Валюта звітності- грошова одиниця України.
Іноземна валюта- валюта інша, чим валюта звітності, а саме:
- платіжні документи і інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові і банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
- банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афінованниє) до високих проб відповідно світовим стандартам, в злитках і пороші, яка має сертифікат якості, а також монети, проведені з дорогоцінних металів.
Валютні засоби бівают власні - засоби в іноземній валюті, які належат підприємству в повному об'ємі відповідно чинному законодавству і позикові, - засоби, отримані підприємством на певний термін у вигляді позики банку або відповідно певним зобов'язанням перед іншими кредитними установами
Відповідно Класифікаторові іноземних валют України всі вони розділені на три групи:
1) вільноконвертовані валюти країн, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються Національним банком України;
2) вільноконвертовані валюти країн, які не використовуються широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не продаються на головних валютних ринках миру (валюті з обмеженою конвертованою). Курси ряду валют цієї групи встановлюються Національним банком України;
3) неконвертовані валюти. Курси встановлюються Національним банком України тільки по окремих валютах.
Валютний курс- це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Оцінку (котирування) валютного курсу можна здійснювати двома методами :
Пряму- валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту
Непряму- виражає ціну національної валюти через іноземну валюту
Курсова різниця- різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Вважається по курсу НБУ
Відповідно до П(С) БУ 21 "Вплив змін валютних курсів" визначення курсових різниць по монетарних статтях в іноземній валюті проводиться:
1) на дату здійснення розрахунків;
2) на дату балансу.
У випадку, якщо курс НБУ на дату зарахування валюти перевищує комерційний курс продажу, встановлений банком, то така різниця відображається у складі доходів підприємства на рахунку 719 "Доходів від іншої операційної діяльності", а якщо він менший, то на рахунок 949 "Інших витрат операційної діяльності".
При відображенні господарських операцій по покупці валюти можна використовувати одночасно рахунки класу 8 (84 "Інших операційних витрати") і класу 9 (92 "Адміністративних витрати" і 949 "Інших витрат операційної діяльності"). Які саме з них застосовувати, кожне підприємство вирішує самостійно.
Іноземна валюта може продаватися за ініціативою організації для отримання коштів в національній валюті з метою розрахунків з іншими організаціями-резидентами.
У бухгалтерському обліку дохід від реалізації іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку відображається по кредиту рахунку 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти", а еквівалент цієї валюти по курсу НБУ і комісійні, сплачені банку і біржі, - по дебету рахунку 942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти" (84 "Інших операційних витрати") з подальшим відображенням у складі фінансових результатів.
Розрахунки в міжнародній торгівлі - це система регулювання платежів по грошових зобов'язаннях і вимогах, які виникають між державами, юридичними особами і громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних і інших відносин.
Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки "Лоро" і "Ностро".
Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, в будь-якій з вказаних форм декілька різновидів.
Юридичні особи-резиденти мають право отримувати кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів через уповноважені банки України тільки в безготівковій формі за наявності індивідуальної ліцензії. Кредити видаються тільки для цільового фінансування конкретного проекту і на інші цілі не можуть бути використані.
Індивідуальні ліцензії видаються управлінням валютного контролю і ліцензування НБУ. За відсутності ліцензії резидент штрафується на суму отриманого ним кредиту. Для отримання індивідуальної ліцензії резидентові-позичальникові необхідно подати в НБУ пакет наступних документів:
1. Клопотання позичальника з вказівкою всіх його реквізитів.
2. Лист уповноваженого банку України із згодою на обслуговування кредиту, з вказівкою реквізитів рахунку, на який здійснюватиметься перерахування валютного засобу, і з експертною оцінкою банку окупності проекту, який проведений на підставі ретельного аналізу.
3. Копії документів про державну реєстрацію.
4. Кредитна угода.