БОЙОВИЙ СТАТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

 

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

 

 

БОЙОВИЙ СТАТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 

Частина III

(Взвод, відділення, екіпаж танка)

 

 

 

Київ – 2010

ЗАТВЕРДЖЕНО наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України

Взвод наступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронтідо 50 м.

Об’єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є жива сила в окопах або в інших фортифікаційних споруда, а також… Напрямок продовження наступувзводу (відділення, танка) визначається з таким… З оволодінням визначеним об’єктом атаки взвод (відділення, танк) продовжує безупинний наступ у зазначеному напрямку,…

Міждержавний збройний конфлікт може розпочатися раптовим нападом противника із застосуванням боєздатних угруповань мирного часу з введенням військ (сил) на територію суміжної держави, яка як правило, є спірною під приводом надання допомоги опозиційним силам для відновлення демократії, прав і свобод людини, національних, соціальних та релігійних груп, правопорядку тощо.

Для досягнення визначеної мети противник може застосовувати регулярні війська, сили спеціальних операцій (ССО), а також незаконні збройні формування (НЗФ) (антидержавні озброєні формування -АОФ), що діятимуть на території держави.

443.Прикордонний збройний конфлікт –обмежені за місцем, часом і чисельністю військ (сил), що залучаються, збройні сутички військових формувань суміжних держав та (або) з іррегулярними формуваннями з боку суміжної території.

Для досягнення визначеної мети противник може застосовувати такі ж сили, як і у міждержавному збройному конфлікті.

444. У мирний час при ускладненні обстановки на Державному кордоні, з метою недопущення провокацій та запобігання передумовам щодо виникнення терористичних актів у прикордонних районах, здійснюється п о с и л е н н я о х о р о н и Державного кордону, визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ, відповідно до завчасно розроблених планів, з передачею їх в оперативне підпорядкування формуванням Держаної прикордонної служби (ДПС) для здійснення спільних охоронних, сторожових, загороджувальних (використовуючи бойову техніку) дій у прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, улаштування сигнальних та невибухових загороджень на тилових напрямках.

Механізовані підрозділи під час посилення охорони Державного кордону можуть виділятися для посилення відділів прикордонного контролю прикордонних загонів, знаходитися в резерві (у складі прикордонної маневреної групи), а також брати участь у проведенні прикордонного пошуку або прикордонної операції органів ДПС щодо пошуку і затримання (знищення) порушників кордону, диверсійних або розвідувальних груп противника, іррегулярних збройних формувань, сприяти підрозділам ДПС у проведенні режимних і обмежувальних заходів.

В умовах правового режиму воєнного стану здійснюється прикриття державного кордону визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ разом із оперативно підпорядкованими їм органами і підрозділами ДПС побудовою бойового порядку безпосередньо на державному кордоні та у прикордонних контрольованих районах, шляхом застосування оборонних дій, улаштуванням мінно-вибухових загороджень, облаштуванням окремих опорних пунктів та позицій.

445. Внутрішній збройний конфлікт (збройне зіткнення всередині держави)– цезіткнення на території держави збройних сил уряду з антиурядовими збройними загонами.

До внутрішніх збройних конфліктів не належать випадки порушення громадського порядку та ситуації внутрішньої напруженості (наприклад, масові заворушення, окремі акти насильства або аналогічні дії).

Згідно з міжнародним гуманітарним правом під час не міжнародного (внутрішнього) збройного конфлікту неурядові або опозиційні сили вважаються “збройними силами” і є законними комбатантами, якщо вони відповідають наступним умовам: мають на чолі особу, яка відповідальна за своїх підлеглих; мають розпізнавальний знак (відрізняють себе від цивільних); відкрито носять зброю; дотримуються норм права, що застосовується у збройних конфліктах. Відповідно до цього антиурядові сили або інші організовані озброєні групи, що відповідають визначеним вище умовам, визначаються як незаконні збройні формування.

Внутрішні збройні конфлікти умовно поділяються на декілька етапів. Перший етап, як правило, проявляється в масових заворушень і напруженості серед населення (маніфестації, демонстрації, окремі акти насильства), які ще не мають ознак збройного конфлікту, але можуть його спричинити у подальшому.

На цьому етапі підрозділи Військової служби правопорядку (ВСП) Збройних Сил залучаються до виконання завдань із метою надання допомоги правоохоронним органам, а підрозділи СВ посилюють охорону важливих військових об’єктів, військових містечок, відповідно до розроблених планів охорони та оборони військових частин (гарнізонів) мирного часу, в режимі підвищеної готовності.

Другий етап внутрішнього збройного конфлікту розпочинається в умовах, коли центральні та інші органи влади втрачають контроль над ситуацією, а подальша ескалація напруженості обумовлює необхідність застосування надзвичайних заходів (введення правового режиму надзвичайного стану).

У цих умовах забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян здійснюється силами й засобами органів МВС, СБ України відповідно до їх повноважень, що встановлені законом.

Для вирішення окремих службово-бойових завдань в умовах правового режиму надзвичайного стану можуть проводитися спеціальні операції щодо припинення масових заворушень і ліквідації незаконних збройних формувань. В умовах введення режиму надзвичайного стану спеціальна операція комплексом оперативних, режимних, військових та інших заходів і дій, які проводять органи МВС разом із військовою службою правопорядку ЗСУ та іншими взаємодіючими силами в обмежений час, за загальним замислом і під єдиним керівництвом з метою охорони громадського порядку і безпеки під час проведення несанкціонованих масових заходів.

Основними завданнями ВСП у ЗС України в таких умовах є: запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, особливо пов’язаних зі зброєю та військовою технікою; участь в охороні військових об’єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об’єктах; забезпечення дотримання комендантської години в гарнізонах; охорона військових об’єктів, військових містечок та їх населення, допомога в його евакуації; відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах; контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням військових вантажів.

Підрозділи СВ, заходячись у місцях постійної дислокації, в режимі дій за надзвичайною ситуацією здійснюють в повному обсязі заходи, які передбачені планами охорони та оборони: задіюють чергові підрозділи підсилення варт; підрозділи підсилення охорони й оборони об’єктів; протидиверсійні резерви; додаткові варти; наряди патрулів; загони для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

З отриманням завдання щодо посилення Державного кордону з метою недопущення масового його переходу населенням із території суміжних держав, неконтрольованого поширення контрабанди зброї, наркотичних, вибухових речовин, засобів терору, проникнення через державний кордон диверсійно-розвідувальних сил противника (ДРС), НЗФ (АОФ) та терористичних груп, здійснюється посилення формувань ДПС визначеними підрозділами від з’єднань (частин) СВ, з їх передачею в оперативне підпорядкування та здійснення спільних охоронних, сторожових, загороджувальних (використовуючи бойову техніку) дій у прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, улаштуванням сигнальних та невибухових загороджень на тилових напрямках.

З отриманням завдання щодо участі у ліквідації особливо важких ситуацій техногенного та природного характеру, що створюють загрозу життю і здоров’ю значної кількості населення, здійснюється формування та виділення в розпорядження місцевих органів влади, як правило, зведених загонів, у склад яких можуть додаватися механізовані підрозділи. Зведені загони призначені для своєчасного та організованого проведення заходів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт у визначених районах, ліквідації наслідків аварій та катастроф. Основними завданнями зведених загонів можуть бути: розчистка завалів; укріплення дамб; землерийні роботи, обваловування об’єктів; прокладання та утримання колонних шляхів; наведення та утримання переправ у районі аварій і катастроф; знешкодження боєприпасів та вибухових речовин; добування та очищення води; спеціальна обробка техніки ( дезактивація та дегазація); евакуація населення; підвезення гуманітарної допомоги; очеплення небезпечних районів тощо.

Третій етап внутрішнього збройного конфлікту розпочинається з конфронтації між збройними силами держави та збройними силами опозиції (або іншими організованими збройними угрупованнями), яка може бути вирішена лише методом збройної боротьби. У цьому випадку зазначена ситуація безпосередньо загрожує територіальній цілісності держави, що є обґрунтованою підставою для введення правового режиму воєнного стану, в умовах якого військове командування здійснюється представниками ЗС на всіх рівнях, у тісній взаємодії з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а в районах ведення бойових дій - безпосередньо.

446. Під час конфліктів різної інтенсивності (відповідно до встановлених правових режимів, або введених обмежень), підрозділи СВ можуть брати участь устабілізаційних специфічних діях тауспеціальних операціях.

Стабілізаційні дії – це сукупність узгоджених та взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних або послідовних заходів і акцій, бойових дій, які проводяться військовими підрозділами у тісній взаємодії з органами та підрозділами ІВФ та ПрО, що складають певне угруповання військ і здійснюються під єдиним керівництвом, за єдиним планом для сприяння стабілізації обстановки шляхом одночасного або послідовного вирішення визначених завдань, недопущення збройних сутичок, диверсій і терористичних актів на визначених ділянках відповідальності.

Стабілізаційні дії залежать від характеру покладених завдань і полягають в участі підрозділів СВ у посиленні охорони та прикритті ділянок Державного кордону; важливих об’єктів і комунікацій; недопущенні нападів на місця розташування військ (базові табори), диверсій на об’єктах інфраструктури у пошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ (АОФ); в охороні та супроводженні вантажів, наданні допомоги населенню у ліквідації наслідків диверсій, терористичних актів, надзвичайних ситуацій; виконанні режимних заходів, підтримці миру, законності та правопорядку, що покладені на військове командування.

447. Підрозділи СВ, можуть також залучатися до специфічних дій військ, до яких відносяться: захист цивільного населення від радіаційної, хімічної, біологічної небезпеки та ліквідація наслідків застосування зброї масового ураження, надзвичайних ситуацій природного, техногенного характеру та зумовлених можливою диверсійною та терористичною діяльністю; наслідків ведення бойових дій при виконанні гуманітарних завдань як в мирний час, так і в умовах правових режимів воєнного та надзвичайного стану; збір і евакуація трофейного і кинутого озброєння та майна; організація поховання загиблих під час бойових дій; дії, що пов’язані з проведенням антитерористичних операцій на військових об’єктах у мирний час.

448. Надзвичайна ситуація (НС) – це обстановка на певній території, яка склалася у результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного або іншого лиха, іншої небезпечної події, у тому числі епідемії, епізоотії, епіфітотії, пожежі, або спричинена наслідками воєнних дій, які призвели (можуть призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарчої діяльності, загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Визначають наступні види завданні надзвичаними ситуаціями техногенного, природного та воєнного характеру.

НС природного характеру - це геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану навколишнього середовища, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, захворювання свійських тварин, масова загибель диких тварин, зараження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо.

НС техногенного характеру – це аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викиданням в атмосферу небезпечних і шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичній мережі, системах життєзабезпечення, системах зв’язку та телекомунікаціях, очисних спорудах, у системах нафтогазової промисловості, гідродинамічні аварії тощо.

НС воєнного характеру–це наслідки воєнних дій на певній території та завдання шкоди населенню, інфраструктурі, навколишньому середовищу внаслідок застосування різноманітних засобів ураження, терористичних актів і диверсій.

Зона НС– це окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація.

Ліквідація наслідків НС – це проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій, припинення дії їх небезпечних чинників.

449. Антитерористична операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів і дій (оперативно-розшукових, процесуальних, профілактичних, військових, режимних тощо), взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем та часом, що здійснюються за єдиним планом під керівництвом координаційних груп при регіональних органах СБ України Антитерористичного Центру (АТЦ) СБ України, із залученням сил і засобів органів та підрозділів ІВФ та ПрО, центральних та інших органів виконавчої влади з метою попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, які здійснюються із терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізації наслідків терористичного акту чи іншого злочину, що здійснювався з терористичною метою.

Терористичний акт – це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, це явище політичної і соціальної боротьби. Його основною метою є зміни політичних та соціальних відносин у державі, суспільстві або між людьми шляхом залякування насильством. Масштаби матеріальних збитків у результаті теракту відіграють не основну роль, головним у ньому є рівень та масштаби самого насильства як джерела страху.

Терористична діяльність – це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до здійснення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями; знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так і участь у таких актах; вербування, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;

Диверсійний акт – це знищення або виведення з ладу шляхом підриву, підпалу або іншим способом воєнних, промислових та інших об’єктів; порушення систем управління військами та держави; пошкодження комунікацій; знищення живої сили та військової техніки; здійснення масових отруєнь або розповсюдження епідемій і епізоотій, це явище збройної боротьби. Основна його мета – завдати максимальних матеріальних збитків при мінімальному використанні сил та засобів. Головне – змусити противника залучити на захист своїх об’єктів як можна більше матеріальних та людських ресурсів.

Оперативно-розшукові заходи– це система пошукових, розвідувальних, контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних й оперативно-технічних засобів в інтересах охорони Державного кордону, важливих об’єктів та громадського порядку своєчасного виявлення противника і розкриття його замислів, , розслідування диверсійних дій, терористичних та інших актів, злочинів.

Режимні заходи – це заходи, що призначені для ускладнення дій ССО противника та НЗФ (АОФ) . Вони являють собою сукупність заходів, спрямованих на забезпечення певного встановленого режиму (прикордонного, надзвичайного, воєнного стану, митного, візового тощо).

Об’єктами диверсійно-терористичних посягань у військах, в першу чергу, можуть бути: склади, бази боєприпасів, озброєння, пально-мастильних матеріалів, інших матеріальних засобів, парки бойових машин. Крім цього, ними можуть бути: казарми, будинки в місцях компактного проживання сімей військовослужбовців, об’єкти життєзабезпечення військових містечок тощо.

Підрозділи СВ під час проведення антитерористичної операції, як правило, залучаються до виконання таких завдань і заходів, які створюють сприятливі умови на військових об’єктах (посилення охорони й оборони складів збереження зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин), запобігання, виявлення і припинення актів терористичної спрямованості; реалізація попереджувальних та інших спеціальних заходів; надання відповідним органам управління інших суб’єктів боротьби з тероризмом засобів зв’язку, транспортних, необхідних матеріально-технічних засобів та необхідної інформації; евакуація населення з районів здійснення (загрози) диверсій та терористичних актів.

450.Спеціальна (спільна) операція – це сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, часом і місцем військових, оперативних (оперативно-тактичних), режимних, слідчих та інших заходів і бойових дій, які проводяться за замислом та планом, під єдиним керівництвом з метою створення умов для досягнення поставлених завдань у відповідності до виду операції. Вона проводиться, як правило, у тісній взаємодії з іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, органами управління територіальної оборони. Для підрозділів СВ найбільш характерним буде прийняття участі, як правило, у складі рот (батальйонів) у забезпеченні та проведенні протидиверсійних, диверсійно-розвідувальних операцій, операцій з організації руху опору на території противника (тимчасово зайнятої противником) та миротворчих операціях. Порядок проведення спеціальних операцій залежить від умов обстановки і, головним чином, від складу та характеру дій сторін, наявності сил і засобів, характеру місцевості, інфраструктури, загального складу та настроїв місцевого населення тощо.

Протидиверсійні операції (в умовах правового режиму воєнного стану) проводяться спільними діями підрозділів СВ, підрозділів ССпО, підрозділів інших видів ЗС України, підрозділів інших військових формувань (ІВФ) та правоохоронних органів (ПрО) у складі об’єднаного угруповання для виявлення, затримання та ліквідації ДРС (ДРГ) противника та НЗФ (АОФ) у визначених районах.

Диверсійно-розвідувальні операції проводяться, як правило, силами підрозділів ССпО у взаємодії з підрозділами СВ та інших видів ЗС і включають спеціальні дії в інтересах стримування розвитку збройного конфлікту, зменшення можливостей противника щодо ведення воєнних дій та створення сприятливих умов для дій своїх військ, включаючи і виведення з ладу важливих воєнно-економічних об’єктів противника.

Операції з організації руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником) проводяться силами підрозділів ССпО у взаємодії з підрозділами СВ та інших видів ЗС з метою підготовки керівних кадрів руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником); розгортання руху опору; надання допомоги у формуванні, розгортанні та підготовці партизанських формувань; підготовки баз, створення запасів зброї, боєприпасів; спеціальні дії партизанських формувань щодо порушення комунікацій, зриву військових перевезень, зменшення можливостей використання противником місцевих ресурсів, виведення з ладу важливих військових об’єктів противника та зниження рівня психологічного стану його особового складу тощо.

451.У ході виконання поставлених завдань під час проведення стабілізаційних, специфічних дій та спеціальних операцій, взвод (відділення, танк), як правило, діє у складі роти (взводу), а також може виконувати окремі завдання самостійно або у складі тактичних груп (зведених підрозділів), і у тісній взаємодії з ІВФ та ПрО. Основними формами дій механізованих підрозділів у цих умовах можуть бути: дії у складі передового загону (авангарду) або головних сил під час висування в район спеціальної операції (стабілізаційних, специфічних) дій; участь у заходах посилення охорони (прикритті) Державного кордону, заходах щодо посилення важливих військових об’єктів (військових частин), блокування та ізоляція районів зосередження НЗФ (АОФ); дії в призначених зонах (районах) відповідальності щодо ліквідації цих формувань та підрозділів ССО противника; проведення пошукових дій і прочісування місцевості; влаштування засідок; дії щодо охорони та оборони важливих державних об’єктів, районів розташування військ; охорона комунікацій і супроводження колон; розвідувально-пошукові дії; несення комендантської служби у встановлених районах та спільні дії з підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів щодо підтриманого встановленого режиму (прикордонного, надзвичайного, воєнного стану, митного, візового тощо), участь у заходах щодо ліквідації НС.

Танкові підрозділи, як правило, використовуються для посилення механізованих підрозділів, підрозділів внутрішніх військ. Іноді для вирішення окремих завдань можуть використовуватися і самостійно (несення служби на блокпостах, зайняття оборони на вході і виході із гірських ущелин, прикриття можливих напрямків дій мобільних груп антидержавних збройних формувань).

 

9.2. Особливості підготовки до дій у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції.

 

452.Підготовка до виконання завдань у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції,як правило, здійснюється за алгоритмом підготовки загальновійськового бою. Вона включає: організацію дій (з’ясування завдання; визначення (уточнення) заходів, які необхідно провести негайно для якнайшвидшої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання; проведення розрахунку часу; орієнтування підлеглих командирів щодо отриманого завдання і віддачу необхідних попередніх вказівок на підготовку до дій; оцінку обстановки; прийняття рішення щодо участі у проведенні спеціальних (стабілізаційних, специфічних) дій; доповідь рішення старшому командиру; рекогносцировку (за необхідності); віддачу бойового наказу (постановку завдань); участь в організації взаємодії старшим командиром; організацію взаємодії, управління, бойового забезпечення та елементів тилового, технічного та медичного забезпечення, в тому числі з доданими силами, включаючи підрозділи ІВФ та ПрО); підготовку особового складу, озброєння, техніки до виконання завдань; практичну роботу у підрозділах (надання допомоги та перевірки готовності до визначених дій); доповідь у встановлений час старшому командиру про готовність і інші заходи. Крім цього, може здійснюватись прийом у тимчасове підпорядкування визначеного особового складу, техніки та озброєння ІВФ та ПрО або у тимчасовий перехід в їх оперативне підпорядкування при виконанні спільних завдань у спеціальних операціях, в тому числі в системі територіальної оборони, у відповідності до отриманого розпорядження (наказу).

453. Під час усвідомлення отриманого завдання щодо участі у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції, командир взводу повинен зрозуміти, крім звичайних питань, мету майбутніх дій, склад підрозділів, що залучаються, його роль і місце, межі району дій, особливості виконання завдання і застосування озброєння та військової техніки (це, насамперед, характер участі у стабілізаційних заходах, виконанні завдань територіальної оборони, особливо порядок посилення охорони (прикриття) Державного кордону; участі у блокуванні, очепленні, пошуку (прочісуванні), переслідуванні НЗФ (АОФ, ДРГ); підтриманні режимних заходів; ліквідації наслідків НС, антитерористичних заходах; у взаємодії (підпорядкуванні) з якими підрозділами ІВФ та ПрО, органами державної влади і місцевого самоврядування повинен діяти, їхні можливості та повноваження, в якому правовому полі передбачені дії, обмеження на застосування зброї, норми міжнародного гуманітарного права, порядок спільної підготовки до виконання завдань, організації взаємодії та підтримання зв’язку; види і порядок застосування озброєння або техніки); час початку дій та інші питання.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання, крім звичайних питань, визначаються: порядок забезпечення майбутніх дій; особливості морально-психологічного стану особового складу; завдання з доведення особовому складу умов і способів ведення дій; завдання з підготовки спільних дій, доданих і взаємодіючих сил і засобів, особливостей всебічного забезпечення.

454.Під час оцінки обстановки командир взводу (відділення, танка) повинен додатково вивчити: наявність ССО противника, в тому числі НЗФ (АОФ), їх склад, озброєння, імовірний характер дій; можливі місця проведення провокацій (зокрема на Державному кордоні), їх мета, склад учасників та можливий розмах; напрямки (об’єкти) дій та можливі маршрути руху (в тому числі через державний кордон) ДРГ, НЗФ (АОФ); можливе їх посилення під час дій; способи і форми збройної боротьби, які застосовувалися противником раніше, можливий характер подальших дій, його сильні і слабкі сторони; система організації охорони й оборони зайнятого противником району, (бази, табору), наявність загороджень, шляхів маневру і можливість його виходу з бою або ухилення від нього, джерела та шляхи постачання озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів НЗФ (АОФ), населенні пункти, які можуть забезпечувати їх тривалі дії.

На основі оцінки противника командир робить висновки, в яких визначає: можливі способи дій противника і що необхідно додатково розвідати на напрямку дій; слабкі місця і шляхи нейтралізації сильних сторін противника; об’єкти, які потрібно знищити (придушити) в першу чергу; заходи, які необхідно здійснити щодо попередження та недопущення захоплення життєво важливих об’єктів, проведення яких забезпечить захоплення й утримання ініціативи; які способи дій обрати для локалізації і примушення НЗФ (АОФ) скласти зброю; які заходи провести щодо захисту місцевого населення та недопущення його загибелі; яку роботу провести з місцевим населенням з метою припинення допомоги НЗФ (АОФ); руйнування яких об’єктів (цивільних, промислових, адміністративних, екологічних та інших) неприпустимо або обмежено.

При виконанні гуманітарних завдань замість оцінки противника здійснюється оцінка обсягу робіт у районі виникнення НС, з відповідними висновками щодо кількості залучення особового складу, техніки, матеріальних засобів.

Під час оцінки своїх підрозділів командир взводу (відділення, танка) повинен врахувати: склад, стан, можливості (наявність у особового складу бойового досвіду, морально-психологічний стан військовослужбовців); захищеність і забезпеченість своїх підрозділів, їхню злагодженість і готовність до виконання отриманого завдання; склад, стан сусідів, інших силових структур, які залучаються до виконання завдань; завдання, що виконуються їх силами й засобами, порядок підпорядкування, підтримання зв’язку і взаємодії з ними; яким чином і в якому обсязі забезпечують виконання поставленого завдання місцеві органи влади та самоврядування.

Під час оцінки місцевості: уточнити наявність і місця розташування екологічно небезпечних, культурних, історичних і найважливіших об’єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню), а також об’єктів, оволодіння якими знижує бойові можливості НЗФ (АОФ, ДРГ) та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій; наявність на напрямку дій взводу (відділення, танка) об’єктів місцевої промислової бази та інших ресурсів, які можуть бути використані в умовах правового режиму воєнного стану в інтересах виконання поставлених завдань; наявність схованих підступів і полів невидимості до об’єктів, які підлягають охороні, та ділянок маршрутів руху; наявність шляхів обходу імовірних місць блокування маршрутів висування (маневру, забезпечення) місцевим населенням, можливих районів завалів, руйнувань і затоплень; характер природних перешкод, для подолання яких необхідне спеціальне обладнання; вплив місцевості на проведення заходів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт з метою ліквідації наслідків аварій та катастроф.

Під час оцінки населення необхідно вивчити: соціально-політичну та криміногенну обстановку в районі конфлікту, наявність спец закладів установ виконання покарань та їх контингент, національний склад населення, його настрій, ставлення до військ та НЗФ (АОФ).

На основі оцінки обстановки(противника, своїх підрозділів, місцевості та населення) командир робить відповідні висновки щодо впливу на виконання завдань із врахуванням часу доби, погодних умов та пори року.

455.У рішенні командир взводу визначає: способи виконання отриманого завдання (сили і засоби, що залучаються; район дій та в якій послідовності виконується завдання – в залежності від характеру майбутніх дій); особливості побудови бойового порядку, завдання підрозділів (елементів бойового порядку, шикування, розташування); час заняття (позицій, місць, рубежів) і початку дій; організацію взаємодії, управління, бойового й елементів тилового, технічного та медичного забезпечення.

При цьому з урахуванням вказівок старшого командира визначаються порядок дій щодо припинення можливої протидії з боку місцевого населення та обмеження із застосування засобів озброєння і техніки.

Бойовий порядок (шикування, розташування) створюється з урахуванням завдань, які вирішуються підрозділами інших міністерств (відомств) та їхньої тактики дій.

456.Рекогносцировка може проводитись в залежності від рішення старшого командира, умов обстановки, необхідності або доцільності та відведеного часу на підготовку до виконання поставлених завдань.

457.У бойовому наказіпід час постановки бойових завдань, в залежності від характеру дій, підрозділам додатково вказуються:

при участі у посиленні охорони ділянок Державного кордону: порядок виставлення та несення служби на постах спостереження, у секретах, засідках, при патрулюванні (блокуванні, очепленні) вказаних ділянок місцевості, проведенні пошуку у відповідності до поставлених завдань старшим командиром ДПС;

при участі у прикритті визначених ділянок Державного кордону:порядок облаштування опорного пункту та позицій у відповідності до організації оборонного бою, звертаючи особливу увагу на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;

при участі у знищенні, ліквідації НЗФ (АОФ): розвідувальні дані щодо місць імовірного знаходження НЗФ (АОФ) та можливих дій; місце у бойовому порядку; сектор (район) відповідальності та завдання підрозділу; маршрут висування та район (ділянку, рубіж) призначення; основні напрямки (ділянки) перехоплення шляхів виходу НЗФ (АОФ) із заблокованого району; завдання щодо заборони підходу збройних формувань противника до заблокованого угруповання ззовні; завдання і рубежі його вогневого ураження, ділянки (напрямки), які необхідно прикрити веденням оборонних дій; розпізнавальні знаки; сигнали управління на кожну добу; способи і час доповідей обстановки в зоні відповідальності;

при участі у пошуку (ДРГ, підрозділів НЗФ): порядок та характер пошуку, вихідний район; ділянка пошуку; вихідний рубіж для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; рубіж зустрічі; зрівняльний рубіж; кінцевий рубіж та порядок застосування зброї;

при участі у супроводженні колон та охороні маршрутів руху: місце взводу в складі колони (розподіл підрозділів взводу або на маршруті) та особливості дій;

при організації охорони та оборони важливих об’єктів:порядок взяття під охорону та оборону, несення служби, особливості застосування озброєння;

при участі у встановленні та підтриманні режимних заходів:порядок організації комендантської служби;

при участі у ліквідації наслідків НС: порядок виконання ремонтно-відновлювальних робіт та надання допомоги цивільному населенню;

при участі в антитерористичних заходах: порядок дій у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкту; протидиверсійного резерву; у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

458.Під час організації взаємодії та управління командир взводу додатково погоджує: порядок спільних дій штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих органів та підрозділів; доводить частоти, позивні, сигнали управління, взаємодії, оповіщення та впізнання і порядок дій за ними; уточнює кодування карт і порядок обміну інформацією.

459.Всебічне забезпечення організує з метою надання більшої самостійності підрозділам, які діють на більшій відстані один від одного (у відриві від головних сил).

Під час організації бойового забезпечення командир взводу додатково вказує: особливості виконання завдань щодо ведення розвідки і доповіді результатів; порядок використання умов обмеженої видимості, а також прихованих шляхів для руху у вихідний район, на рубежі блокування, у район проведення пошуку; порядок використання місцевості і місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на зазначених рубежах (позиціях, місцях); способи дій на замінованій місцевості і під час виявлення замінованих об’єктів; виділення підрозділам аерозольних і запалювальних засобів, порядок їх застосування; заходи щодо підтримки у військовослужбовців високого морально-психологічного стану, бойової настороженості, подолання розгубленості і політичної дезорієнтації військовослужбовців.

У подальшому вказує порядок тилового, технічного та медичного забезпечення з використанням місцевої цивільної бази, а також час, обсяг і порядок проведення технічного обслуговування ОВТ, хто виділяється для надання допомоги; норми додаткових запасів матеріальних засобів при бойових машинах і військовослужбовцях; особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів і надання медичної допомоги.

 

9.3. Виконання завдань під час стабілізаційних, специфічних дій військ та у спеціальній операції

 

460. Характер дій підрозділів у вказаних діях залежить від ступеня складності збройного конфлікту (надзвичайної ситуації), обстановки на Державному кордоні, активності дій ССО противника, складу та оснащеності зброєю НЗФ (АОФ), які беруть участь у ньому, особливостей фізико-географічних умов району, складу і настрою місцевого населення, спроможності функціонування державних органів влади та місцевого самоврядування, можливості та необхідності застосування різноманітних видів озброєння і техніки, а також характеру і наслідків НС.

Для вирішення завдань можуть залучатися: загальновійськові частини та підрозділи, підрозділи розвідки, радіоелектронної боротьби, аеромобільні, підрозділи військових частин та підрозділів інженерних військ, військові частини та підрозділи ракетних військ і артилерії, тактичної і армійської авіації, підрозділи ВСП, ІВФ та ПрО, невоєнізовані формування МНС, сили і засоби штабів зон і районів територіальної оборони, які, як правило, об’єднуються в тактичні групи (ТГ).

При виконанні гуманітарних завдань підрозділи СВ можуть об’єднуватися в тимчасово створені зведені загони для ліквідації наслідків НС, а також діяти самостійно.

Тактична група – це тимчасово створене об’єднане формування, як правило, на основі механізованих (парашутно-десантних, десантно-штурмових, морської піхоти) підрозділів, з необхідними і чітко визначеними силами й засобами посилення, яке призначене для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) дій ДРГ, терористичних (іррегулярних) груп, НЗФ (АОФ) у зоні збройного конфлікту.

461.Участь механізованих підрозділів в стабілізаційних діяхполягає у виконанні таких завдань, як: участь у посиленні охорони ділянок державного кордону– шляхом виставлення постів спостереження, секретів, засідок, організації загороджувальних, сторожових і патрульних дій; блокування (очеплення) певних ділянок місцевості, проведення пошуку у відповідності до поставлених завдань старшим командиром ДПС; у прикритті визначених ділянок Державного кордону – шляхом облаштування окремих опорних пунктів і позицій у відповідності до організації оборонного бою, при цьому особлива увага звертається на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;у пошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ (АОФ) –шляхом виконання заходів притаманних протидиверсійній операції.

Під час стабілізаційних дій взвод (відділення, танк) може залучатися для супроводження колон і охорони маршрутів руху. Під час організації супроводження колон старшим командиром взвод може призначатися в сторожову заставу для охорони маршрутів руху на найбільш небезпечні ділянки маршруту (командні висоти). Позиція сторожової застави обов’язково обладнується в інженерному відношенні. По проходженні колони взвод може зніматися з позиції або залишатися для забезпечення руху наступних колон.

Під час супроводу колон підрозділів технічного і тилового забезпечення, гуманітарної допомоги, взвод може діяти в органах похідної охорони, а також розподілятися по колоні з розрахунку не менш одного механізованого відділення (бойової машини) на кожні десять автомобілів. Транспортні машини обладнуються додатковим захистом, на них можуть встановлюватися вогневі засоби. При здійсненні супроводу організується стійкий радіозв’язок із старшим командиром, всередині колони, підрозділами охорони, які встановлюються на маршрутах руху, комендантськими постами і диспетчерськими пунктами, а також з артилерійськими підрозділами, що забезпечують супроводження колони. Не допускається розташування бойової техніки між машинами з паливом і боєприпасами.

При підході до ділянок маршруту, де можливий напад противника із засідки, підрозділ охорони висувається вперед,проводить огляд місцевості, що прилягає до маршруту руху, займає вигідний рубіж, прикриває колону з загрозливого напрямку, пропускає її через небезпечну ділянку і після цього займає своє місце в похідному порядку.

Доповіді про проходження визначених рубежів, прибуття в призначений район, напад на колону та інші затримки повинні передаватися короткими умовними сигналами. На кожному бронеоб’єкті організовується кругове спостереження, особовий склад повинен бути готовий до негайного відкриття вогню.

Рух колон, як правило, здійснюється у світлий час доби. Нічний відпочинок організовується у спеціально підготовлених місцях біля диспетчерських пунктів і сторожових застав, блокпостів. Під час нічного відпочинку вживаються всі необхідні заходи щодо охорони й оборони колони.

Техніка, яка вийшла з ладу, буксирується до району (пункту) призначення (до найближчого контрольно-пропускного пункту, підрозділу охорони на маршруті руху).

Інші заходи щодо організації супроводу колон притаманні діям взводу при організації маршу та похідної охорони.

У ході стабілізаційних дій механізований взвод (відділення, танк) може також залучатись для охорони й оборони важливих об’єктів. Під час охорони й оборони визначених об’єктів основними завданнями взводує: своєчасне виявлення розвідки противника і ДРГ на підступах до об’єктів; недопущення мінування об’єктів і місцевості на підступах до нього; відбиття нападу на об’єкт. Після прибуттянаоб’єкт, взвод займає його і готує до оборони, як опорний пункт, обладнує в інженерному відношенні. Для бойової техніки і всіх вогневих засобів обладнуються основні, запасні (тимчасові) вогневі позиції. Траншеї і ходи сполучення відриваються в повний профіль, позиції вогневих засобів обладнуються амбразурами (бійницями), над ними встановлюються протиосколкові козирки. На закритих від спостереження ділянках установлюються мінні поля і сигнальні міни. Охорона організовується відповідно до положень статуту щодо розташування взводу на місці.

462.Виконання режимних заходів(забезпечення виконання особовим складом і населенням встановлених діючих законодавством обмежень)підтримання миру, законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю,що покладені на військове командуванняздійснюється шляхом організації комендантської служби в районах розташування підрозділів (базових районах), районах (зонах) їх відповідальності та на комунікаціях.

Під час ведення стабілізаційних дій роті призначається зона відповідальності. Величина зони відповідальності роті може встановлюватися – по фронту до 10-15 км, в глибину до 5-7 км,для взводу межі відповідальності, як правило, не встановлюються.В залежності від обстановки, покладених завдань райони (зони) відповідальності можуть бути збільшені або зменшені.

При цьому, в умовах прикордонних і внутрішніх збройних конфліктів, під час стабілізаційних дій підрозділи можуть розташовуватися в районах зосередження (вихідних районах), місцях постійної дислокації, а при виконанні миротворчих завдань в умовах проведення миротворчих операцій та при виконанні завдань в операціях з військової допомоги відповідно до міжнародних зобов’язань – в базових районах.

Для організації охорони та оборони, встановленого старшим командиром порядку серед військовослужбовців і служби військ призначається комендант району розташування (відповідальності).

В усіх випадках, особливу увагу командир взводу приділяє організації сприятливих стосунків з місцевим населенням (органами місцевої влади та самоврядування).

На комендантську службу, при введенні режиму воєнного стану, крім виконання режимних заходів, підтримання миру, законності та правопорядку покладаються наступні основні завдання: регулювання руху військ на маршрутах, переправах, перевалах; контроль за виконанням військами та населенням встановленого порядку та заходів маскування, збір і відправку особового складу та транспортних засобів, що відстали; охорона маршрутів і боротьба з ДРГ; підтримання встановленого порядку пересування місцевого населення в районах розташування або дій військ і врегулювання інших питань, пов’язаних з життєзабезпеченням військових підрозділів і місцевого населення, ефективним функціонуванням органів місцевої влади та самоврядування.

При виконанні цих завдань комендантська служба тісно пов’язується з основними заходами територіальної оборони адміністративних районів. З цією метою створюються комендантські райони з організацією в них комендантської служби. В першу чергу узгоджуються питання організації регулювання руху з використанням сил та засобів ДАІ МВС, створення системи охорони важливих об’єктів різновідомчими підрозділами, порядку підтримання встановленого правового режиму (встановлених обмежень, комендантської години тощо), здійснення боротьби з ДРГ.

Комендантський район батальйону,як правило, співпадає з межами їх розмежувальних ліній; при стабілізаційних діях військ він співпадає з відповідними зонами відповідальності батальйонів; при розташуванні на місці – знаходиться в межах їх районів розташування. Комендантські райони батальйонів на комендантські райони підрозділів не діляться.

У кожному комендантському районі для безпосередньої організації комендантської служби може призначатися посадова особа з відповідними повноваженнями та підрозділи (зведені підрозділи) для несення комендантської служби, в тому числі підрозділи ВСП у ЗСУ.

При організації комендантської служби встановлюються комендантські пости, пости регулювання руху, блокпости, контрольно–пропускні пункти з метою обмеження пересування на території конфліктного району.

Комендантський пост– це група військовослужбовців, які виконують завдання комендантської служби у визначеному пункті або на ділянці маршруту. В залежності від способу виконання завдань комендантські пости можуть бути рухомими та нерухомими. Склад комендантських постів залежить від покладених на них завдань і включає, як правило, командира поста та 2-3 солдати. Командиром поста призначається сержант. В пунктах, які мають особливо важливе значення, комендантський пост може очолювати офіцер.

Пост регулювання руху – це група військовослужбовців, які виконують завдання щодо регулювання руху у визначеному місці. Він включає, як правило, командира поста та 2-3 солдати. Командиром призначається сержант. Пости регулювання руху можуть бути як спільними з органами ДАІ МВС, так і окремими. Призначення старших на постах регулювання руху відбувається під час організації взаємодії.

Контрольно-пропускний пункт – це група військовослужбовців, які здійснюють перепуск військ та населення через визначений пункт у суворо встановленому порядку.

Контрольно-пропускний пункт встановлюєтьсяна кордоні району розташування частини (підрозділу), на основних комунікаціях під час організації комендантської служби і супроводу колон, являють собою спрощені варіанти блокпостів. Завданнями контрольно-пропускного пункту є: пропуск людей і транспорту, виявлення і затримка підозрілих осіб та осіб, які намагаються незаконно проникнути в район розташування військ (на об’єкт), перевірка окремих військовослужбовців і невеликих підрозділів при їх пересуванні по дорогах, виявлення дезертирів та осіб, які ухиляються від військової служби.

Він може виставлятися разом із органами (підрозділами) інших силових структур і діяти самостійно.У разі спільного несення служби перевірку документів і огляд транспорту проводиться міліцією, на загальновійськові підрозділи покладаються допоміжні функції перевірки та завдання щодо організації охорони й оборони. Склад контрольно-пропускного пунктуможе бути від трьох чоловік до взводу.

Для заборони обходу КПП місцевість, що прилягає до них, а також другорядні шляхи можуть перекриватися дозорами, секретами, засадами, рухомими патрулями, а також інженерними загородженнями. Обладнання КПП та способи виконання завдань на них також притаманні і найбільш характерні для дій взводу під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

463.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій,полягає у виконанні таких завдань, як:відновлення власної боєздатності;виготовлення та встановлення опор радіотелефонної мережі; розчищення доріг, залізничних колій, завалів, вулиць і території об’єктів; відновлення ліній електропередач; перекриття будинків; вивезення сміття; доставка та розвантаження будівельних матеріалів і гуманітарної допомоги;розчищення русел рік, відновлення, зміцнення і укріплення дамб; відселення або евакуація населення, відновлення мостів, надання медичної допомоги та організації харчування цивільного населення, надання допомоги одиноким пенсіонерам і ветеранам тощо. В залежності від ситуації та отриманих завдань взвод може виконувати завдання окремо або у складі зведеного підрозділу (загону). У всіх випадках особливу увагу командир взводу приділяє організації тісної взаємодії з органами місцевої влади та самоврядування щодо виконання встановленого обсягу робіт та організації автономного розташування та харчування особового складу.

464.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях пов’язаних з проведенням антитерористичних операцій на військових об’єктах в мирний час, полягає у виконанні завдань визначених відповідними планами в режимі підвищеної готовності та діях за надзвичайною ситуацією. Взвод може діяти у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкта; входити (складати) протидиверсійний резерв; діяти у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; входити до складу загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

465.Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися шляхом пошуку у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (в тому числі штурмом населеного пункту); переслідування; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових та державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; влаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із влаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

466. Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій відносяться такі дії як:пошук і блокування НЗФ (АОФ), ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона та оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, що спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ, АОФ). Одним із найефективних способів воєнних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ (АОФ) можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, в два етапи: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

467. Побудову бойового порядку тактичної групи при проведенні протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ (АОФ) доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи, який можу включати:групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, що входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

468.Група локалізації зони відповідальності.Рішенням старшого командира, по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, який призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ (АОФ), своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї та недопущення прориву через блокпост.

Місце несення служби обладнується за правилами підготовки взводного опорного пункту до кругової оборони та й використанням табельного та допоміжного інженерного майна (мішки з піском, залізобетоні захисні конструкції різноманітного типу), забезпечується відповідною документацією, засобами зв’язку і електропостачання, місцем для перевірки документів, догляду транспорту, стоянкою для затриманого транспорту. Способи виконання завдань на них в основному притаманні виконанню завдань стабілізаційних дій, особливо при проведенні протидиверсійних операцій. Місцевість навколо блок - посту повинна знаходитись під постійним безперервним контролем: для цього необхідно мати спостерігачів з приладами спостереження, в тому числі і нічного бачення.

У нічних умовах необхідно суворо дотримуватись світломаскування, правильно організовувати освітлення місцевості без визначення своїх позицій.

Усі блокпости прикриваються мінно-вибуховими загородженнями в керованому варіанті (УМН-2, ВКПМ-2), сигнальними мінами, на які складаються формуляри у чотирьох примірниках.

Для ускладнення підходу противника використовуються матеріали: консервні банки, шифер, покрівельне залізо, хмиз та інші предмети, що створюють гуркіт.

При організації відпочинку особового складу – третина його відпочиває, решта – несе службу.

З отриманням даних про висунення противника, підсилюється спостереження, весь особовий склад готується до бою, надається доповідь старшому командиру, оповіщаються сусіди.

Блокпости можуть посилюватися особовим складом внутрішніх військ, органів МВС, представників СБУ; на окремих ділянках можуть створюватись блокпости за рахунок підрозділів внутрішніх військ (ВВ).

Рубіж військового загородження призначається, як правило, уздовж основних комунікацій, рокад, на важливих водних рубежах з метою недопущення проникнення НЗФ (АОФ), ДРГ і інших злочинних елементів у визначені смуги (райони) і прикрити якомога більше важливих об’єктів шляхом виставлення на ньому засідок, постів спостереження, секретів та організації патрулювання, а також утримання резерву для негайного реагування при виявленні НЗФ (АОФ), ДРГ.

Завданням підрозділу, що створює рубіж військового загородження, є недопущення несанкціонованого руху поза межами дозволених маршрутів, організація патрулювання на маршрутах органами ДАІ МВС, ВСП ЗСУ.

469.Група блокування (оточення).Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до здачі зброї, а у разі здійснення опору – знищенням, шляхом ведення активних наступальних дій.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходження поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника.

Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ (АОФ). Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.

Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур.

Коли у районі блокування відомі деякі місця розташування підрозділів НЗФ, складів зброї і боєприпасів, то одночасно з блокуванням всього району блокуються і ці місця, з метою виключення просочування НЗФ, після чого проводиться прочісування та їх ліквідація (роззброєння).

Під час міжнародного збройного конфлікту (війни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.

Район блокування поділяється на ділянки відповідальності рот, які, у свою чергу, розділяються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування, є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.

При блокуванні підрозділам призначаються: на закритій місцевості – сектори відділенню – 100-150 м, взводу – 400-500 м, ділянка роті – до 1,5 км; на відкритій місцевості – сектори відділенню – 200-300 м, взводу – 800-1000 м, ділянка роті – до 3 км.

Бойовий порядок складається з бойових порядків підрозділів, розгорнутих на рубежі блокування і резерву. Підрозділи розгортаються за принципом оборони на широкому фронті. У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування встановлюються пости спостереження, секрети і засідки. Для огляду місцевості і підтримки зв’язку в проміжках між військовими підрозділами, як правило, висилаються дозори.

На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони. При наявності часу та відповідних засобів окремі ділянки місцевості перед рубежем блокування а також стики і проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем.

Для своєчасного посилення підрозділів у батальйоні створюється мобільний резерв силою до взводу.

З метою досягнення раптовості підрозділи одночасно з декількох напрямків приховано та стрімко висуваються на бойовій техніці в зазначені сектори (ділянки) рубежі блокування, займають намічені позиції та надійно перекривають усі шляхи виходу з району, який блокується. На важкодоступні ділянки підрозділи можуть висаджуватися вертольотами як ТакПД.

Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.

У випадку, коли не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району розташування антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, де вихід (прорив) противника може бути найбільш вірогідним. Блокування цих напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами силою до механізованого взводу, кожний заслін блокує ділянку місцевості.

Заслін – підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій, у залежності від наявного часу і передбачуваного складу противника, він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.

Довжина позиції може бути: на закритій місцевості – відділенню – до 250 м, взводу – до 750 м; на відкритій місцевості – відділенню – до 500 м, а взводу – до 1500 м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, при діях вночі вони скорочуються.

Блокування напрямку заслоном може здійснюватись з ходу або з висуванням із вихідного району як на техніці, так і в пішому порядку. Підрозділи висуваються і займають позиції блокування приховано, з дотриманням заходів маскування. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, що не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висунутись до своїх підрозділів, для підтримки їх вогнем або залишається у вихідному районі. З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на позицію. У всіх випадках озброєння, військова техніка підрозділу для захисту її та особового складу від ураження радіокерованими вибуховими пристроями, у тому числі саморобними, оснащується малогабаритними передавачами перешкод.

У разі виявлення противника заслін вживає заходів щодо його захоплення, у разі здійснення ним опору – вступає у бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) противником заслону він, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку. Про напрямок прориву (обходу) і відходу противника його складі повідомляється старшому командиру. Переслідування організовується старшим командиром із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти, або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або знаходитися у резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі із подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, які спеціально виділені для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ (АОФ), диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на БМП, БТР. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), що закріплені на спорядженні, з метою виключення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до 400 м, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення раптово виникаючих завдань. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, влаштуванням інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів убік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них відносяться: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ (АОФ) здійснюється в межах встановленого рубежу, по досягненні якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

При нестачі сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ (АОФ) частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З числа групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань в якості заслонів із метою знищення окремих груп із числа антидержавного збройного формування, які можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів.Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста, батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для механізованих взводів призначаються сектори відповідальності, які включають у себе конкретно визначені частини міста. Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ (АОФ) до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а у разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на віддаленні до 2 - 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що знаходиться в оточенні, відносяться: атака (штурм), фронтальний удар, повітряно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на БМП, БТР або в пішому порядку. Її склад визначається в залежності від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху наступаючих від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово обрушити на противника всю вогневу міць і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї, як і у загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених, у першу чергу ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

470.Група пошуку та знищення.Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об’єктів. Під час пошуку зброя і боєприпаси, які виявлені, вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто здійснює опір – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатись підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою насамперед подавлення осередків опору, які залишились, у подальшому здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, напрямками, що сходяться в центрі та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку у населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, в якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).

Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються: вихідний район, вихідний рубіж для пошуку, напрямок (смугу) пошуку, ділянка пошуку, рубіж зустрічі, зрівняльний рубіж, кінцевий рубіж.

На зрівняльних рубежах уточнюються взаємне положення підрозділів пошуку (груп) і їх завдання, взаємодія, за необхідності напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

471.Зрівняльні рубежі призначаються відносно добре видимих орієнтирів на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км або через1,5-2 години пошуку.

Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель та інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів та може складати: на відкритій місцевості – 2-4 км за годину; на середньо пересіченій – 1-2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300-600 м за годину.

Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку може знижуватись у 2-3рази. Для ведення пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу складає 1-2години для огляду однієї вулиці. Вночі темп пошуку буде нижче, ніж вдень.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на місцевості, як правило – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями у бойовій лінії на відкритій місцевості може складати 10-15 м, на закритій – 5-7 м.

Дії механізованих підрозділів бойовими групами застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та у разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв. Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група прикриття блокує об’єкт і знаходиться в готовності підтримати вогнем групу огляду. Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності до прикриття вогнем групи огляду. Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Зброя і боєприпаси, що виявлені під час прочісування, вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, що чинять збройний опір, знищуються. У разі здійснення противником збройного опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, по можливості, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.

У разі ухилення противника від бою організовується його переслідування і вивід на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Взвод (відділення), який виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, що проводятьпошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідування його при відході або введенні в бій.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за зазначеним напрямком, виславши вперед дозорне відділення (дозор), за яким веде спостереження в готовності підтримати вогнем. Із виходом на зазначений рубіж дозорне відділення (дозор) займає його і готується добою,взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, що забезпечує прикриття вогнем дозору). Після цього дозорному відділенню (дозору) вказується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновлюється. Віддалення дозорного відділення (дозору) забезпечується ефективною підтримкою його вогнем.

Особливості пошуку у великих містах і населених пунктах. Під час організації пошуку в населених пунктах необхідно передбачати можливість ведення в них бойових дій.

При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюються 3-4 штурмові групи. До складу кожної з них може входити: механізований взвод підсилений танком; 3-4 сапери із запасом вибухових речовин і мін; 1-2 обслуги мінометів АГС-17, СПГ-9; артилерійський корегувальник; авіанавідник; санітар-інструктор. Для захисту БМП, БТР, танків від ураження радіокерованими вибуховими пристроями вони оснащуються малогабаритними передавачами перешкод.

З метою підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації й сховища, і скорочення часу, в кожному батальйоні можуть створюватися спеціальні групиу складі до механізованого взводу, посиленого фахівцями інженерних військ і інженерними засобами.

Найближчим завданням штурмової групи може бути огляд (оволодіння) будинком, декількома будинками, а іноді й кварталом.

Для загальної підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.

Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запалювальними і сигнальними засобами. Штурмова група згідно з бойовим розрахунком розбивається на двійки (трійки), в тому числі призначається підгрупа прочісування. Дії штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється.

Штурмові групи розпочинають дії з вихідного положення, що займається найближче до об’єктів, які підлягають огляду (атаці), або з висуванням із районів, які займали. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися вулицями, що обладнані сторожовими постами.

У разі здійснення противником опору, порядок дій штурмових груп при захопленні будівлі аналогічний діям при організації наступу в місті. Штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, віддалення якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.

БМП (БТР) ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків. Під прикриттям вогню із стрілецької зброї і БМП (БТР) танки ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на віддаленні до 800 м. Після подавлення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад штурмових груп вривається до будинку і знищує противника, який здійснює опір. Слідом за особовим складом штурмової групи, який діє у пішому порядку, висувається підгрупа прочісування, яка завершує знищення противника, що залишився в будинках. Штурмова група, послідовно вирішуючи поставлені завдання, просувається вперед.

Слід врахувати, що у разі висування танку для стрільби прямим наведенням, йому повинно бути забезпечено прикриття стрільцями, які діють попереду. Досвід дій показує також, що застосування трасуючих куль вказує місце знаходження стрільця.

Роззброєння і ліквідація НЗФ (АОФ) в населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю глухих кутів і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду. Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС. При самостійних діях без участі підрозділів МВС групи огляду складаються з числа військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. Під час дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для засліплювання противника і забезпечення скритності дій підрозділів.

472.Група забезпечення блокування розташовується на імовірних, як правило, важкодоступних для переслідування шляхах відходу НЗФ (АЗФ) з метою зв’язати його боєм і забезпечити виконання завдань операції. Тобто група забезпечення блокування створює тиловий рубіж блокування. Для виконання цього завдання можуть залучатися аеромобільні підрозділи. У групу повинна виділятись оптимальна для виконання бойового завдання кількість особового складу та озброєння. Блокування тилового рубежу групою забезпечення блокування повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

Група забезпечення блокування обладнує в інженерному відношенні призначений рубіж таким чином, щоб мати можливість відбити атаки НЗФ (АОФ) протягом декількох годин, до виконання завдання групою блокування або групою пошуку, у взаємодії з якими вона завершує знищення противника. Дії цих груп можуть бути підтримані вертольотами вогневої підтримки із складу групи доставки і вогневого забезпечення. Блокування тилового рубежу повинно здійснюватись одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

473.Група зачистки і фільтрації, як правило, складається з підрозділу ВВ МВС і представників органів МВС, СБУ, ВСП ЗС. Для виконання завдань їй визначається місце розташування фільтраційного пункту.

Фільтраційний пункт – це обладнана ділянка місцевості (будівлі), де проводиться перевірка осіб, які виходять з району блокування (ізоляції), на предмет належності до ССО противника, підрозділів НЗФ (АОФ), а також у скоєні протиправних дій. Фільтраційні пункти можуть обладнуватись аналогічно блокпостам або створюватись на їх базі з додатковим влаштуванням місць (приміщень) для перевірки затриманих осіб. Крім того, можуть обладнуватись місця для очікування перевірки та обігріву (у холодну пору року). Перевірка осіб здійснюється представниками органів СБУ, МВС та ВСП ЗС. Для забезпечення охорони затриманих осіб виділяється необхідна кількість особового складу.

Підрозділ внутрішніх військ, як правило, здійснює зачистку місцевості після виконання завдань групами блокування і пошуку. У залежності від розмірів району та наявних сил і засобів зачистка всього району може бути проведена за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок місцевості.

Рух з вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або виявлені підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

474.Резерв, як правило, призначається спільно зі складу сил групи блокування для вирішення раптово виникаючих завдань, посилення вище визначених груп, при необхідності – для переслідування залишків НЗФ у разі їх прориву.

У випадку прориву через тиловий рубіж блокування безпосереднє переслідування розпочинає підрозділ, на ділянці якого цей прорив мав місце. Командир групи забезпечення блокування зобов’язаний швидко підсилити цей підрозділ, закрити ділянку прориву своїм резервом.

Підрозділ (група), який виділений для переслідування, зобов’язаний не губити контакту з противником, постійно робити позначки направлення його відходу сигнальними ракетами. У випадку, коли контакт із противником загублено, переслідування продовжується найбільш вірогідними напрямками його відходу.

475.Під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення дивірсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (антидержавних озброєнних формувань), їх баз, механізований взвод може діяти у складі ротної тактичної групи батальйону та організаційно входити в групи блокування (оточення), пошуку та знищення, забезпечення блокування, діяти на рубежі військового загородження, складати штурмову групу, нести службу на блокпостах, знаходитися в резерві та діяти самостійно.

Механізований взвод може також виконувати завдання у складі механізованої роти при її самостійних діях (в якості протидиверсійного резерву, пошукового загону) і залучатися для боротьби з малочисельними ДРГ (чисельністю 6-14 чол.) зі складу ССО противника, а також артилерійських гармат і мінометів, що кочують, шляхом їх пошуку, виявлення, переслідування і знищення. Для цього на базі підрозділів роти створюються пошукові групи з виділенням резерву.

Пошук– це дії протидиверсійних підрозділів щодо виявлення та знищення ДРГ противника в блокованому районі.

Пошук може бути суцільним і вибірковим.

При суцільному пошуку оглядається весь район, при вибірковому – тільки окремі ділянки району, об’єкти, в яких найбільш вірогідне знаходження противника.

За способами ведення пошук може бути: односторонній; двосторонній; по напрямках; по ділянках; по об’єктах; комбінований.

Вибір способу залежить від величини району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, а також наявності сил і засобів, часу.

Односторонній пошук ведеться шляхом огляду місцевості та місцевих предметів під час одночасного руху пошукових груп по паралельних маршрутах в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж припинення пошуку до початку темряви. В залежності від розмірів району та наявних сил і засобів огляд всього району може бути проведений за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом місцевості (ділянки району), при цьому на ділянках, що оглянуті, встановлюються пости спостереження у складі 2 чол. кожний. Рух із вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилежних боків району рухаються назустріч один одному. При цьому визначається рубіж зустрічі, який призначається з таким розрахунком, щоб всі пошукові групи вийшли на нього одночасно. На рубежі зустрічі можуть бути встановлені спостережні пости. Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого часу на пошук недостатньо, а розміри району або характер місцевості не дозволяють виконати завдання до початку темряви (ночі).

Пошук по об’єктах проводиться, як правило, в населених пунктах для огляду будівель і споруд. Для цього населений пункт блокується, оглядаються всі будівлі і споруди населеного пункту, а також господарські будівлі. У залежності від наявних сил і засобів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послідовний огляд. Можливість переходу противника з неоглянутих будівель у оглянуті виключається шляхом виставлення спостережних постів поблизу будівель у процесі огляду. Пошук може вестись як з одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.

Пошук по напрямках застосовується в тому випадку, коли не вистачає сил і засобів, а також на важкодоступних ділянках місцевості, на яких не можливо використати інші способи пошуку. Цей спосіб пошуку застосовується, як правило, при діях у горах, на заболоченій місцевості, при глибокому сніговому покрові. Використовується він також на місцевості, яка забезпечує зручний огляд на великі відстані.

Комбінований пошук включає в себе декілька розглянутих способів.

Для підрозділів, які ведуть пошук призначається: вихідний район для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; урівнювальні рубежі; рубіж зустрічі; кінцевий рубіж; ділянка пошуку.

Вихідний район – район, в якому підрозділи, призначені для ведення пошуку, повинні зосередитися до визначеного часу. Залежно від умов обстановки він може і не призначатися. Вихідним рубежем для пошуку вважається рубіж, на якому підрозділи розгортаються і створюють бойовий порядок. Вихідний рубіж призначається безпосередньо за підрозділами, які здійснюють блокування району, займають оборону або проводять заслон, якщо пошук проводиться в неблокованому районі.

Смуга (напрямок) пошуку призначається підрозділам зазвичай у разі ведення суцільного пошуку “пошуковою лінією”. Розмежувальні смуги вказуються по добре видимих орієнтирах і місцевих предметах. Якщо пошук проводиться в складі пошукових груп, то для них указується напрямок смуги пошуку.

Урівнювальні рубежі призначаються для уточнення завдань підрозділам, які ведуть пошук, вирівнювання бойового прядку та відновлення зовнішньої взаємодії, відпочинку та прийому їжі особовим складом. Кількість зрівнювальних рубежів залежить від глибини району та фронту пошуку, умов місцевості та видимості. Вони призначаються по добре видимих орієнтирах або за часом руху (за звичайно через 1,5-2 години пошуку).

Виходячи з цього, вони можуть бути призначені: на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км;взимку на лижах - через5-6 км.

Тривалість зупинки на зрівнювальних рубежах залежить від фронту пошуку, чисельності підрозділів, які ведуть пошуки обсягу заходів, які проводяться на цих рубежах.

Рубіж зустрічі призначається у разі ведення двонапрямкового пошуку з метою встановлення місця зустрічі пошукових груп, які рухаються назустріч одна одній.

Кінцевий рубіж – це такий рубіж, на який повинні вийти підрозділи після дослідження всього району пошуку.

Темп пошуку залежить від способу укриття НЗФ, їх чисельності, характеру місцевості, умов видимості, пори року, щільності бойового порядку, підрозділів, які ведуть пошук, ширини фронту пошуку і досвіду особового складу, який бере участь у пошуку. В середньому темп пошуку може бути:

Під час ведення пошуку в лісі на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості – 1,5-2 год/км.

В гірсько-лісистій місцевості – 300-600 м/год.

Під час пошуку НЗФ, які приховані в підземних укриттях, темп пошуку знижується в два-три рази.

Під час ведення пошуку в населеному пункті під темпом пошуку розуміється кількість часу, який необхідний для огляду розвідувально-пошуковою групою одного господарства (подвір’я) з двома-трьома надвірними спорудами. Практика показує, що на огляд одного господарства сільського типу розвідувально-пошуковій групі буде потрібно1-2 години.

Вночі темп пошуку буде значно нижчій, ніж удень. Можливості підрозділів, які ведуть пошук, визначаються умовами місцевості, складом і характером укриття НЗФ, а також ступеню укомплектованості підрозділів особовим складом.

Залежно від цього при інтервалі 10-15 м відділення може прочісувати місцевість на фронті до 100 м, взвод – до 300 м, рота – 800-1000 м. У скритих умовах ці нормативи можуть зменшуватися.

Ведучи пошук у пішому порядку пошукова група рухається в похідному або передбойовому порядку в залежності від вибраного способу пошуку.

Дозори (2-3 чол.) від пошукових груп діють на відстані, яка забезпечує спостереження за ними. Один із дозорних призначається старшим. Старший дозорний пересувається позаду та збоку від дозорних і прикриває їх, у випадку необхідності, вогнем. Дозори ведуть розвідку місцевості по вказаному маршруту і в той же час виконують роль охорони пошукових груп від раптового нападу противника. З дозорами встановлюються сигнали взаємодії. В пошуковій групі призначаються спостерігачі за діями дозорних.

Виявивши ДРГ, дозорні залягають і подають сигнал “Бачу противника”. За цим сигналом залягає вся пошукова група, а командир групи скрито висувається до дозорних для оцінки обстановки і прийняття рішення щодо затримання (знищення) ДРГ. Якщо командиром пошукової групи прийнято рішення на здійснення маневру, то на рубежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противника, повинні залишатись пости спостереження або спостерігачі.

Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдину пошукову лінію. Відставання від лінії або її випередження будь-якою пошуковою групою недопустимо, тому що розрив може бути використаний противником для виходу з району блокування. При затриманні однієї з груп для огляду місцевості (об’єкта), зупиняються всі пошукові групи і очікують закінчення огляду.

Резерви висуваються за пошуковою лінією в колону по-одному в напрямку вірогідного знаходження противника. Якщо пошук не завершений до початку темряви, то пошукові групи зупиняються на досягнутих рубежах, а на світанку пошук поновлюється.

Особовий склад пошукових груп повинен знати: відомості про противника; завдання свого підрозділу і завдання сусідів; своє завдання, місце знаходження підрозділів, що здійснюють блокування і порядок їх дій; сигнали взаємного впізнавання; оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Переслідування може застосовуватись у наступних випадках: коли противник відходить і робить спробу відірватись; при прориві його через рубіж блокування (оточення); при втраті вогневого контакту з ним.

Переслідування проводиться слідом за противником, який відходить, шляхами паралельними напрямкам його відходу або комбіновано до повної його ліквідації.

Розглянуті способи пошуку ДРГ, їх виявлення, затримання або ліквідацію можуть здійснювати також засідки; секрети; спостережні пости; сторожові пости; сторожові застави; розвідувально-пошукові групи; патрулі; розвідувальні дозори; контрольно-пропускні пункти; рухомі резерви; штурмові групи тощо.

Засідки, секрети, сторожові застави, сторожові пости, як правило, встановлюються в місцях можливих дій ДРГ (мости, дороги, переправи, важливі військові об’єкти тощо).

Основними завданнями засідок є недопущення виходу ДРГ до об’єкта та її знищення. Від засідки можуть виставлятись секрети і пости спостереження.

Для впізнання невідомих і проведення їх огляду, як правило, від засідки (секрету, сторожового посту і тощо) задіються 2-3військовослужбовці в якості патруля. Інший особовий склад постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не виявляючи своєї присутності. Особам, які здійснюють огляд, забороняється знаходитись на лінії вогню між нарядом і невідомими, вони повинні страхувати один одного на випадок раптового нападу збоку затриманих. При перевірці особлива увага приділяється правильності оформлення документів, наявності в них особливих відміток, встановлених у цьому районі, виявленню ознак диверсантів.

Якщо під час перевірки виявляється, що ті, кого перевіряють, – диверсанти, то одним із патрульних потай подається сигнал: “Чужий”. Якщо противник не зрозумів, що його викрили, то патруль закінчує перевірку і дозволяє затриманим подальший рух. Сам же патруль, відпустивши диверсантів на декілька кроків, падає на землю і відкриває вогонь на попередження або ураження.

При спробі затриманих під час перевірки ліквідувати тих, хто здійснює перевірку, останні падають на землю, а особовий склад сторожового посту (засідки) відкриває вогонь на ураження. Патрулю вступати в рукопашну сутичку з противником недоцільно.

476.Участь механізованих підрозділів у диверсійно-розвідувальних операціях, які проводяться, як правило, у воєнний час, може включати: ведення розвідки шляхом спостереження, пошуку, допиту полонених, опитування місцевих жителів, вивчення захоплених документів та іншими способами; виведення з ладу важливих військово-економічних об’єктів противника шляхом спеціальних дій, які включають: засідки, нальоти, рейди, диверсії із застосуванням сучасних та інших методів руйнування.

Вибір способів виконання диверсійно-розвідувальнихзавдань залежить від ситуації в районі дій, характеру об’єктів і системи їх охорони, місцевості, пори року і доби, а також від складу підрозділів, що для цього залучаються, їх озброєння, оснащення та рівня підготовленості особового складу. Наведені способи виконання завдань в основному притаманні діям взводу в розвідці.

Особливе місце в конфліктах незначної інтенсивності займає організація засідок (рухомих та нерухомих). Мета засідки – завдати поразки противнику, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Виходячи з цього командир може вибрати різні способи її влаштування: зустрічну засідку, флангову, паралельну. У засідку, як правило, призначається взвод (розвідувальний, механізований, танковий, парашутно-десантний або розвідгрупа спецпризначення), посилений обслугою мінометів, групою вогнеметників і саперів. В її склад додається санітар із засобами для надання першої медичної допомоги, артилерійський корегувальник (якщо засідка влаштовується в зоні досяжності вогню своєї артилерії) і авіанавідник.

У складі нерухомої засідки, як правило, створюються групи: спостереження (дозор), що відволікаюча, відсікаюча, вогнева, блокування, прикриття і резервна (бронегрупа).

Група спостереження обладнує спостережний пост на висоті, що панує над місцевістю, із задачею своєчасно доповісти командиру про висування колони противника. За його рішенням розвідка і похідна охорона противника можуть безперешкодно пропускатися у вогневий мішок, а потім, з висуванням колони головних сил, група, що відсікає, підриває керований фугас з метою не допустити відхід противника.

Група, що відволікає першою відкриває вогонь по колоні з метою змусити особовий склад противника зайняти позицію на іншому узбіччі дороги, де розташовується вогнева група, яка в подальшому відкриває шквальний вогонь йому в тил із усіх видів зброї. У випадку намагань противника вирватися з під вогню вперед по дорозі, вступає в дію група блокування, яка своїм вогнем і влаштуванням загороджень забороняє рух.

Група прикриття протидіє підходу резервів противника, якщо вони висуваються на допомогу колоні, яка потрапила в засідку.

Підрозділи, призначені в засаду, спішуються, як правило, у малонаселеному і укритому від візуального спостереження районі. Під час організації засади в міських кварталах підрозділ, призначений у засаду, використовуючи підземні комунікації, проходи і проломи в будинках, паркани, приховано висуваються в район засади. Висування здійснюється звичайно в нічний час, під прикриттям парних дозорних, які висилаються уперед, до тилу і на фланги. У разі виявлення дрібних груп НЗФ дозор доповідає командиру та, ховаючись від бойовиків, продовжує виконання завдання. У разі виявлення противником дозору особовий склад діє рішуче й після знищення бойовиків здійснює відволікаючий маневр і виходить в район засади.

З виходом до району засади дозор оглядає місцевість, звертаючи увагу на височини, природні укриття, де можуть знаходитися бойовики.

З виходом головних сил організується спостереження, безпосередня охорона і кругова оборона.

Частина сил розташовуються на виході (вході) району засади. Основні сили із засобами посилення – в центрі району. Розташування особового складу та вогневих засобів у районі засади повинно забезпечувати ліквідацію противника у створеному вогневому мішку і у разі спробі вирватися з нього.

Особливо старанно організується система вогню. З системою вогню пов’язується мінно-вибухові загородження на позиціях. У засаді особовий склад старанно маскується та, не виявляючи себе, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню. Про підхід противника спостерігачі доповідають встановленими сигналами.

Нечисленні групи противника засада пропускає або знищує вогнем із безшумної зброї або захоплює спеціально виділеною групою.

При підході головних сил НЗФ засада дає їм можливість увійти в основний район вогневого ураження і за командою (сигналом) командира раптово відкриває вогонь. Якщо НЗФ перевищують за силою і чисельністю склад засади та намагаються оточити і знищити її, особовий склад засади переходить до кругової оборони, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, викликає бронегрупу (уразі дії в місті або на рівнині) або резерв старшого командира.

У разі виявлення засади противником командир підрозділу організує їх ліквідацію вогнем усіх засобів і під прикриттям групи забезпечення виходить з району засади. Пересування в новий район або в район розташування здійснюється за новим маршрутом із суворим дотриманням заходів щодо охорони і маскування. При цьому організовуючи дії підрозділів у засаді командир повинен враховувати таке: у ході організації взаємодії він повинен визначити сигнали оповіщення та розпізнання, можливі маршрути повернення, порядок виходу до розташування своїх підрозділів, прикриття вогнем і діями підрозділів, які повертаються з виконання завдання, місця проходів у своїх мінно-вибухових загородженнях.

Вогневі позиції на броньовану техніку розташовують далі від зони ураження, так як вогонь ведуть протитанковими керованими ракетами та з гранатометів, огляд зони ураження звичайно не проводять. Враховуючи високу проходимість та швидкість пересування броньованої техніки, засаду влаштовують в таких місцях, де виникають труднощі маневру, а між позицією та зоною ураження є звичайні перешкоди (обриви, байраки, річки). Підрозділи додатково оснащують протитанковими засобами, які розміщують так, щоб уразити головну машину і машину, яка замикає колону.

Для нанесення ударів з повітря командир підрозділу, що призначений у засідку, може викликати бойові вертольоти і вогонь артилерії.

Активно використовуються рухомі засідки, бойовий порядок механізованого підрозділу, виділеного для її організації, як правило, складається з групи спостереження, групи, що атакує (штурмової), , вогневої, групи мінування і бронегрупи. При організації рухомої засідки у зручних місцях розташовується тільки група спостереження. Група, що атакує (штурмова), розміщується в глибині району дій разом із вогневою групою і бронегрупою. За сигналом, що сповіщає про підхід противника, вогнева група висувається і займає вигідні вогневі позиції, група мінування може встановлювати фугаси на маршруті висування. Штурмова група і бронегрупа висуваються й інтенсивним кинджальним вогнем по противнику, разом із вогневою групою наносять втрати йому, знищують або захоплюють в полон.

Відсутність суцільної лінії фронту в збройному конфлікті створює сприятливі умови для проведення рейдових дій з метою здійснення вогневих нальотів, виведення з ладу в тилу збройних формувань противника, пунктів керування, баз, складів, захоплення важливих об’єктів на комунікаціях.

При здійсненні рейдових дій взвод меже діяти в складі рейдового загону або групи.

При постановці бойових завдань рейдовому загону (групі) вказується загальний напрямок дій і об’єкти (обєкт) захоплення. Побудова бойового (похідного, передбойового) порядку повинна забезпечувати одночасну участь у нанесенні удару усіх вогневих засобів; чітку взаємодію сил і засобів загону з бойовими вертольотами, можливість гнучкого маневру, стійкого керування підрозділами; використання вигідних умов місцевості для прихованого пересування, можливість раптового відбиття вогневих нальотів противника.

Взвод при здійсненні рейду діє, як правило, у складі роти, якій додаються бойові підрозділи і підрозділи бойового забезпечення, евакуаційне відділення, відділення технічного обслуговування і ремонту, підрозділи тилового і медичного забезпечення, а при необхідності – відділення РХБ розвідки.

Доданий роті танковий взвод використовується для безпосередньої підтримки атаки проти виявлених і заблокованих груп противника, а також може додаватися (по-машинно) групам, що атакують (штурмовим), які створюються в роті для оволодіння укріпленими об’єктами.

Рейди можуть здійснювати і невеликі за складом групи у пішому порядку, на техніці і вертольотах. Так, у горах використовується піша рейдова група, а на доступному напрямку – механізована рейдова група. Для успішного виконання завдань у різних умовах доцільно групи на техніці мати в складі: однієї БМП (БРМ) – у якості розвідувального дозору, що висилається на відстані до 5-10 км; 2-3 БМП (БРМ) – розвідувально-ударної групи для боротьби із противником на відстані від основних сил до 10-15 км; 5-10 БМП (БРМ) можуть складати рейдовий загін, здатний діяти автономно на відстані 20-30 кмвід основних сил батальйону.

При діях на вертольотах рейдові групи можуть складати: на одному вертольоті – аеромобільний рейдовий дозор; у складі 2-3 вертольотів – рейдову групу; у складі 5-10 вертольотів – рейдовий загін.

Головними умовами успішних дій рейдового загону (групи) є раптовість, мобільність, спроможність швидко виходити до призначеного об’єкта і наносити стрімкі приголомшуючі удари. Організація і підготовка рейдового загону (групи) до дій починається з вибору об’єкта дій, збору і уточнення даних про нього, систему його охорони, наявності прихованих підступів, маршрутів руху загону (групи). Перед виходом у рейд проводиться тренування особового складу, його екіпірування. Особлива увага приділяється індивідуальній підготовці кожного військовослужбовця.

Як правило, у складі рейдового загону (групи) призначаються групи (підгрупи): розвідувальна, ударна (штурмова), вогнева, прикриття і забезпечення. На рівнинній місцевості до складу рейдового загону можуть призначатися танкові підрозділи.

Одним з активних способів дій рейдового загону (групи) щодо розгрому противника, який висувається, є раптовий вогневий удар у сполученні з атакою з декількох напрямків. У цьому випадку противник попадає під фланговий і перехресний вогонь, що позбавляє його можливості швидко вийти з-під удару.

У підрозділах, що здійснюють рейд, повинен підтримуватися постійний зв’язок зі старшим командиром і центральним диспетчерським пунктом; взаємодіючими підрозділами, елементами похідної побудови рейдового загону (розвідувальним дозором, загоном забезпечення руху, бічними похідними заставами, безпосередньою охороною, замиканням колони, тиловою похідною заставою); зі сторожовими заставами, блокпостами, постами КПП, з доданими вертольотами прикриття для передачі цілевказівок.

При діях рейдового загону (групи) в горах розвіддозор в складі взводу (відділення), висланий від нього, просувається уздовж дороги і веде розвідку шляхом послідовного огляду командних висот і спостереження з них. Для цього використовуються групи піших дозорних по 2-3 чоловіка кожна. Особовий склад розвіддозора спостерігає за навколишньою місцевістю і діями дозорних у готовності підтримати їх вогнем. При подоланні перевалів і ущелин для розвідки маршруту, як правило, викликається вертоліт підтримки. Розвідка доріг, хребтів, долин ведеться шляхом послідовного огляду командних висот, а при нападі противника або виявленні його засідки розвіддозор займає вигідну позицію і своїм вогнем сковує його дії, забезпечуючи розгортання і вступ у бій головних сил, які вогнем бойових машин, вертольотів підтримки і стрілецької зброї завдають поразки противнику. При сприятливих умовах здійснюється обхід засідки противника з тилу по зворотних схилах висот, стежкам.

У високогірних районах і важкодоступних ділянках місцевості розвідка ведеться пішими дозорами, які забезпечуються гірським спорядженням і навчені техніці подолання гірських перешкод.

Оволодіння ущелинами (долиною) починається із захвату механізованими підрозділами висот, прилягаючих до ущелин (долині). Наступ ведеться по обом сторонам ущелин (долини) на різних рівнях: один підрозділ, звичайно взвод, просуваються у передбойовому порядку безпосередньо по гребне висот, друге на дві треті висоти, трете – на одну третину. Попереду кожного взводу на відстані 50-100 м діє відділення у бойовому порядку. Крім того, з досвіду дій механізованих підрозділів, які діють на гребнях висот, вони можуть розділятися на групи, яким можна дати назву “легкі” і “важкі”. Це диктується тим, що діючи в горах, військовослужбовці несуть з собою сухий пайок, воду, боєкомплект на троє і більше діб. У цьому випадку “легкі” групи пересуваються попереду, вони мають з собою особисту зброю і боєкомплект у готовності швидкого вступання у бій, а “важкі” несуть на собі боєкомплект, продовольство та інше майно і після захоплення “легкими” групами, закріплюють їх.

Особливу увагу командир приділяє злагодженим діям підрозділів, які наступають по схилах висот, хребтах з підрозділами, що наступають долиною (ущелиною), а також з доданою та підтримуючою артилерією та армійською авіацією.

Захоплення висот здійснюється сковуванням НЗФ з фронту частиною сил і діями головних сил із флангів і тилу при підтримці вогню артилерії і ударів авіації. В окремих випадках, коли НЗФ діють окремими групами щодо оборони пануючих висот і проходів, то вони можуть захоплюватися розвідувальними групами з подальшим закріпленням на них механізованих підрозділів.

Після оволодіння висотами, які прикривали вхід в ущелину (долину), починається просування підрозділів, які наступають по ущелині. Танки, БМП (БТР), зенітно-самоходні установки після спішування піхоти діють за підрозділами, які просуваються по ущелині (долині) вслід за загоном забезпечення руху. Розподіл бойових машин у колоні визначається рішенням командира залежно від висоти гір, розташування вогневих точок НЗФ і наявності рослинності, тобто за підрозділами можуть просуватися БМП-2 або ЗСУ, а потім танки і БТР або навпаки.

Під час планування дій у горах командир повинен враховувати і швидкість руху механізованих підрозділів, які спішилися, по схилах і хребтах, яка залежно від характеру пересіченості, крутості схилів, рослинності і стану погоди може бути від 2-3 км до 300-400 м/год.

При підході рейдового загону (групи) до лісу в першу чергу визначаються небезпечні ділянки і здійснюється їх огляд. Рух розвіддозора лісом здійснюється “стрибками”: від одного зручного для спостереження місця до іншого. При неможливості прихованого спостереження з машини командир загону висилає для огляду піший дозор. Особовий склад, що залишився, веде спостереження за прилягаючою місцевістю і діями дозорних, знаходячись у готовності підтримати їх вогнем.

Рух у лісі відбувається, як правило, по дорозі, стежці або просіці. Особливо ретельно оглядаються галявини, входи в яри, лощини і виходи з них, розгалуження доріг, гаті, мости й інші місця, де може розташуватися противник, здатний зробити раптовий напад із засідки. Якщо розвіддозор раптово піддасться обстрілу або виявляє засідку – він спішується і вступає в бій. Вогнева група займає вигідну вогневу позицію і вогнем підтримує його дії.

477.Участь механізованих підрозділів в операціях з організації руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником), як правило, буде пов’язана з переходом до партизанської тактики дій, в умовах неможливості вийти з оточення,із завданням проведення диверсій на комунікаціях, зриву військових перевезень, виведення з ладу важливих військових об’єктів, з об’єднанням або налагодженням тісної взаємодії з місцевим населенням, іншими органами та формуваннями опору. В цих умовах, способи виконання завдань є елементами дій взводу при розташуванні на місці, в сторожовій охороні, бойовому розвідувальному дозорі, в пошуці, під час влаштування нальотів і засідок. Організація цих дій вимагає від командира рішучості, наполегливості та розумної ініціативи з врахуванням налаштованості населення.

 

9.4. Особливості тилового і технічного забезпечення під час участі у стабілізаційних і специфічних діях військ та у спеціальній операції.

 

478. Особливості тилового забезпечення підрозділів.

Особливістю матеріального забезпечення під час дій підрозділів є підвищення автономності системи життєзабезпеченні екіпажів бойових машин і нечисленних груп, які діють у відриві від свого підрозділу. Досвід показує, що запаси матеріальних засобів повинні бути для екіпажу (розрахунку) групи (відділення) не менше чим на 5-6 діб.

На кожний екіпаж (нечисленну групу) мати спеціальну палатку типу “модуль”, матраци надувні та мішки спальні, малогабаритні засоби для приготування їжі, засоби для зберігання питної води, обігріву та інший необхідний інвентар.

У ротах необхідно мати санінструктора і двох санітарів або декількох підготовлених солдатів, які можуть надати першу медичну допомогу. Під час організації дій кожний командир взводу (відділення) повинен знати місце для виносу поранених і вбитих Для евакуації поранених і вбитих використовувати броньовану техніку, а евакуацію тяжкопоранених з батальйонного медичного пункту здійснювати на швидкохідній техніці або вертольоті з підготовленої для цього площадки.

479.Особливості технічного забезпечення підрозділів

Командирам підрозділів вважати найважливішим завданням: забезпечення взаємозаміни особового складу за основними спеціальностями в екіпажах і розрахунках; ведення постійної роботи з технічної підготовки зведених екіпажів для забезпечення надійної експлуатації та якісного використання озброєння і техніки.

Під час заміни підрозділів в місцях несення служби (зняття з охорони) і відправленні техніки необхідно:

- створити комплексні бригади для зняття техніки з охорони і перевірки її на функціонування усіх систем;

- особливу увагу звернути на встановлення комплексу динамічного захисту із закладкою ВР, встановлення фальшбортів, наявність кулеметних стрічок у коробках, які обслужені і справних, пальців кріплення ККТ, тросиків до НСВТ, КПВТ, працездатність радіостанцій і ТПУ, стан шоломофонів і гарнітур до них;

- при наявності часу передбачити проведення контрольних пробігів: для гусеничної техніки – 25 км, для колісної – 50 км.;

- система охолодження бойових машин повинна бути заправленою: взимку – НОР-40 (НОР-60), влітку – прісною водою з трикомпонентною присадкою.

У разі масового відвантаження техніки на місцях і іі вантаження організувуються пункти технічної допомоги, харчування і обігріву.

У ході дій виконання ремонтів військової техніки, технічного обслуговування ввиділяється відділення технічного обслуговування з машиною технічної допомоги (МТО, ТРМ).

Особовий склад ремонтних підрозділів повинен мати стальні шоломи і бронежилет. Техніку, яка вийшла з ладу, на маршрутах не залишається, її евакуацію проводиться ремонтними засобами, а у разі їх недостатності – використовуваються бойові і транспортні машини.

Для здійснення технічного забеспечення взводів у кожній роті мати пункт технічного спостереження і ремонтно-евакуаційну групу, яка діє за підрозділом з обсягом робіт по одній-дві години, щодо відновлення на місці, а машини з більшим обсягом робіт – евакуювати на збірні пункти пошкоджених машин. Відновлення тезніку в населенних пунктах проводити недоцільно.

 

Розділ 10. ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ

 

10.1. Бойове забезпечення

 

Розвідка

Розвідка організовується і ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою недопущення раптового нападу противника і добування даних про противника і місцевість у районі майбутніх дій, та результатів застосування своїх підрозділів.

480. Розвідка противника ведеться із завданнями: виявити його бойовий склад, приналежність, місце розташування, характер дій підрозділів і вогневих засобів.

Розвідка місцевості ведеться із завданнями встановити: ступінь і характер інженерного обладнання районів (позицій, об’єктів), загороджень; особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, доріг, стежок, джерел води, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування військ; райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного і хімічного забруднення, можливі напрямки їх подолання та обходу.

481. Основними вимогами до розвідки є цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, скритність, достовірність і точність визначення координат об’єктів (цілей), які розвідуються. Добуті відомості передаються всіма можливими способами командиру, який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості доповідаються негайно.

482. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка.

Військова розвідкау взводі ведеться спостерігачами, дозорними відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням, підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами.

Військова розвідка організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за противником особисто командиром і спостерігачами.

Радіаційна і хімічна розвідкаведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках).

483. Спостереження за повітряним і наземним противником організовується у всіх видах воєнних дій і ведеться безперервно командиром взводу і відділення (танка) особисто, спостерігачами, розрахунками чергових вогневих засобів, а в разі необхідності – усім особовим складом. Уночі та в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з використанням приладів і прицілів нічного бачення, засобів освітлення місцевості і доповнюється підслуховуванням.

Для ведення розвідки спостереженням у відділенні й у взводі, як правило, призначається по одному спостерігачеві, які знаходяться: у взводі – на командно-спостережному пункті взводу, у відділенні – на позиції, на БМП або в бойовому порядку.

Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При цьому вказується:

орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;

відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);

розташування передових підрозділів своїх військ і противника;

місце для спостереження і його обладнання;

сектор спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;

порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).

484. В обороні і при розташуванні на місці зі складу взводу за рішенням командира батальйону може виділятися спостережний пост для розвідки наземного і повітряного противника, а пост РХБ спостереження (спостерігач) – для радіаційної і хімічної розвідки. До складу поста РХБ спостереження призначається особовий склад спеціально підготовленого відділення (екіпажу танка).

Спостережний пост (спостерігач) розташовується в місці, що забезпечує найкращий перегляд місцевості перед фронтом на флангах і по можливості в тилу підрозділу, та повинен мати скриті підходи (відходи) до них, бути якісно замаскованим та не розташовуватись поблизу чітких орієнтирів.

Спостережний пост складається з двох-трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим.

На спостережному посту мають бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подачі сигналів оповіщення, а в спостерігача – прилади спостереження.

На посту РХБ спостереження (у спостерігача), крім цього, мають бути прилади радіаційної і хімічної розвідки та засоби для подачі сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження.

Старший спостережного поста зобов’язаний: встановити порядок безперервного спостереження; влаштувати місця для спостережного поста і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і оповіщення; своєчасно доповідати командиру, що виставив пост, про результати спостереження. Старший поста РХБ спосотереження, крім цього, зобов’язаний встановити час увімкнення приладів радіаційної і хімічної розвідки, знати сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження та порядок їх передачі.

Для спостереження вночі та в інших умовах обмеженої видимості спостережний пост (спостерігач) забезпечується приладами нічного бачення (тепловізійними приладами для спостереження) і засобами освітлення місцевості.

485. Під час постановки завдання спостережному посту командир взводу (відділення, танка) вказує: склад, посади (спостерігачів); орієнтири та умовні найменування місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява; відомості про свої підрозділи; місце спостережного поста (спостерігача); сектор (смуга, район, об’єкт) спостереження; що установити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок ведення радіаційного, хімічного і біологічного спостереження); порядок доповідей результатів розвідки (що, яким способом і коли доповідати); час готовності.

Сектор ведення розвідки, як правило, розбивається на зони:

ближню – глибиною до 400 м; середню –до 800 м і далеку – на глибину бачення.

Завдання, яке поставлене спостережному посту, записується в журнал спостереження.

Під час організації роботи спостережного поста старший спостерігач зобов’язаний: вивчити розташування противника в зазначеній смузі спостереження; призначити чергового спостерігача для несення служби і визначити черговість їхньої зміни; установити порядок обладнання місця для спостережного поста; скласти схему орієнтирів; перевірити справність приладів спостереження і засобів зв’язку; доповісти про готовність до виконання завдання.

Під час постановки завдань черговому спостерігачу старший поста вказує: місце і сектор ведення спостереження; що встановити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок доповіді результатів спостереження.

Старший поста РХБ спостереження, крім цього, вказує час увімкнення бортових приладів радіаційної, хімічної і біологічної розвідки; довести сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; порядок їхньої передачі.

486.Перед початком розвідки наземногопротивника спостерігач зобов’язаний детально вивчити місцевість у секторі спостереження; визначити відстані до орієнтирів і характерних місцевих предметів і де, імовірніше всього, противник може розташувати вогневі засоби, інженерні споруди і загородження; бойову техніку і живу силу; запам’ятати кількість, форму, розміри і місця розташування місцевих предметів.

Спостереження починається, як правило, з ближньої зони і ведеться справа наліво, від себе в глибину послідовним оглядом місцевості і місцевих предметів по зонах спостереження.

Знайшовши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості щодо орієнтирів (характерних місцевих предметів) і доповідає про неї старшому спостережного пункту. Старший спостережного пункту встановленим порядком доповідає про ціль командиру, який виставив пост, і наносить її на карту або схему місцевості. Про результати спостереження здійснюється запис у журналі спостереження.

Розвідка повітряного противника ведеться спостережними постами (спостерігачами) для своєчасного виявлення засобів повітряного нападу противника, їх складу, безперервного спостереження за його діями та своєчасного оповіщення своїх підрозділів про дії засобів повітряного нападу, виявлення повітряних десантів противника.

Спостереження за повітряним противником ведеться за допомогою оптичних приладів. Для спостереження за повітряним противником можуть окремо призначатися спостерігачі та обладнуватися пост повітряного спостереження. Спостереження ведеться послідовним переглядом повітряного простору, починаючи від обрію. Виявивши повітряну ціль, у тому числі і місця розкриття касетних бойових частин ракет (бомб), спостерігач негайно подає сигнал оповіщення, визначає її характер, напрямок польоту і доповідає своєму командиру (старшому спостережного поста).

487. Пост РХБ спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження у визначеному районі та у встановлений час, і при кожному артилерійському та авіаційному нальоті противника вмикає бортові прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і стежить за їхніми показниками.

У разі виявлення потужності дози випромінювання0.5 рад/рентген і більше старший спостережного пункту (спостерігач) доповідає командиру, який його виставив, і за його вказівкою подаєсигнал“Радіаційна небезпека”.

У разі виявлення зараження старший поста РХБ спосотереження (спостерігач) негайно подає сигнал“Хімічна тривога” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне (бактеріологічне) зараження здійснювати за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), аналогічним сигналом.

Результати радіаційного, хімічного і біологічного спостереження заносяться в журнал спостереження.

Охорона

Охорона у взводі (відділенні, екіпажі танка) організується з метою недопущення несподіваного нападу наземного противника, проникнення його розвідки і забезпечення часу і вигідних умов для розгортання і вступу в бій.

Вона організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у відриві від головних сил –самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, –черговими вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти –і парними патрульними для обходу району розташування взводу.

За розпорядженням старших командирів взвод (відділення, танк) може виконувати завдання щодо охорони частини (підрозділів), ПУ, інших об’єктів.

488. На кожну добу для впізнавання своїх військовослужбовців установлюютьсяпропуск і відгук.

Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу сторожової застави (поста) і особам, які висилаються за межі свого підрозділу, а вночі і в межах свого підрозділу, а відгук –командирам підрозділів, призначених у розвідку, охорону, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів.

Пропуском служить найменування озброєння або бойової техніки, наприклад “Кулемет”, а відгуком –назва населеного пункту, що починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад, “Ковель”.

Пропуск запитується у всіх осіб, які проходять через рубіж охорони і переміщуються по розташуванню підрозділу вночі, а відгук – у осіб, які передають наказ командира, і командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск і відгук вимовляються тихо. Усі особи, які не знають пропуску, а прибулі з наказом – відгуку, затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто, і залежно від обставин дозволяє їм прямувати далі або направляє під конвоєм до командира, який вислав охорону.

489. Під час організації охорони командир взводу (відділення, танка) призначає спостерігача, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира роти (взводу), указує його місце і завдання, а також встановлює порядок дій особового складу в разі раптового нападу противника. В обороні, крім цього, командир взводу визначає необхідну кількість чергових вогневих засобів, їхнє місце і завдання, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – склад патрульних, маршрути їх руху, завдання і пропуск.

Тактичне маскування

490. Тактичне маскування має за мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної, радіолокаційної і повітряної розвідки противника і ввести його в оману відносно побудови бойового порядку і дій підрозділів. Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до отриманогобойового завдання, вказівок щодо маскування командира роти (взводу) і обстановки, яка склалася, для досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження їхньої боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, самостійно.

491. Тактичне маскування досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженого бачення; використання табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням ОВТпід фон навколишньої місцевості; дотриманням правил радіодисципліни і радіообміну; збереженням колишнього режиму діяльності при зміні підрозділів іпідготовці до виконання нового бойового завдання; суворим виконанням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості тощо. Приховування БМП (БТР) і танків від керованих і самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки стосовно навколишнього середовища, для чого застосовуються деформуюче фарбування техніки, маскуючі покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машин встановлюються теплопоглинальні (теплорозсіюючі) екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні і лазерні відбивачі.

492. Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (навмисним показом дій взводу, відділення, танка на хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням хибних позицій, окопів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться з дозволу командира роти (взводу).

Забороняється для введення противника в оману вдаватися до віроломства: використовувати відмітні знаки (позначки) червоного хреста (червоного півмісяця, прапора парламентера (білий прапор), знаків і емблем Організації Об’єднаних Націй, форменого одягу противника і пізнавальних знаків його ОВТ, симулювати поранення (хворобу і намір здатися в полон).

493. Організовуючи тактичне маскування командир взводу (відділення, танка) вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок дотримання заходів маскування; порядок проведення маскування під час виконання поставленого завдання.

До підручних засобів належить усе, що є довкола (гілки, трава, сіно, каміння тощо). Але необхідно пам’ятати, що гілки і трава придатні для маскування на короткий термін, тому що в’януть і змінюють колір, і з засобів маскування перетворюються у демаскуючі.

До табельних засобів маскування належать маскуючі комплекти (МКТ, МКС тощо), дими, гранати, шашки.

Для розміщення танків (БМП, БТР) і облаштування позицій вибираються ділянки, колір яких наближений до кольору об’єкта. На місцевості, що має один тон, для поліпшення маскування підбираються кольорові плями під тон об’єкта штучним шляхом.

Не рекомендується розміщувати вогневі засоби біля добре помітних місцевих предметів, які можуть служити для противника орієнтирами. У разі неможливості влаштування позиції в іншому місці вони повинні руйнуватися.

Для проведення інженерних робіт щодо влаштування вогневих позицій сповна використовується темний час доби та інші умови обмеженого бачення.

Узимку для маскування використовується сніг, вогневі засоби розфарбовуються у білий колір, використовують зимові маскуючі комплекти.

Залежно від характеру дій військ і умов обстановки може обмежуватися або заборонятися пересування людей і техніки у визначених місцях, використання фар і ліхтарів без світломаскувальних засобів, паління печей і розкладання вогнищ, робота радіозасобів на передачу. Встановлюється також режим ведення вогню, який унеможливлює розкриття його системи до початку бою, режим використання приладів нічного бачення, порядок пересування, підвозу матеріальних засобів й інженерного обладнання позицій.

 

Інженерне забезпечення

494. Інженерне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню, танку) необхідних умов для успішного виконання бойового завдання, підвищення захисту особового складу, ОВТ від усіх засобів ураження, а також для ускладнення просування противника і завдання йому ураження за допомогою мінно-вибухових і невибухових загороджень.

495. Завданнями інженерного забезпечення взводу (відділення, танка) є: ведення інженерної розвідки місцевості, об’єктів і загороджень противника; фортифікаційне обладнання і маскування опорного пункту взводу (позиції відділення, вогневої позиції танка), місця розташування; встановлення інженерних (мінно-вибухових і невибухових) загороджень на займаній позиції; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях.

З метою захисту від високоточної зброї противника під час фортифікаційного обладнання опорного пункту (позиції) над танками, БМП (БТР) встановлюються маски, влаштовуються екрани, козирки, поруч з ними створюються хибні теплові цілі (пастки).

496. Інженерне забезпечення організовується командиром взводу на основі отриманого завдання і вказівок командира роти. Організовуючи інженерне забезпечення, командир взводу вказує:

в обороні – черговість і терміни фортифікаційного обладнання позицій відділень, основних і запасних вогневих позицій БМП (БТР), танків, укриттів для автомобілів, перекритих щілин (бліндажів); глибину окопів на відділення, траншеї і ходу сполучення; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні;які переносні загородження для боротьби в траншеї і ходах сполучень виготовити і де їх розташувати; обсяг роботи щодо дообладнання траншей і ходу сполучення після відриву їх землерийною машиною; ділянки розчищення місцевості для поліпшення спостереження і ведення вогню; хто виділяється для обладнання командно-спостережного пункту взводу і час його готовності; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів і як їх улаштовувати, порядок їх вогневого прикриття; заходи забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї;

у наступі – способи пророблення проходів у загородженнях противника; способи подолання інженерних загороджень противника і перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень;

при форсуванні водної перешкоди – маршрут виходу до річки для кожної БМП (БТР), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує: місце завантаження на пором і номер порома;

при здійсненні маршу – порядок розвідки і подолання загороджень на маршруті руху та в районах привалів і районі зосередження; використання вбудованого (навісного) бульдозерного обладнання і мінних тралів, підготовки і використання шанцевого інструмента;

при розташуванні на місці – місця укриттів (окопів) для БМП (БТР, танків, автомобілів); де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого терміну їх обладнає; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні; які і де влаштувати інженерні загородження, черговість і терміни фортифікаційного обладнання району розташування.

497. Взвод (відділення, танк) своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції відділення, основної і запасної вогневої позицій танка) і його маскування, у тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, встановлює інженерні загородження, проробляє проходи в загородженнях і руйнуваннях. Дистанційно встановлені мінні поля взвод (відділення, танк) обходить, а при неможливості обходу проробляє прохід або вихід до проходу роти.

У разі призначення взводу (відділення, танка) для посилення групи розгородження батальйону (дій як групи розмінування роти) його командир до початку виконання поставленого завдання зобов’язаний: уточнити місце загородження і ступінь його прикриття від вогню противника, порядок виконання робіт, поставити завдання відділенням (групам), уточнити порядок взаємодії з підрозділом інженерних військ і організувати підготовку необхідного обладнання та інструменту.

Для виконання завдань інженерного забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали.

Радіаційний, хімічний, біологічний захист

498. Радіаційний, хімічний, біологічний захисторганізовується і здійснюється з метою недопущення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями).

Основними завданнями РХБ захисту є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів.

Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу танка) з використанням табельних засобів у всіх видах воєнних дій, різних умовах обстановки, будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні та специфічні завдання, які потребують особливої підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

499. До заходів радіаційного, хімічного, біологічного захисту, які проводяться взводом (відділенням, екіпажем танка), належать: виявлення та оцінювання РХБ обстановки (радіаційна, хімічна розвідка і контроль); підтримання живучості (оповіщення про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального і колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів), ліквідація РХБ зараження (часткова спеціальна обробка ОВТ; часткова санітарна обробка особового складу; а також дегазація, дезактивація, дезінфекція фортифікаційних споруд та пилопридушення на них); маскування дій військ та об’єктів (застосування димів, аерозолів).

500. Виявлення та оцінювання РХБ обстановки проводиться з метою своєчасного забезпечення інформацією про РХБ обстановку на місцевості, у повітрі, морській акваторії та оповіщення про РХБ зараження і включає: ведення радіаційної, хімічної розвідки; радіаційний і хімічний контроль.

У результаті РХБ розвідки (спостереження) одержуються дані про факт, масштаби радіаційного і хімічного зараження та фактичної радіаційної і хімічної обстановки, визначається необхідність використання засобів індивідуального і колективного захисту. Вона ведеться безперервно спеціальними підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками) з використанням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки. Дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку наносяться командиром взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру.

Радіаційний та хімічний контроль організується з метою отримання даних для оцінки боєздатності військ і визначення обсягу його спеціальної обробки, дезактивації та дегазації матеріальних засобів, ділянок місцевості, шляхів і споруд.

Радіаційний і хімічний контроль у взводі (відділенні, екіпажі танка) проводиться з використанням військових вимірювачів доз опромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної і хімічної розвідки.

501. Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає: оповіщення військ (сил) про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального та колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території.

З одержанням попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ особовий склад продовжує виконувати поставлене завдання і переводить засоби захисту в положення “наготові”.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, надягає засоби індивідуального захисту, а особовий склад, який перебуває в закритих БТР, БМП і танках, – негайно надягає засоби захисту органів дихання, закриває люки, жалюзі, бійниці і вмикає систему захисту від ЗМУ.

За сигналом “Радіаційна небезпека” особовий склад надягає респіратори (протигази), а за сигналом “Хімічна тривога” – протигази.

У разі потреби спішування або залишення техніки особовий склад надягає індивідуальні засоби захисту шкіри.

Використання засобів індивідуального та колективного захисту організується та здійснюється з метою збереження боєздатності військ (сил) і надання можливості діяти в умовах РХБ зараження.

Своєчасне й уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту досягається: постійним контролем наявності та справності засобів індивідуального захисту особового складу, а також засобів колективного захисту в підрозділі; завчасною підготовкою та тренуванням особового складу у використанні засобів індивідуального та колективного захисту в різній обстановці; правильним визначенням місця та часу завчасного переведення засобів індивідуального та колективного захисту в бойове положення; визначення часу перебування особового складу в засобах індивідуального захисту, а також режиму експлуатації засобів колективного захисту; установленням часу зняття засобів індивідуального захисту та вимкнення систем фільтровентиляції для засобів колективного захисту.

Виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження.

Для зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження командир повинен розглянути такі заходи: зонування території за ступенями небезпеки; застосування профілактичних засобів від впливу радіаційних, хімічних, біологічних факторів; виведення або заміна підрозділів, які розташовуються на зараженій місцевості; дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості; пилопридушення на ділянках місцевості.

Для запобігання зараженню особового складу під час дій на зараженій місцевості командир (начальник) повинен визначати зони, які небезпечні для здоров’я особового складу в разі тривалого перебування на місцевості.

Під час здійснення маршу через заражені зони у пішому порядку або на відкритих автомашинах особовий склад надягає засоби захисту органів дихання, очей і шкіри, а особовий склад, який перебуває у закритих бойових машинах (машинах), надягає засоби захисту органів дихання та очей, закриває люки, двері, бійниці і жалюзі та вмикає систему захисту від ЗМУ.

Зони з високими значеннями потужності дози випромінювання, великою концентрацією отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, як правило, обходять. У разі неможливості обходу ці зони долаються з максимальною швидкістю за напрямками, що забезпечують найменше зараження бойової техніки і ураження особового складу.

При передбаченні ведення бойових дій на зараженій місцевості профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків й інших засобів.

502. Спеціальна обробка організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково або в повному обсязі.

Часткова спеціальна обробка проводиться особовим складом без припинення виконання бойових завдань за вказівкою командирів військових частин (підрозділів) у разі зараження: отруйними речовинами – негайно; радіоактивними речовинами – за першої нагоди, але якнайшвидше після зараження.

Повна спеціальна обробка включає проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших матеріальних засобів. Вона проводиться з дозволу старшого командира (начальника) силами та засобами самих підрозділів, а також підрозділами військ РХБ захисту, як правило, після виконання бойових завдань у районах, зайнятих військами (на маршрутах висування), або після виходу військ з бою у незаражені райони.

Дегазація, дезактивація та дезінфекція споруд здійснюється, як правило, силами підрозділами, які займають ці споруди.

503. Маскування дій підрозділів і об’єктів із застосуванням димів, аерозолів організується та здійснюється з метою зниження ефективності наземної і повітряно-космічної розвідки противника та його засобів ураження.

Основними завданнями є: маскування розташування (базування), висування та бойових дій військ (окремих елементів), відкритих найбільш важливих ділянок маршрутів і доріг, переправ через водні перешкоди та інших об’єктів від засобів розвідки та наведення (самонаведення) зброї противника; осліплення спостережних пунктів, ПУ та розрахунків (екіпажів) вогневих засобів противника; участь у протидії засобам наземної і повітряно-космічної розвідки та системам наведення високоточної зброї противника.

504. Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується командиром взводу (відділення, танка) на підставі отриманого завдання і вказівок командира роти.

Організовуючи радіаційний, хімічний, біологічний захист,командир взводу (відділення, танка) вказує: завдання і порядок щодо ведення радіаційної і хімічної розвідки (радіаційного, хімічного, біологічного спостереження) із застосуванням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки (контролю); порядок застосування індивідуальних і колективних засобів захисту, захисних властивостей місцевості, техніки та інших об’єктів; порядок використання табельних радіопоглинальних матеріалів; порядок використання термодимової апаратури машин і аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення озброєнням хімічних військ і засобами захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

Крім того додатково може визначатися порядок проведення часткової спеціальної обробки.

Організовуючи взаємодію та управління, командир взводу відпрацьовує питання застосування димових шашок, ручних димових гранат, запалювальних димових патронів, термічної димової апаратури танків і БМП, доводить до особового складу сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними.

10.2. Морально-психологічне забезпечення

 

505. Морально-психологічне забезпеченняу взводі (відділенні, екіпажі) організовується і здійснюється з метою безумовного виконання рішень командира на бойові дії, формування і підтримку високого бойового духу, стійкого морально-психологічного стану особового складу, досягнення переваги над противником, підтримку високої бойової готовності, дисципліни і бойової згуртованості особового складу, відновлення психічних втрат.

506.Основними завданнямиморально-психологічного забезпечення під час підготовки і в ході бойових дій є: формування в особового складу високої морально-психологічної стійкості, готовності і здатності успішно виконати поставлені завдання; інформування особового складу, роз’яснення отриманих завдань, наказів командирів і мобілізація особового складу на їх виконання, підтримання військової дисципліни, зниження психогенних втрат; підтримка і своєчасне відновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців, створення умов для відпочинку і дозвілля; захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

507. Морально-психологічне забезпечення організовується в усіх видах бойових дій. Заходи морально-психологічного забезпечення командир взводу (відділення, екіпажу) здійснює особисто на основі рішення з морально-психологічного забезпечення командира роти і вказівок заступника командира роти з виховної роботи.

Командир взводу (відділення, екіпажу) особисто відповідає за ефективність проведення заходів морально-психологічного забезпечення; щоденно доповідає командирові роти та його заступнику з виховної роботи про виконання завдань морально-психологічного забезпечення та морально-психологічний стан особового складу, його готовність до бою.

508. Під час організації і ведення бою в обороні морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку в особового складу стійкості, мужності, взаємної підтримки та виручки в бою, мобілізацію особового складу на відбиття атак противника та оборону зайнятих позицій, здатність вести бойові дії при повному оточенні.

Основними способами виконання завдань морально-психологічного забезпечення в обороні є: проведення бесід із пропаганди прикладів мужності і героїзму, передового досвіду ведення бойових дій, із дискредитації задумів і дій противника; щоденне бойове інформування, періодичне правове інформування, прослуховування інформаційних радіопередач, доведення до особового складу періодичного друку, інших інформаційних матеріалів; навчання особового складу простих прийомів психологічної саморегуляції.

Під час розташування взводу (відділення, екіпажу) у підрозділах другого ешелону оборони додатково можуть проводитися загальні збори військовослужбовців, заняття з нештатним інформаційним активом та інші заходи.

509. У наступі морально-психологічне забезпечення спрямовується на зміцнення бойового духу особового складу, підтримку високого наступального пориву, сміливості, героїзму та винахідливості в бойовій обстановці, ініціативи, самовідданості й рішучості в досягненні перемоги над противником; роз’яснення особовому складу бойових завдань, характеру й особливостей майбутнього бою, необхідності збереження в таємниці заходів, які проводяться щодо підготовки до наступу; формування ненависті до ворога й упевненості в його розгромі; мобілізацію особового складу на ефективне застосування в наступі техніки й озброєння для прориву оборони і знищення противника; уміле використання результатів вогневого ураження противника, підтримка в особового складу другого ешелону (резерву) постійної готовності до введення в бій і вирішення інших завдань, які раптово виникають.

Основними способами виконання завдань морально-психологічного забезпечення в наступі є: оперативне доведення до особового складу змін у тактичній обстановці, роз’яснення нових бойових завдань, популяризація успіхів підрозділів, які наступають, героїчних подвигів воїнів; організація прослуховування інформаційних передач; навчання, поповнення і підготовка новоприбулих військовослужбовців до ведення активних наступальних дій, правильна їх розстановка з урахуванням бойового досвіду, спеціальності і морально-психологічних якостей.

510. У зустрічному бою морально-психологічне забезпечення спрямовується на досягнення постійної готовності військовослужбовців до стрімких і маневрених дій з розгрому противника, випередження його в розгортанні, відкритті вогню, завданні йому раптових ударів у фланг і тил, розчленовування і знищення противника по частинах. Особлива увага приділяється роботі з особовим складом, що діє в розвідувальних дозорах.

Морально-психологічне забезпечення в зустрічному бою організовується відповідно до морально-психологічного забезпечення наступу. Головна увага звертається на оперативне доведення до особового складу бойових завдань і мобілізацію його на рішучі й ініціативні дії.

511. Під час бою в оточенні і виходу з оточення морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку стійкості, організованості і дисципліни серед особового складу; припинення панічних настроїв; мобілізацію військовослужбовців на створення кругової оборони в короткі терміни; забезпечення здатності військовослужбовців вести бій у відриві від головних сил роти, готовності військовослужбовців до рішучого знищення противника, що вклинився, його повітряного десанту та організованого виходу з оточення.

Морально-психологічне забезпечення проводиться шляхом оперативного інформування особового складу про події в районі бойових дій, заходи, що вживаються командирами для деблокування оточених військ, пропаганди прикладів стійкості і завзятості в бою.

512. При бойових діях ТакПД морально-психологічне забезпечення спрямовується на роз’яснення особовому складу особливостей бойових завдань, досягнення високої психологічної стійкості особового складу під час захоплення та утримання важливих рубежів (об’єктів) до підходу своїх військ; на забезпечення рішучих дій під час завдання ударів у фланг і тил противника; на підготовку особового складу до тривалих дій в екстремальних ситуаціях у відриві від основних сил.

Морально-психологічне забезпечення здійснюється шляхом оперативного інформування військовослужбовців про зміни в тактичній обстановці в районі бойових дій, роз’яснення бойових завдань, пропаганди прикладів мужності і героїзму воїнів, виявлення та припинення панічних настроїв.

513. Під час пересування (на марші) морально-психологічне забезпечення зосереджується на підготовці особового складу до здійснення пересування різними способами, забезпеченні своєчасного прибуття взводу в призначений район у готовності до виконання поставлених завдань. Особлива увага приділяється підвищенню витривалості особового складу, дотриманню дисципліни маршу, правил маскування і заходів безпеки, готовності взводу до ведення бойових дій за будь-яких умов обстановки.

Морально-психологічне забезпечення на марші організовується, як правило, на привалах, у місцях нічного (денного) відпочинку шляхом проведення бесід, інформування особового складу про характер майбутніх бойових завдань, популяризації передового досвіду, прослуховування радіопередач, випуску інформаційних бюлетенів і бойових листків, виступів учасників художньої самодіяльності.

514. Первинна психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали психічні травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі. Надання допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, та їх евакуація здійснюється у тісній взаємодії з фахівцями медичної служби.

10.3. Матеріально-технічне забезпечення

 

Загальні положення

Матеріально-технічне забезпечення взводу включає технічне і тилове забезпечення. 516.Технічне забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до… 517.Тилове забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до встановлених норм запасів пально-мастильних…

Загальні обов’язки командирів підрозділів щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права

557. Підготовка до бойових дій розпочинається з моменту отримання бойового наказу (бойового розпорядження), вимоги якого не повинні входити у… Під час з’ясування отриманого завдання, крім звичайних питань, командир… Під час оцінки обстановки, командир підрозділу, крім звичайних питань, повинен оцінити: місця розташування осіб і…

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ