Державною таємницею є таємна інформація, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані держаною таємницею у спеціальному порядку, встановленому Законом України „Про державну таємницю”. Перелік інформації, що може відноситися до державної таємниці визначено ст.8 цього закону.
Засекречування інформації, що віднесена до державної таємниці, здійснюється шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації в залежності від обмеження доступу до неї та рівня її охорони державою, грифу секретності – “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно” (ч.2 ст. 8 Закону). Причому гриф секретності є обов’язковим реквізитом кожного матеріального носія інформації, що віднесено до державної таємниці.
За розголошення державної таємниці передбачена кримінальна відповідальність, згідно зі ст.328 Кримінального Кодексу України. Однак, ця стаття передбачає відповідальність лише осіб, яким ці відомості були доручені або стали відомими у зв‘язку з виконанням службових обов’язків. Журналісти та інші громадяни, яким випадково стали відомі відомості, що містять державну таємницю, і які їх розголосили, не є суб’єктами цього злочину і тому не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за розголошення державної таємниці.