Дослідження функцій координації рухів.

1. Координація рухів досліджується за допомогою наступних проб (статичних та динамічних):

- проба Ромберга: пацієнта просять стати рівно, стуливши ступні (щоб зменшити площу опору) і простягнувши руки вперед (намагання навантажити координаторний апарат і вивести проекцію центру тяжіння з площини опору). Просять також закрити очі (щоб виключити контроль зору). В нормі людина стоїть рівно і тонус м’язів тулуба автоматично перерозподіляється таким чином, що проекція тяжіння повертається в площину опору.

- Оцінка ходи: вільна хода з відкритими та закритими очима, по одній лінії. Варіантом може бути тандемна хода, коли хворого просять пройти по одній лінії, ставлячи стопи одна щільно поперед другої.

- Пальце-носова проба: просять хворого попасти пальцем у ніс, або в свій ніс і в палець дослідника. Оцінюються точність та траєкторія руху.

- П’ятково-колінна проба: просять пацієнта (в положенні лежачи) попадати п’яткою однієї ноги в коліно другої і далі провести вниз, легко торкаючись гомілки. Оцінюються точність та траєкторія руху.

- проба на адіадохокінез: просять пацієнта повторювати протилежні за змістом рухи, наприклад – пронацію та супінацію кистів.