Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (крім суб'єктів владних повноважень). Такі особи самостійно і за своїм бажанням визначають порядок використання такої інформації, тобто будь-яка особа має право визначити для себе, яку інформацію вона не бажає поширювати і зробити її конфіденційною. Винятком є встановлений законом обов'язок оприлюднювати або надавати іншій особі певну інформацію, як наприклад, укладання цивільно-правових договорів, надання інформації під час отримання документа, що посвідчує особу тощо.
Розпорядники, визначені ст. 13 ЗДПІ, які отримали конфіденційну інформацію від особи мають використовувати її відповідно до заявленої мети і режиму доступу, а у разі поширення —отримати попередній від особи дозвіл на її поширення. Поширення без згоди особи можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Юридичні особи в своїй діяльності послуговуються поняттям комерційної таємниці. Незважаючи на свою назву, така інформація не відноситься до таємної, адже режим доступу до інформації технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру визначається самим суб’єктом — відтак така інформація є за своєю природою конфіденційною.
Варто зауважити, що спеціальне законодавство може містити положення, яке автоматично визнає певну інформацію конфіденційною. Це, зокрема, інформація статистичного характеру, дані перепису населення, відомості державного реєстру фізичних осіб, дані про особу, взяту під захист у кримінальному судочинстві тощо (детальніше дивіться Науково-практичний коментар до Закону України "Про доступ до публічної інформації", стор. 124)
Інформація про особу (персональні дані)
Особливим підвидом конфіденційної інформації є інформація про фізичну особу або персональні дані. Закон про інформацію визначив, що до інформації про фізичну особу відносяться відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Таке визначення міститься і в Законі України «Про захист персональних даних», який регулює обробку таких даних в базах даних та картотеках, а також у ратифікованій Україною Конвенції «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Ідентифікуючою інформацією може виступити як прізвище, ім'я по батькові, так і ціла сукупність даних — ПІБ, дата народження, місце проживання, місце роботи, біографія, факти з життя тощо.
Закон про інформацію, забороняє проводити будь-які дії з персональними даними особи без її згоди та/або прямого дозволу закону і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини (ст.11). Закон наводить невичерпний перелік конфіденційної інформації — це дані про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом, а також зобов'язує розпорядників інформації повідомляти особу про включення її даних до бази персональних даних.
Журналісти мають особливо бережно відноситися до публікації інформації про особу, оскільки в багатьох випадках незадоволена сторона звертається до суду. Українське законодавство не дає чіткої відповіді про те, яку інформацію можна оприлюднювати, а яку ні, тому радимо орієнтуватися на два правила. По-перше, журналіста складно буде притягнути до відповідальності, якщо інформація взята з відкритих джерел: тобто інформація вже була оприлюднена іншими особами у вигляді публікацій у ЗМІ, відкритих архівних даних, офіційних документів та інше. По-друге, журналіст має право оприлюднювати інформацію про приватне життя особи, якщо така інформація становить суспільний інтерес, тобто інтерес суспільства (громади) переважає над правом особи в обмеженні доступу до неї. Тема приватності розглядатиметься в одному з наступних уроків.