1. Сей виходить з того, що на всіх етапах розвитку суспільства діють однакові економічні закони. Цей погляд на економічні закони з позицій антиісторизму складає базу інших ідей Сея.
2. Сей розглядає розвиток економіки лише з позицій розвитку продуктивних сил, удосконалення засобів виробництва. Виробничі відносини, відносини власності випадають з його економічного аналізу.
3. Сей не погоджується з теорією трудової вартості і не вважає абстрактну працю єдиним джерелом вартості. На противагу теорії трудової вартості він аналізує свою відому теорію трьох факторів виробництва.
Сей вважає, що в процесі виробництва беруть участь три рівнозначних фактори: праця, капітал та земля. Кожен з них виконує свою функцію в процесі виробничої діяльності і приносить власнику цього фактору певний доход: на працю – заробітну плату; на капітал – процент або прибуток; на землю – земельну ренту.
Звідси Сей робить висновок про те, що ніякого привласнення чужої праці при капіталізмі не існує, кожен отримує доход згідно з вкладеним фактором виробництва. Крім того, праця, земля та капітал – це вічні фактори виробництва, вони були, є і будуть завжди.
Тому існуючий суспільний устрій є справедливим та вічним. Але Сей не розуміє того простого факту, що без праці земля і капітал "мертві", тобто вони не здатні функціонувати, якщо праця людини не приводитиме їх в дію.
3.3 Концепції, предмет і метод дослідження історичної школи в Німеччині
Історична школа– це напрям економічної думки, який виходить з того, що економічна теорія як наука повинна займатися не "абстрактними" теоретичними пошуками та дослідженнями, не будуванням "голих" теоретичних схем, а вивченням історії народного господарства країни, вивченням практики економічного розвитку та надавати конкретні практичні рекомендації.
Традиційна історична школа виникла в Німеччині в кінці XIX ст. її основоположником був Ф. Ліст (1889-1946 рр.). Його найвідоміша робота - "Національна система політичної економії". В ній Ліст аналізує причини промислового розцвіту Англії і дає рекомендації, як Німеччині протистояти промисловому диктату Англії. Ф. Ліст вважає, що А. Сміт та Д. Рікардо в своїх роботах захищають англійський капіталізм і висувають теорії, які можуть бути корисними лише для Англії. Тим самим Ліст заперечує можливість існування загальної теорії економічного аналізу, єдиних для всіх країн законів економічного розвитку. Ф. Ліст вважає, що в Німеччині має бути створена своя власна національна економічна наука, яка захищатиме її національні інтереси, і надаватиме практичні рекомендації для економічного розцвіту саме Німеччини.
Ліст показує, що економічне процвітання Німеччини можливе лише за умови об'єднання усіх роздроблених німецьких земель в єдину державу і проведення ними єдиної протекціоністської політики відносно Англії.
Інші представники історичної школи – В. Рошер, К. Кнісс,
Б. Гільдебранд – також виступають з критикою англійської класичної школи політекономії і також вважають, що кожна країна світу повинна мати свою економічну теорію, а загальна теорія економіки, придатна для всіх країн світу, існувати не може. Ці німецькі вчені заперечували також об'єктивність економічних законів, вважаючи, що люди самі створюють і самі відміняють їх.
Вони давали рекомендації для проведення в Німеччині повільних економічних реформ і виступали за її повільний еволюційний розвиток, вважаючи, що швидкі реформи приведуть до негативних наслідків.
Представники історичної школи вважали, що на економічний розвиток країни значно впливають моральні, етичні, правові та психологічні фактори. Вони виступали проти використання в економічному аналізі методів наукової абстракції і говорили про те, що головне – це збір та обробка реальних фактів з економічного розвитку без будь-яких їх теоретичних узагальнень.