2.1 Вивчити основні ознаки класифікації легованих сталей.
2.2 Вказати літерні позначення легуючих елементів у маркуванні легованих сталей і сплавів.
2.3 Розшифрувати за варіантом завдання марки легованих сталей та сплавів.
2.4 Знати маркування, вміти відрізнити тверді інструментальні сплави від інструментальних сталей.
2.5 Вказати марки матеріалів, які ідуть на виготовлення основних деталей тракторів і сільськогосподарських машин.
2.6 Скласти звіт про роботу.
3 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ
3.1 Що таке леговані сталі?
3.2 Основні ознаки класифікації легованих сталей.
3.3 Принципи маркування легованих сталей.
3.4 Що таке тверді інструментальні сплави?
3.5 Область застосування легованих сталей.[1, с.з41-364, с.383-390,с.403-408; 3, с.71-80]
4 ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Усі сталі можна розподілити на вуглецеві і леговані.
Вуглецеві сталі різко знижують пластичність і в’язкість із збільшенням вмісту вуглецю, який однак підвищує їх твердість.
Загартовані різальні інструменті, виготовлені із вуглецевої інструментальної сталі, не витримують високої швидкості різання, тому що різко втрачають твердість, нагріваючись під час роботи до температури 2000С. Отже, вуглецева сталь часто не відповідає вимогам відповідального машинобудування та інструментального виробництва. У таких випадках застосовують леговану сталь.
Легованою називається сталь, яка містить в собі крім заліза, вуглецю та постійних домішок, легуючі елементи, що змінюють її механічні, фізичні та хімічні властивості. Для легування сталі застосовують хром, нікель, марганець, кремній, вольфрам, молібден, ванадій, кобальт, титан, алюміній, мідь та інші елементи. Марганець вважається легуючим елементом лише при вмісті його в сталі понад
1 %, а кремній – понад 0,8 %.
За ГОСТом для позначення легуючих елементів узято такі літери: Х – хром, Н – нікель, Г – марганець, С – кремній, В – вольфрам, М – молібден, Ф – ванадій, К – кобальт, Т – титан, Ю – алюміній, Д – мідь, П – фосфор, Р – бор, Б – ніобій, А – азот, Е – селен, Ц – цирконій, Ч – рідкоземельні метали (лантан та ін.).
Леговані сталі класифікують за такими ознаками:
1. За основним легуючим елементом:
а) хромисті
б) молібденові
в) нікелеві
г) хромонікелеві та ін.
2. За сумарною кількістю легуючих елементів сталі:
а) низьколеговані (до 2,5 %)
б) середньолеговані (від 2,5 % до 10 %)
в) високолеговані (понад 10 %)
3. За структурою у відпаленому стані:
а) доевтектоїдні
б) евтектоїдні
в) заевтектоїдні
г) ледебуритні
4. За структурою у нормалізованому стані:
а) перлітного класу
б) аустенітного класу
в) мартенситного класу
г) феритного класу
д) ледебуритного класу (карбідного)
5. За призначенням:
а) конструкційні сталі
б) інструментальні сталі
в) сталі з особливими фізико-хімічними властивостями
Легуючі елементи сталі по-різному взаємодіють із залізом і вуглецем. При цьому, легуючі елементи по-різному впливають на стійкість аустеніту. Одні легуючі елементи роблять аустеніт стійким навіть при кімнатній температурі (такі сталі є аустенітними). Інші, навпаки, можуть зовсім усунути аустенітні перетворення, тому аж до плавлення сталь залишається феритною. Аустенітні і феритні сталі гартування не приймають. Залежно від вмісту легуючих елементів при охолодженні сталі на повітрі може утворитися структура аустеніту, мартенситу, перліту, фериту та ледебуриту. Відповідно до цього сталь поділяють на класи: аустенітний, мартенситний, перлітний, феритний і ледебуритний (карбідний). Наявність карбідного класу характерна для сталі, легованої карбідоутворюючими для виготовлення інструменту.
Класифікація та маркування легованої сталі