СУСПIЛЬНА ПСИХОЛОГIЯ

Певнi характернi риси суспiльної психологiї формуються разом з формуванням свого носiя i зникають також з ним. Найпростiшою iлюстрацiєю зв'язку суспiльної психологiї з носiєм є сiм'я. Кожна сiмейна група має свiй, тiльки їй притаманний психологiчний клiмат, тобто, свою "суспiльну психологiю". Складається цей психологiчний клiмат разом з процесом формування та розвитку сiм'ї. Психологiчний "мiкроклiмат" остаточно викристалiзовується, коли дiти в сiм'ї досягають пiдлiткового вiку. Цей час спiлкування батькiв та дiтей реалiзується не тiльки на емоцiйному, а й на логiчному рiвнi. Та дiти виростають, формують свої сiм'ї, вiдходять вiд батькiв. З часом батьки вiдходять з життя, i психологiчний мiкроклiмат батькiвської сiм'ї зникає, вiдходить в iсторiю. А молодi сiм'ї цикл розпочинають знову.

За аналогiєю формується та функцiонує i суспiльна психологiя окремих верств населення. Так, в радянськi часи в нашiй країнi фактично було знищено приватну власнiсть. Зник соцiальний прошарок власникiв, з ним зникла й психологiя власника-господаря. Замiсть приватновласницької психологiї, яка була кримiналом в радянському суспiльствi, з'явилась психологiя споживача-хапуги, а коли виникла потреба роздержавлення основних засобiв виробництва, то психологiя хапуг перетворила процес приватизацiї в горезвiсну "прихватизацiю". Зазначене явище ввiйшло в повсякденну психологiю наших сучасних полiтикiв, i хоча не змогло та й не зможе набрати юридичного статусу, на практику повсякденного життя впливає дуже активно, використовуеться як звичний термiн у виступах полiтикiв.

Певну суспiльну психологiю мають не лише окремi верстви населення, а й нацiї, релiгiйнi конфесiї та iншi об'єднання людей.

Суспiльна психологiя як реальнiсть iснує лише в тому випадку, коли живе, пульсує масово iндивiдуальна духовнiсть багатьох осiб. Однак феномен суспiльної психологiї не можна зводити до простої суми iндивiдуальних духовностей. Суспiльна психологiя мiстить не всi притаманнi iндивiдам даної групи елементи духовностi, а лише переважаючi, пануючi: погляди, уявлення, поняття, рiвень свiторозумiння, полiтичнi, естетичнi, фiлософськi, релiгiйнi переконання, iдеали та цiнностi групи, стереотипи життєвих стандартiв, традицiї i т.д. Словом, це тi елементи функцiонуючої iндивiдуальної духовностi, якi в групi вважаються нормою.

Iлюстрацiєю може прислужитись такий факт конкретного спостереження. В одному з колективiв на високому емоцiйному рiвнi, але цiлком коректно, йшло обговорення досить складної, гострої ситуацiї. На певному етапi дискусiї бригадир, а вiн є i неофiцiйним лiдером того колективу, запропонував припинити сварку i знайти взаємоприйнятне рiшення. Дуже скоро таке рiшення було знайдено. Присутня при цьому стороння особа здивувалась: "Невже таке коректне обговорення можна назвати сваркою?" Виявилось, що в колективi, де постiйно працює ця людина, сваркою називають лайку з погрозами фiзичної розправи, котра часом переходить у легку потасовку.

Суспiльна психологiя завжди передбачає якiсь правила, стандарти, стилi психiчних, духовних проявiв, котрi визнаються певною нормою.

Суспiльна психологiя має ще одну особливiсть. Вона функцiонує як синкретична свiдомiсть. Знання, погляди, настрої, вiрування, норми, стандарти в своєму змiстi так несподiвано переплiтаються, що поєднують, здавалось би, несумiсне. Один досить висококвалiфiкований фахiвець в галузi сучасної обробки металiв, дитинство якого пройшло в дитячому ГУЛАЗі, поєднує в собi досить тонке розумiння класичного i сучасного живопису з своєрiдним пристрасним захопленням самою низькопробною табірною пiсенною "творчiстю".

Як синкретична свiдомiсть суспiльна психологiя дуже часто розмиває межi вiдображуваного. В суспiльнiй психологiї моральнi, естетичнi,правовi, полiтичнi, етичнi поняття та погляди часто еклектично поєднанi, змiшанi. Iндивiди, що належать до певних соцiальних об'єднань, часто не розрiзняють меж форм свiдомостi. Скажiмо, конкретна людина стверджує: "Я не маю права не позичати грошей Сергiєвi". Хоч в дiйсностi нiяка правова норма не зобов'язує нiкого позичати кому б то не було грошi. В даному випадку мова йде про моральнi зобов'язання даного iндивiда, котрому совiсть не дозволяє не виручити свого знайомого чи товариша. Часом громадська думка оцiнює чийсь вчинок як негарний, хоч в дiйсностi цей вчинок не квалiфiкуеться естетичними нормами, а є сферою етичних стосункiв мiж людьми.

Особливiстю суспiльної психологiї є ще й те, що емоцiйнi оцiнки, емоцiйне ставлення до дiйсностi в нiй часто переважають логiчне. I хоча логiчне через якийсь час все рiвно пробиває собi дорогу, емоцiйне ставлення до реальностi часто цiлим народам заважає приймати вiрнi рiшення. Особливо це важливо в полiтичному життi суспiльства. Депутатiв парламентiв, президентiв країн, iнших виборних осiб часто обирають не за їх здiбностями, не за реальнiстю їх програм, а за принципом подобається особа чи нi. Часто в полiтицi авантюристи створюють собi певний iмiдж, справляють миттеве позитивне враження в передвиборнiй кампанiї, а потiм, зайнявши певне "крiсло", реалiзують в практичнiй полiтицi цiлi, якi надзвичайно далекi вiд iнтересiв виборцiв. Та суспiльна психологiя впливає не лише на виборнi кампанiї. "Психологiчний бар'єр" доводиться долати реформаторам суспiльства, полiтичним силам, котрi реалiзують цілком зрозумілі прогресивнi соцiально-економiчнi плани. Соцiальна психологiя, хоча i не мириться з негативними сторонами сьогодення, але важко сприймає й нововведення.

Певний емоцiйний стан суспiльної психологiї виникає пiд впливом активного спiлкування в мiкроколективах, яке є реакцiєю на певнi суспiльнi процеси. На психологiчний клiмат суспiльства впливають засоби масової iнформацiї, певнi пропагандистськi кампанiї й таке iнше. В основi таких психологiчних станiв завжди будуть процеси, що йдуть в суспiльному буттi.

Неприємним, але яскравим прикладом буде психологiчна ситуацiя, що склалась в ро-сiйському суспiльствi з приводу конфлiкту в Чечнi, що розпочався в 1994 роцi. Дiї самих чеченцiв, дiї владних структур Росiї мають самi рiзнi оцiнки, саму рiзну палiтру емоцiйних станiв. I все це викликано не пропагандою, не якимось упередженим ставленням росiян, а фактом вiйськового конфлiкту. Цей конфлiкт набрав затяжного характеру ще й через те, що росiйська суспiльна психологiя не має однозначного ставлення до чеченської проблеми. А настрої в полiтичному життi країн завжди вiдiгравали i вiдiграють неабияку роль.

Наведемо ще iлюстрацiю. В одному з своїх виступiв в час "передвиборної гонки " видатний англiйський полiтичний дiяч, керiвник консервативної партiї Англiї Уiнстон Черчiлль пророкував поразку своїх опонентiв - лейбористiв Обгрунтовував вiн це досить нетрадицiйно. Мовляв, не дивлячись на добру програму та улесливi обiцянки, лейбористи неминуче програють вибори, бо за час свого правлiння вони просто набридли англiйцям. Черчiлль передбачав вiрно i виграв той тур виборiв. Наведенi факти наочно iлюструють вплив суспiльної психологiї на соцiально-економiчнi та полiтичнi процеси.

Складнi явища та процеси, якi переживає український народ, українська держава в умовах становлення, залежить не лише вiд об'єктивних факторiв пострадянського життя в 90-х роках, а й вiд стану пануючої сучасної суспiльної психологiї в Українi. Не варто забувати, що дитинство найактивнішого вiку громадян країни (25-50 рокiв) проходило в умовах не тiльки тоталiтарного полiтичного устрою, а й патерналiстського мислення. Патерналiстська психологiя була властива не лише вищим владним структурам, вона проникла до найширших соцiальних верств. Радянськi ж традицiйнi способи мислення якщо й трансформуються в сучасних умовах, то значно повiльнiше за наш досить неквапливий соцiально -економiчний розвиток.