практичних дiях iндивiдiв, iдея згортається в людському досвiдi, стає надбанням духовної культури, стає традицiєю, матерiалiзованим знанням. Її мiсце займає нова iдея, що вiдобразила нову реальнiсть. I такий процес переходу iдеї в стереотипи поведiнки, в надбання культури йде постiйно в iсторичному поступi людства. Матерiалiзацiя iдеї - специфiчно людський феномен, це спосiб передачi iдеї вiд iндивiда до iндивiда, вiд поколiння до поколiння. Матерiалiзацiя iдеї має суспiльно обумовлену форму i соцiальне значення. Така ситуацiя ще бiльше ускладнює розгляд та аналiз об'єкта нашої допитливостi. З сучасних фiлософiв найбiльш грунтовно розглядає даний феномен К.Поппер. (Див. Поппер К. Нищета историцизма. "Вопросы философии",1992г. N 8, с.56).
Друга складнiсть аналiзу суспiльної свiдомостi ще й в тому, що вона вiдображає не лише сьогоденне буття. В суспiльнiй свiдомостi вiдображено в згорнутому виглядi всю iсторiю буття людства. Причому, це вiдображення здiйснюється на всiх рiвнях людської психiки. Якась частина iсторично минулого буття до цього часу живе в свiдомостi, а дещо опустилось в нижнi вiддiли мозку, знаходиться в пiдсвiдомому.
Скажiмо, мiф як iнтегрована суспiльна свiдомiсть первiсного людства вiдображає первiсне буття, але живе до цього часу в суспiльнiй свiдомостi i досить активно впливає на поведiнку людей, тобто творить буття. Мiфи - це не релiкти людської свiдомостi, не музейнi експонати на зразок кам'яної сокири, а реально пульсуючi елементи людської духовної культури. Мiф про Христа настiльки вплiвся в канву европейської та свiтової культури, що став частиною, стороною сучасної людської реальної активностi, а вiдтак i стороною сучасного буття. Мiф про Христа став однією з засад всiєї европейської культури. Без подiбного мiфу не обiйшлась жодна з сучасних свiтових релiгiй. Релiгiйне ж життя є стороною сучасного буття.
Та суспiльна свiдомiсть несе в собi не тiльки пам'ять про процес формування свiтових релiгiй. В нiй в певнiй формi закодована вся складна система стосункiв, що формувались i розвивались в iсторiї творення та розвитку людства.
Третя особливість. Суспiльна свiдомiсть це i самосвiдомiсть людства. Свiдомiсть пiзнає сама себе, свою гносеологiчну спроможнiсть в рiзних сферах буття, свiй рiвень розвитку, свої можливостi впливу на iншi сторони реальностi.
Суспiльна свiдомiсть є вiдображенням буття в складному триєдиному процесi: пiзнання, розумiння та творення. Вона охоплює буття минуле, сучасне, а через це й частково ближче майбутнє. Будучи вiдображенням суспiльного буття, суспiльна свiдомiсть є в той же час i його стороною, органiчною складовою частиною.
Так ми визначили сутнiсть суспiльної свiдомостi та її зв'язок з буттям. Розумiння сутностi суспiльної свiдомостi було б майже мiстичним, коли не враховувати ще однієї її загальної характеристики. Суспiльна свiдомiсть iснує лише через наявнiсть реальної iндивiдуальної духовностi. Взаємовiдношення i взаємозалежнiсть iндивiдуального та суспiльного в духовнiй сферi - один з ключових моментiв розумiння сутностi духовностi як такої.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Поняття суспiльної свiдомостi Взаємодiя суспiльної свiдомостi та... Iндивiдуальна та суспiльна свiдомiсть...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ВЗАЄМОДIЯ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI ТА СУСПIЛЬНОГО БУТТЯ.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов