Прояви сонячної активності, що спостерігаються

 

Фотосфера виглядає як кипляча поверхня із світлих гранул на темному фоні, діаметром ~700 км з температурою, більшою на 400 К від темних проміжків. Гранули – не виверження газів догори з u ~ 0,1¸0,5 км/с, які потім опускаються донизу. Це верхній шар конвективної зони, під яким ідуть макрорухи, що спостерігаються у вигляді супергрануляції.

В зоні ±30° від екватора виникають великі локальні маг­нітні поля, які створюють активні області – плями. Спостере­ження плям виявили диференційне обертання Сонця. Міра плямоутворення дається числом Вольфа:

,

де g – число гуртів плям; f – загальна кількість плям на дискові. Число W коливається з 11–річним циклом (період сонячної активності), хоча має місто й нерегулярність: з 1645 по 1715 р плям майже не було (70–річний мінімум Маундера). Пляма існує в середньому 30 діб, незначно змінюючи координати.

Розміри плям – від сотень до 10⁵ км. Лінії в спектрах плям розщеплені дією сильних магнітних полів (від 10³ до 4,5·10³Е). Тут на поверхню Сонця виходять потужні жмути магнітних ліній, схованих в надрах конвективної зони. В плямі ρ і Т менші, ніж в речовині фотосфери, й ми сприймаємо випромінювання із заглиблення 1500–2000 км.

Між плямами протилежної полярності виникають спалахи, об­ласть яких сягає 1000км, а час розвитку – від 5 хв до годин. В об’ємі ~10²⁹ см³ виділяється ~10²³ ерг, і виникає потужне гамма-, рентгенівське, ультрафіолетове та радіовипромінювання, а також сонячні космічні промені – електрони, протони й більш важкі ядра (u~0,5С та ε~10⁵–10³еВ). Вони діють на іоносферу Землі, порушуючи радіозв'язок, та змінюють стан на­вколо земного простору. При спалахах виникають обернені вики­ди – сержі (струї з u~ 200–300 км/с та спреї (малі викиди). Речовина сягає висоти 20–100тис. км і потім падає назад на Сонце. Інколи спалах супроводжується петлевидним протуберан­цем.

В лінії Н_α, або К (СаІІ) спостерігаються яскраві об­ласті – хромосферні факели, оточуючі плями, а також сітка яс­кравих гранул – флоккули. Протуберанці – маси більш холодного й темного газу, що підіймається над хромосферою на десятки – сотні тис.км. З них бувають спокійні (100–150 днів), активні (невеликі, поблизу плям) та еруптивні (викиди з швидкістю до 700 км/с).